Рішення

від 23.11.2011 по справі 5010/1973/2011-28/99

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 листопада 2011 р.   

Справа № 5010/1973/2011-28/99   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:       Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-ІФ"

                           вул. Надрічна, 7, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Приватного підприємства фірма "Кала"

                           вул. Б. Хмельницького, 8-А, Ур. Таборищі, с. Клубівці,

                           Тисменицького району Івано-Франківської області, 77443

про                     стягнення заборгованості за виконані роботи відповідно до

                           заказ-наряду № ФІФН003285  в сумі 4328 грн. 00 коп.

                           та пені в розмірі 323 грн. 47 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №б/н, від 01.09.11).

від відповідача представники не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекс-ІФ" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства фірма "Кала"  про стягнення заборгованості за виконані роботи відповідно до заказ-наряду №ФІФН003285 в сумі  4328 грн. 00 коп.  та пені в розмірі 323 грн. 47 коп.

          В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору сервісного обслуговування та ремонту транспортних засобів              № 1/14 від 04.01.11, у зв”язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 4328 грн. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 323 грн.  47 коп. пені.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24.10.11.           

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.11 розгляд справи відкладено у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання.

          23.11.11 відповідач в судове засідання повторно не з"явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 10.10.11 (вих. №17999) та від 24.10.11 (вих. № 18841); отримання вищезазначених ухвал відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 2, 25).

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

          Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

         Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

          Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні  23.11.11  не надходило.

          Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції” визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.

          За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином  повідомлений  про час і місце розгляду справи,  зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.          

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з”ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об”єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що позов підлягає  задоволенню з таких підстав.            

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04.01.11 між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі - замовник) укладено договір сервісного обслуговування та ремонту транспортних засобів № 1/14 (далі –Договір) (а.с. 8-9).          

          Пунктом 1.1 Договору встановлено, що виконавець зобов”язується виконувати роботи за обумовлену плату по ремонту, сервісному обслуговуванню, діагностиці автомобілів (надалі-роботи), власником яких є замовник на станції технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів м. Івано-Франківськ, вул. Надрічна, 7 (надалі СТО), а Замовник зобов”язується приймати автомобілі після здійснення виконавцем робіт та оплачувати надані послуги у строки та  на умовах визначених у даному договорі.

          У відповідності до умов Договору, виконавець –ТзОВ "Алекс-ІФ" виконало сервісне обслуговування автомобіля на суму 4328 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи Заказ-Нарядом № ФІФН 003285 від 29.03.11 (а.с. 10). В названому вище документі зазначено, що він має юридичну силу акта виконаних робіт і є підставою для розрахунків між сторонами. Будь які претензії щодо якості виконаних робіт, комплектності автомобіля та його стану у замовника відсутні.

          Вищезазначений факт є належним та достатнім доказом виконання позивачем  договірного зобов”язання.

          Порядок розрахунків визначений розділом 4 Договору.

          Пунктом 4.3. сторони погодили, що під час передачі автомобіля замовнику, сторонами складається акт виконаних робіт (заказ-наряд), у якому зазначаються види виконаних робіт, використані запасні частини та їх вартість. Акт виконаних робіт (заказ-наряд) засвідчує факт надання послуг і є підставою для остаточного розрахунку. Остаточний розрахунок має бути проведений протягом 7 банківських днів.

          Замовник – ПП фірма “Кала” прийняті на себе договірні зобов”язання не виконав, вартість виконаних робіт не оплатив.

          З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено  претензію вих. № 159 від 30.08.11 (а.с. 11)  з вимогою погасити існуючий борг. Претензія отримана відповідачем 03.09.11, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 12).  Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.          

          Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов”язань.

          Згідно з ч.ч.1,7 ст.193  Господарського кодексу  України,  суб’єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських  договорів  застосовуються  відповідні  положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не  допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України,  зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК  України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).          

          Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

          Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Заборгованість відповідача перед позивачем  за виконані роботи відповідно до                             заказ-наряду №ФІФН003285  в сумі 4328 грн. 00 коп., на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної вище заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність заборгованості відповідачем не спростована, отже вимога позивача щодо стягнення  4328 грн. 00 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

          Факт прострочки виконання зобов’язання за договором сервісного обслуговування та ремонту транспортних засобів № 1/14  від 04.01.11 підтверджується матеріалами справи,  відповідачем не спростований.          

          Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України,  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.                      Пунктом 5.2.  договору сервісного обслуговування та ремонту транспортних засобів № 1/14 сторони погодили, що за порушення термінів платежів виконавець має право вимагати від замовника сплати пені в розмірі 1% не перерахованої в термін суми за кожний день прострочення.                                                                                                                                                      Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.                                                                               В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.                                                                                                                                    Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.                              Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.                                                                                                                                                    Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем  пені  в сумі 323 грн. 47 коп.  Наявний в матеріалах справи розрахунок позивача (а.с. 13) є  арифметично вірним.                                                                                                                                              За наведених обставин та правових норм, вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі  323 грн. 47 коп.  за період з 08.04.11 по 30.09.11 обгрунтовані та підлягають задоволенню.                                   Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.                            На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України,                            ст.ст. 174, 193, 216 ГК України,  ст.ст. 509,  525, 526, 546, 549, 610, 611, 625, 629 ЦК України, керуючись  ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 55, 75,  ст. 82,  ст.ст. 83-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-ІФ" до Приватного підприємства фірма "Кала" про стягнення заборгованості за виконані роботи відповідно до заказ-наряду № ФІФН003285 в сумі 4328 грн. 00 коп.  та пені в розмірі 323 грн. 47 коп.  задовольнити.

          Стягнути з Приватного підприємства фірма "Кала" ( вул. Б. Хмельницького, 8-А,                         Ур. Таборищі, с. Клубівці, Тисменицького району Івано-Франківської області, 77443; код 13661714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-ІФ"  (вул. Надрічна, 7, м. Івано-Франківськ, 76018; код 32360637) –4328 (чотири тисячі триста двадцять вісім)грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи, 323 (триста двадцять три)грн. 47 коп. пені,                102 (сто дві )грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.          

          Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після   закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                         І.П. Кавлак   

          Повне рішення складено 28.11.11

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"