Рішення

від 06.12.2011 по справі 5010/1963/2011-28/98

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

< УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >  

06 грудня 2011 р.  3427/11

Справа № 5010/1963/2011-28/98   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:        Товариства з обмеженою відповідальністю "Феєрверк"

                            вул. Кіото, 27, м. Київ, 02156

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фейєрверк-ІФ"

                            вул. О. Довженка, 1, м. Івано-Франківськ, 76018

про                      стягнення 12245 грн. 73 коп. в тому числі:

                            8947 грн. 28 коп. інфляційних втрат, 3298 грн. 45 коп. 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - представник, (довіреність №б/н від 01.08.11)

від відповідача представники не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феєрверк" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фейєрверк-ІФ"   про стягнення в сумі 10774 грн. 99 коп. - інфляційних втрат  та  3343 грн. 38 коп. - 3% річних.

          Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що боржник прострочив виконання грошового зобов”язання в сумі 65788 грн. 80 коп., в зв”язку з чим кредитором (позивачем) заявлено вимогу про сплату  3 % річних в сумі 3343 грн. 38 коп.  та інфляційних втрат в сумі 10774 грн. 99 коп. за період з 30 грудня 2009 року  по 31 серпня 2011 року.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24.10.11.           

          Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від          24.10.11, від  28.11.11  розгляд справи відкладено в зв”язку з неявкою представника відповідача.

          06.12.11 відповідач в судове засідання повторно не з"явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 06.10.11 (вих.№ 17848), від 24.10.11 (вих. № 18843) та від 28.11.11 (вих. № 21429); отримання вищезазначених ухвал відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 2, 48, 52).

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

          Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

         Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні  06.12.11  не надходило.

          Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції” визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.

          За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином  повідомлений  про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

          05.12.11 через загальний відділ господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. № 10310/2011 свх); позивач просить суд стягнути з відповідача 12245 грн. 73 коп. в тому числі: 8947 грн. 28 коп. інфляційних втрат та                                  3298 грн. 45 коп. 3% річних. Представник позивача 06.12.11 в судовому засіданні підтримав вищезазначену заяву.

          Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх. № 10310/2011 свх  від 05.12.11) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог.          

          При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.          

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з”ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об”єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що позов підлягає  задоволенню з таких підстав.           

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.09 по справі № 17/94 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Феєрверк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фейєрверк-ІФ"   про  стягнення  94182 грн. 46 коп., в тому числі 71788 грн. 76 коп. основного боргу,   1336 грн. 70 коп. - 3% річних, 10363 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань, 10693 грн. 56 коп. пені.

          Зазначене вище рішення набрало законної  сили. На виконання рішення по справі              № 17/94 господарським судом Івано-Франківської області видано наказ № 6604 від 20.10.09 про стягнення з  Товариство з обмеженою відповідальністю "Фейєрверк-ІФ",  вул. Желехівського, 11/1, м.Івано-Франківськ, 76000; поштова адреса: вул. О.Довженка, 1,             м. Івано-Франківськ (ідентифікаційний код 33644826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Феєрверк",  вул. Кіото, 27, м.Київ, 02156;  вул. Мате Залки, 6-Б, кв. 173,  Оболонський район, м. Київ, 04211(ідентифікаційний код 31036152) 65788 грн. 80 коп. основного боргу, 657 грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита, 238 грн. 19 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          У відповідності до ст. 4-5 ГПК України,  господарські суди  здійснюють  правосуддя  шляхом   прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

           Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами  іменем України і є обов”язковими до виконання на всій території України.

           Закон України  “Про судоустрій і статус суддів” у ст. 13 встановлює, що судові рішення,  що набрали законної сили, є обов'язковими до  виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. У цьому аспекті преюдиціальність судових рішень для господарських судів установлено ст. 35 ГПК України.  

           Згідно  вищезазначеної статті, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.           

           Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).           Частинами 1,3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов”язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином.

          До відносин щодо припинення господарських зобов”язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно частини 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

          Підстави припинення зобов”язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Належним виконанням зобов”язання є виконання прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов”язки сторін зобов”язання.          

           Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.                                                                                                                                                        З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу у розмірі 65788 грн. 80 коп. відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов”язання. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов”язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов”язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.          

          Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

          Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем  3 % річних в сумі 3298 грн. 45 коп. та 8947 грн. 28 коп. інфляційних втрат.  Наявний в матеріалах справи розрахунок позивача (а.с. 56, 57) є  арифметично вірним.                    

          За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов”язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов”язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України. Оскільки сума основного боргу у розмірі 65788 грн. 80 коп. відповідачем своєчасно не сплачена, що підтверджується матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 3298 грн. 45 коп. 3 % річних та 8947 грн. 28 коп.  інфляційних втрат за весь час прострочення (30.12.09–31.08.11) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України:  № 1/384-07 від 30.09.08,    № 10/25 від 20.01.11,  № 6/433-42/183  від 12.09.11).

          Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.                               На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України,                            ст.ст.  519, 526, 598-601, 604-610, 612, 625 ЦК України, ст. 193, 202-205 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.  4-5, 35, 49,  55,  ст. 82,   ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Феєрверк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фейєрверк-ІФ" про стягнення з відповідача 12245 грн. 73 коп. в тому числі: 8947 грн. 28 коп. інфляційних втрат, 3298 грн. 45 коп. 3% річних задовольнити.

  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фейєрверк-ІФ"                                 (вул. О. Довженка, 1, м. Івано-Франківськ, 76018; код 33644826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феєрверк"  (вул. Кіото, 27, м. Київ, 02156; код31036152) –8947 (вісім тисяч дев»ятсот сорок сім) грн. 28 коп. інфляційних втрат, 3298 (три тисячі двісті дев»яносто вісім)грн. 45 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.  витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.          

          Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після   закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          Суддя                                                                             І.П. Кавлак  

          Повне рішення складено 12.12.11

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"