3/5009/7161/11
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.11 Справа № 3/5009/7161/11
Суддя Соловйов В.М.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ростфудс”, м. Дніпропетровськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Легіон”, Запорізька область, м. Енергодар
про стягнення боргу в сумі 7 575, 75 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Прокопенко М.О.
Представники:
від позивача: Фоміченко Р.Г., директор, наказ № 1-К від 18.01.2006р.
від відповідача: не з'явився
ТОВ “Ростфудс” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Фірма “Легіон” про стягнення з відповідача боргу за видатковою накладною № РН-0000106 в сумі 7 575, 75 грн.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 03.11.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 1, 2, 12, 21, 44, 54, 55, 56, 57 ГПК України, ст. 173, 174, 175, 193, 218 ГК України, ст. 11, 14, 15, 16, 258, 509, 526, 527, 530, 551, 610, 611, 625, 655, 691, 759, 762, 782, 785 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.11.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/7161/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 16.11.2011р. о 14 годині 30 хвилин.
Ухвалою суду від 16.11.2011р. розгляд справи відкладений на 30.11.2011р. о 12 годині 20 хвилин.
В судовому засіданні 30.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 05.12.2011р.
Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві від 27.10.2011р., та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за придбаний товар згідно видаткової накладної № РН - 0000106 в сумі 7 575, 75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.
27.11.2008р. ТОВ “Ростфудс” продало, а ТОВ “Фірма “Легіон” придбало товар згідно видаткової накладної № РН –0000106:
- масло вантажне НD 4CX PLUS 15 W40
- масло моторне Rumila Super FE 10 W –40
- масло трансмісійне Donax TA 20k
- масло трансмісійне Spirax AX 80W9020л.
- пластичну змазку
Всього на загальну суму 7 528, 00 грн.
03.04.2011р. сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків.
Термін оплати сторонами не був визначений і до теперішнього часу відповідач не здійснив оплату товару, отже основний борг складає 7 528, 00 грн.
11.08.2011р. позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога що до оплати заборгованості в сумі 7 528, 00 грн., але борг відповідачем не погашено.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 7, 53 грн. –втрати від інфляції грошових коштів та 40, 22 грн. - 3% річних від простроченої суми. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.
Копія ухвали від 04.11.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/7161/11 вручена відповідачу 17.11.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судові засідання.
Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.
До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
ТОВ “Ростфудс” (Постачальник) продало ТОВ “Фірма “Легіон” (Одержувач) за видатковою накладною № РН-0000106 від 27.11.2008р. наступний товар:
масло вантажне НD 4CX PLUS 15 W40, кількість 264, 000 шт., ціна без ПДВ 13, 50 грн., сума без ПДВ 3 564, 00 грн.;
масло моторне Rumila Super FE 10 W-40, кількість 53, 500 шт., ціна без ПДВ 30, 00 грн., сума без ПДВ 1 035, 53 грн.;
масло трансмісійне Donax TA 20л, кількість 16, 000 шт., ціна без ПДВ 30, 00 грн., сума з ПДВ 480,00 грн.;
масло трансмісійне Spirax AX 80W9020 л., кількість 27, 000 л., ціна без ПДВ 21, 40 грн., сума без ПДВ 577, 80 грн.;
пластичну змазку, кількість 15, 400 кг., ціна без ПДВ 40, 00 грн., сума без ПДВ 616, 00 грн.
Умова продажу: безготівковий розрахунок.
Таким чином, ТОВ “Ростфудс” виконало свої зобов'язання та поставило товар ТОВ “Фірма Легіон” на загальну суму 7 528, 00 грн., що підтверджено підписами та мокрими печатями сторін на видатковій накладній № РН- 000010 від 27.11.2008р., а також довіреністю ЯПМ № 875406 від 27.11.2008р. на отримання цінностей за вказаною видатковою накладною.
Строк оплати за даною накладною не встановлено.
03.04.2009р. між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за 2008р., яким підтверджується дана заборгованість.
10.08.2011р. ТОВ “Ростфудс” направило на адресу ТОВ “Фірма Легіон” письмову вимогу в порядку ст. 530 ЦК України щодо оплати заборгованості в сумі 7 528, 00 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги.
ТОВ “Фірма Легіон” не надало відповіді на дану вимогу та не сплатило суму боргу в розмірі 7 528, 00 грн.
Отже свої зобов'язання по сплаті товару згідно видаткової накладної № РН –0000106 від 27.11.2008р. відповідач не виконав.
Тому, основний борг за поставлений товар за видатковою накладною № РН-0000106 від 27.11.2008р. ТОВ “Фірма Легіон” перед ТОВ “Ростфудс” складає 7 528, 00 грн.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:
безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
з акту управління господарською діяльністю;
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах тощо, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткової накладної № РН –0000106 від 27.11.2008р. суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору поставки.
Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В даному випадку сторонами не було зазначено строку оплати, тому 10.08.2011р. ТОВ “Ростфудс” направило на адресу ТОВ “Фірма Легіон” письмову вимогу щодо оплати заборгованості в сумі 7 528, 00 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги. Вимога була відправлена 11.08.2011р.
Отже граничний строк оплати суми боргу за видатковою накладною РН-0000106 від 27.11.2008р., сплинув 23.08.2011р.
Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлений факт невиконання виконання ТОВ “Фірма Легіон” грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7 528, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 7, 53 грн. інфляційних витрат та 40, 22 грн. - 3 % річних від простроченої суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сторони інший розмір процентів не встановлювали.
Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 40, 22 грн. - 3 % річних від простроченої суми в розмірі 7 528,00 грн. за період з 24.08.2011р. по 27.10.2011р. (65 днів) підлягають задоволенню повністю. Розрахунок у позовній заяві в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.
Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.
У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.
Розрахунок строків прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною РН-0000106 від 27.11.2008р. за період вересень-жовтень 2011р. (розрахунок у позовній заяві), перевірений судом і визнається таким, що зроблений вірно.
Відтак, стягненню в цій частині за період з вересня 2011р. по жовтень 2011р. включно (100,1 %) від суми 7 528,00 грн. підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 7, 53 грн.
Провадження у справі № 3/5009/7161/11 порушено 04.11.2011р., позовні матеріали здані на пошту 27.10.2011р., таким чином приписи п.п. “1)” п. 2 ст. 10 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08.07.2011р. N 02/163-48, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, судом не застосовуються.
Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Легіон” (71500, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Козацька, буд. 15, кв. 5, ідентифікаційний код 32814328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ростфудс” (49000, м. Дніпропетровськ, пров. Людмили Мокієвської, буд. 1, кв. 109, ідентифікаційний код 33973166) 7 528 (сім тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 7 (сім) грн. 53 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 40 (сорок) грн. 22 коп. –3 % річних від простроченої суми, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на державне мито та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя В.М. Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 05.12.2011р.
05.12.2011
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 30.11.2011 |
Оприлюднено | 22.12.2011 |
Номер документу | 19882517 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Соловйов В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні