Рішення

від 01.12.2011 по справі 24/5009/6306/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/5009/6306/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.11                                                                                        Справа №  24/5009/6306/11

Суддя    Азізбекян Т.А.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ластівка” (69096,                             м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 4-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Гранат плюс” (юридична адреса: 69096,  м. Запоріжжя, вул. Руставі, б. 3-А, кв. 7; фактична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 6-А)

про стягнення 12040,00 грн.

                                Суддя  Азізбекян Т.А.

          Представники сторін:

Від позивача: Бурцева С.М., директор, протокол № 3 від 02.10.2009 р.

Від відповідача:  не з'явився

Заявлений позов товариства з обмеженою відповідальністю “Ластівка” до товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Гранат плюс” про стягнення 12040,00 грн. суми простроченої дебіторської заборгованості за договором оренди № 12-А від 02.01.2008 р.

Ухвалою суду від 18.10.2011р. порушено провадження по справі № 24/5009/6306/11, слухання справи призначено на 31.10.2011р.

Ухвалою суду від 31.10.2011р. розгляд справи № 24/5009/6306/11 було відкладено на підставі ст. 77 ГПК України до 01.12.2011р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивачу роз'яснені права та обов'язки передбачені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Відводів  складу суду не заявлено.

У засіданні суду 01.12.2011р., на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив наступне: 02 січня 2008 року між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс»та ТОВ «Ластівка»було укладено договір оренди приміщення № 12-А від 02.01.2008 року, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування нежитлове приміщення загальною площею 166,0 м. Позивач направив на адресу відповідача рахунки-фактури та акти виконаних робіт. В порушення умов договору відповідач оплату рахунків не здійснив, загальна сума заборгованості складає 12040,00 грн. У зв'язку з чим, позивач просить суд на підставі ст. ст. 525-527, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського процесуального кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив не скористався. Про дату, місце та час судового розгляду справи відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

           У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання  доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                   Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання  запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” –неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи –подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

            Неподання або несвоєчасне подання  стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі,  вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу.

Неявка  відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

                   Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2008р. між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Гранат плюс»(орендар) та ТОВ «Ластівка»(орендодавець) укладено договір оренди приміщення під офіс, склад, мале виробництво № 12 А.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення по акту приймання-передачі, без права викупу, з помісячною оплатою за орендовану площу, відповідно до договірної ціни та умовам даного договору, за адресою: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 6А.

Згідно п. 3.1 договору орендар зобов'язується своєчасно самостійно помісячно перераховувати орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця за оренду приміщення.

Відповідно до п. 4.2 договору, оплату за оренду приміщення орендар здійснює самостійно до 5-го числа поточного місяця, на підставі рахунку-фактури орендодавця. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що при прийняті рішення по зміні цін законодавчими органами збільшення мінімальної заробітної плати, величини і кількості податкових тарифів та інших факторів, ціна орендної плати по договірній ціні перераховується орендодавцем.

Відповідно до п. 4.4 договору орендар зобов'язаний окремо заключити договір на поставку електроносіїв. За послуги зв'язку, оплата проводиться на основі рахунків постачальника по окремому від оренди рахунку. За експлуатаційні затрати споживану воду, каналізацію, теплову енергію оплата входить в загальну вартість орендної плати.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ластівка” направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Гранат плюс” рахунки-фактури: № 13 від 31.01.2008р., № 27 від 12.02.2008р., № 45 від 03.03.2008р., № 64 від 02.04.2008р., № 82 від 05.05.2008р., № 100 від 03.06.2008р., № 117 від 07.07.2008р., № 137 від 05.08.2008р., № 156 від 03.09.2008р., № 175 від 03.10.2008 р., № 193 від 04.11.2008р., № 210 від 02.12.2008р. та акти виконаних робіт.

Позивач у повному обсязі виконав умови договору оренди від 02.01.2008 р. № 12А.

В порушення умов договору ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Гранат плюс” оплату рахунків не здійснило, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 12040,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача були направлені претензії № 1-01/26 від 28.05.2010р., № 1-01/40 від 19.07.2010р., № 1-01/70 від 06.07.2011р. з вимогами усунути порушення договірних умов і сплати заборгованості.

Претензії залишилися відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

   До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за  договором найму (оренди)  наймодавець  передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Гранат плюс” 12040,00 грн. суми простроченої дебіторської заборгованості за договором оренди № 12-А від 02.01.2008 р. обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї  вини  доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

            Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Гранат плюс” (юридична адреса: 69096,  м. Запоріжжя, вул. Руставі, б. 3-А, кв. 7; фактична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 6-А; код ЄДРПОУ 31584928, р/р 2600701300036 в ЗФ ТОВ "Укрпромбанк", МФО 313935) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ластівка” (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 4-А; код ЄДРПОУ 32068520, р/р 26009010040500 в АТ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005) 12 040 (дванадцять тисяч сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 120 (сто двадцять) грн. 40 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

                Суддя                                                                                 Т.А. Азізбекян

    Рішення оформлено та підписано 02.12.2011р

02.12.2011