Рішення

від 24.11.2011 по справі 40/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/412

24.11.11

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд”

до   Комунального підприємства «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради  

про  стягнення заборгованості  у розмірі 22396,80  грн.

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача:        ОСОБА_1 –за довіреністю № 044/24-748 від 15.02.2011 р.;

від відповідача:    не з’явився.    

У судовому засіданні 24.11.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” до Комунального підприємства «Керуюча дирекція»Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення заборгованості у розмірі 22396,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду житлового приміщення відповідно до договору № 4526 оренди житлового приміщення від 27.12.07 р. Внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість за період з 01.01.08 р. по 30.06.08 р. у розмірі 22396,80 грн., в т.ч. 10378,50 грн. основної заборгованості, 12018,30 грн. пені.

Ухвалою суду від 07.11.11 було порушено провадження у справі № 40/412 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.11.11.

У судове засідання, призначене на 24.11.11, представник позивача з’явився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.11.11 було надіслано на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 04050 м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Рішенням Київської міської Ради від 01.03.2001р. № 217/1194 “Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд”, шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП “Київжитлоспецексплуатація” було створено комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд”.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24.01.2002 року № 1000 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку на вул. Гарматній, 20» гуртожиток № 20 по вул. Гарматній було закріплено за комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»на праві повного господарського відання.

27.12.07 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (позивач,  орендодавець) та Комунальним підприємством «Керуюча дирекція»Шевченківської районної у м. Києві ради  (відповідач, орендар) було укладено Договір № 4526 оренди житлового приміщення (далі -договір).

Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.1.1 та п.1.2 Договору орендодавець надає, а орендар, на визначений у п. 5.1 термін, приймає в орендне користування житлове приміщення: квартира № 195 у будинку № 10 на вул. Борщагівській, загальною площею - 62,9 кв.м.;  житловою площею -  40,5  кв.м.

Позивач згідно з п. 3.1 Договору зобов’язався передати відповідачу в оренду приміщення в придатному для проживання стані. Відповідач –прийняти в строкове платне користування приміщення та своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату .

Факт передачі позивачем нерухомого майна в оренду відповідачу підтверджується Актом прийому-передачі  житлового приміщення від 01.01.08р.

Розділом 5 Договору оренди, а саме п.5.1 встановлений строк дії договору з 01.01.08 р. по 30.06.08р.

Договір може бути продовжений за згодою Орендодавця, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору від Орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації (п.5.2 Договору).

Строк дії договору було продовжено відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» по 30.06.11.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за період з 01.01.08 р. по 30.06.11 р. складає 10378,50 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.    

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Орендні платежі сплачуються Орендарем Орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця (п.2.3. Договору).

Пунктом 2.7 Договору встановлено, що орендні платежі сплачуються Орендарем по день фактичної передачі Орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 4.1.1 Договору Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного і повного внесення плати  за оренду приміщення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив договірні зобов’язання щодо здійснення орендних платежів, передбачених умовами договору. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду справи у судовому засіданні відповідач зобов’язання по сплаті орендних  платежів за період з 01.01.08р. по 30.06.11р. в порушення умов договору не виконав, суму заборгованості у розмірі 10378,50 грн. не сплатив.

Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних орендних платежів відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10378,50 грн. визнається судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12018,30 грн. пені.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.  (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п. 2.3 договору за несвоєчасне внесення орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня., від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, з урахуванням обмежень встановлених ст. 231, 232, 343 ГК України, а також враховуючи, що відповідно до п. 2.3. договору оренди місячна орендна плата сплачується до 10 числа поточного місяця, отже нарахування пені починається з наступного дня:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

691.9

11.08.2010 - 11.02.2011

185

7.7500 %

0.042 %

54.36

691.9

11.09.2010 - 11.03.2011

182

7.7500 %

0.042 %

53.48

691.9

11.10.2010-11.04.2011

183

7.7500 %

0.042 %

53.77

691.9

11.11.2010 - 11.05.2011

182

7.7500 %

0.042 %

53.48

691.9

11.12.2010 - 11.06.2011

183

7.7500 %

0.042 %

53.77

691.9

11.01.2011 - 11.07.2011

182

7.7500 %

0.042 %

53.48

691.9

11.02.2011 - 10.08.2011

181

7.7500 %

0.042 %

53.18

691.9

11.03.2011 - 10.08.2011

153

7.7500 %

0.042 %

44.95

691.9

11.04.2011 - 10.08.2011

122

7.7500 %

0.042 %

35.85

691.9

11.05.2011 - 10.08.2011

92

7.7500 %

0.042 %

27.03

691.9

11.06.2011 - 10.08.2011

61

7.7500 %

0.042 %

17.92

691.9

11.07.2011 - 10.08.2011

31

7.7500 %

0.042 %

9.11

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені за прострочення сплати орендної плати підлягає частковому задоволенню в розмірі 510,38 грн., в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 115 грн. 08 коп., на відповідача –108 грн. 89 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі  122,72 грн., на відповідача –113,28 грн.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства  з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча дирекція»Шевченківської районної у м. Києві ради (04050 м. Київ, вул. Білоруська, 1, ідентифікаційний код 34966254)  з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) заборгованість за оренду житлового приміщення в сумі 10378 (десять тисяч триста сімдесят вісім) грн.. 50 коп., пеню в розмірі 510 (п’ятсот десять) грн.. 38 коп., витрати по сплаті  державного мита у розмірі 108 (сто вісім) грн.. 89  коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 113 (сто тринадцять) грн. 28 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                           Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 25.11.2011 р.