Рішення

від 19.08.2008 по справі 4/181

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/181

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "19" серпня 2008 р.Справа №  4/181

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянувши справу № 4/181

за позовом: акціонерного товариства відкритого типу "Гілея", Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Бульвар Миру, 4,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Н", Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Мелькова, 28,

про стягнення 130 736,79 грн.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача - участі не брали. Про час та місце розгляду справи позивач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України (вих. № 19873 від 01.08.2008 року). В судовому засіданні 03.07.2008 року Письменський Г.П. довіреність № 6619 від 11.07.2007 року. За клопотанням представника позивача в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи в судовому засіданні 03.07.2008 року відкладено на 11 год. 30.07.2008 року. Однак, в судове засідання 30.07.2008 року представник позивача не прибув, витребувані судом матеріали не подав.

від відповідача - Руденко Г.В., довіреність № б/н від 17.06.2008 року;

Суть спору:

Заявлено позов про стягнення з колективного сільськогосподарського підприємства "Нива" на користь акціонерного товариства відкритого типу "Гілея" вартості товарно-матеріальних цінностей наданих на умовах товарного кредиту в розмірі 97 843 грн. 29 коп., пені 19 226 грн. 70 коп. за несвоєчасну оплату товарного кредиту, 13 666 грн. 80 коп. пені за недоставку цукрового буряка та судових витрат.

Ухвалою суду від 03.07.2008 року здійснено заміну первісного відповідача - колективного сільськогосподарського підприємства "Нива" (Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Мелькова, 28) на належного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Нива-Н" (Кіровоградська область,            м. Новоукраїнка, вул. Мелькова, 28).

Відповідач відзив на позовну заяву надав, суму боргу заперечив, посилаючись на ту обставину, що позивачем не було виконано в повному обсязі умови договору № 67/св на вирощування і постачання цукрових буряків за п. 1.1 якого сторони зобов'язались на основі співробітництва, спільної трудової участі та організації, шляхом використання спільного майна, устаткування, фінансових, людських ресурсів, професійних та інших знань, навичок і вмінь, матеріалів і сировини, ділової репутації та ділових зв'язків діяти для досягнення спільної мети. Такою метою за п. 2.1 договору являлось забезпечення стабільного високопродуктивного виробництва цукрових буряків та досягнення максимально можливих прибутків. Відповідач зобов'язався до 26.10.2006 року передати у власність позивачу 2000 тонн цукрових буряків у заліковій вазі та базовій цукристості 16% при забрудненості не більше 10%. Згідно до умов п. 2.11 та п. 2.12 договору позивач мав право поставити для відповідача товарно-матеріальні цінності, необхідні для вирощування цукрового буряка. Найменування, ціна та кількість таких цінностей повинна бути визначена сторонами додатково та вказана в накладних на їх відпуск. Згідно до умов підписаної додаткової угоди від 08.02.2006 року виробнику (відповідачу) надавався безвідсотковий кредит у вигляді дизельного пального в кількості 100000 л. по ціні 3 грн. 40 коп. на суму 340 000 грн., що виключає застосування пункту 2.12 договору в якому йдеться про сплату відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 24% річних. Проведена позивачем попередня оплата вартості поставленого цукрового буряка в розмірі 300 000 грн. в той час коли відповідачем було поставлено цукровий буряк на суму 380 155 грн. 96 коп. згідно до п. 2.10 договору не відноситься до товарного кредиту, оскільки грошові кошти не являються товаром., а додатковою угодою між сторонами визначено лише надання безвідсоткового товарного кредиту у вигляді дизельного пального. Враховуючи відсутність підстав для стягнення заборгованості по товарному кредиту не підлягають до задоволення вимоги в частині стягнення відсотків за користування грошовими коштами, пені та штрафу. Представником позивача частково подані до суду витребувані матеріали, але вимоги викладені в ухвалі від 30.07.2008 року не виконано, про причини неявки представника в судове засідання позивач не повідомив суд. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні, тому суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи на підставі наданих до суду матеріалів в порядку ст. 75 ГПК України.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими частково та позов підлягає до часткового задоволення враховуючи наступне.

Даючи юридичну оцінку договору № 67/св від 08.02.2006 року на вирощування та постачання цукрових буряків, господарський суд прийшов до переконання, що вказаний договір є змішаним договором, оскільки має ознаки та істотні умови як договору про спільну діяльність так і договору купівлі-продажу.

За приписами ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно до ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Поряд з цим, за приписом ст. 265 Господарського кодексу України до правовідносин поставки, які не врегульовані цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, між сторонами також виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняв поставлений позивачем товар та не вжив заходів для повернення товару позивачу.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 655, 691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в договорі на вирощування і постачання цукрових буряків (а.с. 11-13).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в договорі про ціну з ПДВ.

Позивач передав майно повністю в кількості, що визначена умовами договору, а відповідач прийняв товар на суму 380 155 грн. 96 коп., але розрахувався за нього лише частково провівши попередню оплату на суму             300 000 грн., тим самим не виконавши свої зобов'язання. Натомість, з метою реалізації положень домовленості про спільну діяльність, згідно до додаткової угоди до договору № 67/св від 08.02.2006 року на вирощування та постачання цукрових буряків сторони в результаті вільного волевиявлення визначили умови згідно до яких в межах дії основного договору позивач зобов'язався надати відповідачу безвідсотковий кредит у вигляді дизельного палива в кількості                100 000 л по ціні 3 грн. 40 коп. на суму 340 000 грн. Отже між сторонами в результаті укладання додаткової угоди виникли правовідносини по договору постачання з відстрочкою платежу шляхом застосування безвідсоткового кредиту.

За приписом ст. 265 Господарського кодексу України до правовідносин поставки, які не врегульовані цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, господарський суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. На виконання умов вказаного договору, позивачем через повноважного представника відповідача Дубченка В.С. на підставі довіреності ЯМБ № 327003 від 11.05.2006 року, ЯМБ № 327008 від 19.05.2006 року поставлено відповідачу дизельне пальне на суму 101 864 грн.

Одержання відповідного товару підтверджується також підписом відповідача на видатковій накладній, що в відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99 від 16.05.1996р. є належним доказом підтвердження отримання товару.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняв поставлений товар повністю, на виконання умов договору провів поставку позивачу цукрових буряків на суму 380 155 грн. 96 коп. незважаючи на проведену попередню оплату в розмірі 300 000 грн.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 655, 691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в видаткових накладних (а.с. 14-16).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання товару про ціну з ПДВ.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Відповідачем та позивачем не оспорюється факт отримання товару, як цукрового буряка так і дизельного пального.

Господарський суд вважає, що вказаний договір має елементи ще іншого договору, у зв'язку з чим його можна визнати у відповідності до ст. 528 Цивільного кодексу України як змішаний договір. Зокрема, в розділі 2 договору “Права та обов'язки сторін” п. 2.9 передбачає компенсацію покупцем продавцю затрат на доставку цукрових буряків, що може засвідчувати про домовленість сторін про надання позивачем послуг з перевезення вантажу.

Згідно до ст. 903. Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Обсяги наданих послуг по перевезенню цукрового буряка підтверджуються підписаною повноважним представником позивача заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою визнано наявність заборгованості по оплаті наданих послуг з перевезення цукрових буряків в розмірі 31 873 грн. 75 коп. на підставі п. 2.9 договору.

Укладений між сторонами договір та норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення позивача від обов'язку оплатити отриманий товар та вартість наданих послуг з перевезення.

Заборгованість позивача перед відповідачем визнана позивачем в розмірі        412 029 грн. 71 коп. (а.с. 24). Натомість, господарський суд не погоджується з заявленими позивачем вимогами щодо стягнення з відповідача 97 843 грн. 29 коп. заборгованості за товарний кредит та визнає вказані вимоги такими, що не базуються на приписах законодавства, враховуючи наступне.

Проведена позивачем попередня оплата вартості отриманого цукрового буряка на суму 300 000 грн. не може розцінюватись як товарний кредит, оскільки за результатами проведених сторонами та не оспорених розрахунків позивач отримав від відповідача товар (цукрові буряки на суму 380 155 грн. 96 коп.), тобто при проведенні вказаних господарських операцій виникла заборгованість перед відповідачем на суму 380 155 грн. 96 коп. Крім того, при перерахуванні коштів в розмірі 300 000 грн. позивач в платіжних дорученнях сам визначав призначення платежу як попередня оплата за цукровий буряк згідно до рахунку № 73 від 22.06.2006 року та № 76 від 07.07.2006 року (а.с. 21-23).

За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Приймаючи до уваги, що позивач не є фінансовою установою чи банком, до правовідносин необхідно застосувати приписи ст. 694 ЦК України щодо продажу товару в кредит: договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Отже, під визначення товарного кредиту за матеріалами справи підпадає лише наданий відповідачу товар у вигляді дизельного палива в кількості 100 000 л. на суму 340 000 грн., який за умовами додаткової угоди до договору № 67/св від 08.02.2006 року надавався відповідачу на безвідсотковій основі.

Такий висновок суду повністю підтверджується аналізом норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" згідно до приписів якого:

1.11. Кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики: (Пункт 1.11 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 285-XIV (285-14 ) від 01.12.98);

1.11.1. Фінансовий кредит - кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства. (Підпункт 1.11.1 пункту 1.11 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 349-IV (349-15) від 24.12.2002 );

1.11.2. Товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт,  послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Прийшовши до переконання, що позивачем було надано відповідачу лише дизельне паливо на умовах товарного кредиту та в результаті проведених господарських операцій і зарахування зустрічних грошових вимог за заявою позивача станом на 10.01.2008 року, без урахування штрафних санкцій фактично мала місце недопоставка дизельного пального згідно до умов товарного кредитування, викладених в додатку до договору оскільки замість 100000 л. позивач фактично поставив дизельне пальне на суму 101 864 грн., що дорівнює 29960 л. Поставка дизельного пального з відстрочкою оплати за безвідсотковою процентною ставкою при умові невиконання зобов'язання в повному обсязі не породжує прав позивача на стягнення будь-яких штрафних санкцій.

Крім того, проаналізувавши обґрунтованість підстав для стягнення з відповідача суми штрафних санкцій в розмірі 13 666 грн. 80 коп. за невиконання передбачених умовами договору зобов'язань по поставці у належний строк цукрового буряка в кількості 2000 тонн, господарський суд приходить до переконання, що недопоставка 23,362 тонни цукрового буряка виникла не з вини відповідача, а при цьому мало місце прострочення кредитора. Так, згідно до умов п. 2.4 договору виробник зобов'язався в строк до 26.10.2006 року передати у власність заводу (позивача) коренеплоди цукрового буряка в кількості 2000 тонни відповідної якості по цукристості та забрудненості. Згідно до п. 3.3 договору остаточний розрахунок за товар завод повинен провести шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виробника в установі банку не пізніше 15 днів з моменту поставки товару в кількості, передбаченій п. 2.4 договору, тобто 200000 тонн до 26.10.2006 року. Однак, провівши попередню оплату згідно до умов п. 2.10 договору в розмірі 300 000 грн. та маючи заборгованість на суму різниці по оплаті поставленої вартості товару та фактично оплаченою, позивач не провів погашення заборгованості на суму 80 155 грн. 96 коп., у зв'язку з чим правовідносини між покупцем та продавцем товару набули статусу прострочення кредитора, а відповідач на підставі ч. 2 ст. 613 ЦК України набув право на відстрочення виконання зобов'язання.

За приписами ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Крім того, згідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Натомість, господарським судом враховується, що предметом договору № 67/св від 08.02.2006 року сторони в результаті вільного волевиявлення визначили спільні зобов'язання на основі співробітництва, спільної трудової участі та організації, шляхом використання спільного майна, устаткування, фінансових, людських ресурсів, професійних та інших знань, навичок і вмінь, матеріалів і сировини, ділової репутації та ділових зв'язків діяти для досягнення спільної мети. Такою метою за п. 2.1 договору являлось забезпечення стабільного високопродуктивного виробництва цукрових буряків та досягнення максимально можливих прибутків.

Отже, договір укладено для обопільного отримання прибутків на підставі спільної діяльності, тобто обидві сторони взяли на себе ризик щодо результатів підприємницької діяльності, а позивачем не подано до суду доказів того, що відповідач не виконав умови договору в частині забезпечення планованого рівня врожайності цукрових буряків (не менше 200 цнт з одного гектара), або провів реалізацію цукрового буряка іншим покупцям. Натомість, господарським судом приймається до уваги, що позивачем не виконано свої зобов'язання щодо забезпечення умов проведення спільної діяльності, оскільки ним не поставлено відповідачу 70040 тонн дизельного пального по ціні 3 грн. 40 коп. за 1 літр, що спричинило для відповідача додаткові затрати для забезпечення необхідної кількості дизельного пального. Однак, відповідач не подав розрахунку збитків, пов'язаних з невиконання позивачем зобов'язання по поставці дизельного пального, тому суд не враховує дані збитки при прийнятті рішення.

Однак, проаналізувавши обґрунтованість підстав для стягнення пені за невиконання відповідачем зобов'язань по поставці цукрового буряка в кількості 23,362 тонни господарський суд вважає вимоги частково обґрунтованими та за необхідне призначити до стягнення пеню в розмірах, визначених законодавством. При цьому господарським судом не приймається до уваги та розцінюється як необґрунтоване посилання представника відповідача на факт поставки позивачу цукрового буряка в фізичній вазі 2452000, 43 тонни та безпідставне зменшення кількості поставленого буряка в результаті скидки в розмірі 452,792 тонни, оскільки за умовами договору поставлений товар обліковується лише по заліковій вазі, а п. 2.5 договору щодо рівня забрудненості не більше 10% відноситься до якості товару, а не до умов визначення кількості поставленого товару. Відповідачем не подано доказів щодо оспорення ним порядку визначення кількості поставленого цукрового буряка.

Господарський суд не погоджується з запереченнями відповідача про необґрунтованість вимог щодо стягнення пені також враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1          Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 4.3 договору на вирощування та постачання цукрових буряків № 67/св від 08.02.2006 року, який передбачає наслідки несвоєчасної поставки товару відповідачем та встановлює пеню у розмірі 5% вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення, є таким, що суперечить чинному законодавству.

Таким чином, на думку господарського суду до стягнення може бути визначена лише пеня, яка нарахована у відповідності до вимог вказаних нормативних актів, тобто виходячи з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тобто 17% річних у відповідні періоди.

При цьому господарський суд враховує, що в період коли позивачем заявлено вимоги про стягнення пені згідно до Постанови НБУ від 06.06.2006 року № 14-011/1373-6039 була визначена облікова ставка в розмірі 8,5%.

Відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань регулюється спеціальним законом, який передбачає стягнення лише пені, розмір якої обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України. З даною нормою Закону кореспондується стаття 343 Господарського кодексу України, згідно з пунктом 2 якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та стаття 231 Господарського кодексу України, пунктом 6 якої встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Господарський суд вважає за необхідне врахувати, що починаючи з 26.10.2006 року у відповідача виникло саме грошове зобов'язання згідно до п. 4.3 договору, оскільки ним не було поставлено до вказаної дати передбачену п. 2.4 договору кількість товару в розмірі 2000 тонн.

Саме таку правову позицію викладено в Постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року по справі № 4/84.

При цьому, господарський суд визнає правильним застосування для розрахунку пені розмір фактичної заборгованості на суму 4 555 грн. 59 коп. (23,362 тонни Х 195 грн./тонна) та враховано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

При цьому господарський суд не приймає до уваги умови п. 4.5 договору щодо нарахування пені за весь період прострочення, оскільки вказаний  пункт договору містить посилання на п.п. 6.3, 6.4 договору, в той час коли нарахування пені як підстава для стягнення передбачена розділом 4 договору, зокрема п.п. 4.2, 4.3, 4.4 договору, а визначені пункти розділу 6 “інші умови договору” не мають будь-якого відношення до нарахування чи стягнення пені.

Отже, при визначенні розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань пріоритет надається положенням укладеного між сторонами договору в частині, що не суперечить вимогам закону.

Отже, до стягнення підлягає пеня в розмірі 388 грн. 28 коп. (4 555 грн. 59 коп. Х 8,5 % Х 2 : 365 Х 183) за період з 26.10.2006 року по 26.04.2007 року включно.

Господарський суд не находить підстав для застосування свого права, передбаченого ст. 83 ГПК України щодо зменшення розміру пені, оскільки призначена до стягнення сума пені не є надмірно  великою по відношенню до суми невиконаного зобов'язання (всього 8,5%) та відсутнє клопотання зацікавленої сторони про зменшення суми пені.

Приймаючи до уваги, що відповідач скористався правом на прострочення виконання зобов'язання в результаті прострочення кредитора на певний час, але виходячи з принципів розумності проведення господарської діяльності та враховуючи що виконання зобов'язання по поставці цукрових буряків вже втратило інтерес для позивача, згідно до приписів ч. 2 ст. 622 ЦК України боржник звільняється від виконання зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту ст. 16 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитки в результаті порушення її майнового праву та інтересу, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

При цьому господарським судом враховується, що за приписом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті, обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  Згідно до положень ст. 34  Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог на рівні мінімально визначених до стягнення суми державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки в результаті допущених відповідачем порушень зобов'язань позивач змушений був звернутись до суду за захистом свої прав та поніс додаткові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                             В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Н", Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Мелькова, 28 (р/р 260012453 в АППБ "Аваль" м. Кіровоград, МФО 323538, п/р 2600671728 в Райффайзен Банк Аваль м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 34201058) на користь акціонерного товариства відкритого типу "Гілея", Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Бульвар Миру, 4 (п/р 26001010300233 в ТОВ "Укрпромбанк" м. Київ, МФО 321228, код ЄДРПОУ 00372173) пеню за неналежне виконання зобов'язання в розмірі 388 грн. 28 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Наказ видати.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                                 Ю.І. Хилько