Рішення

від 23.11.2011 по справі 61/481

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

61/481

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  61/481

23.11.11

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич»

до:Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікросістем ЛТД» 

про: стягнення 4616 грн. 82 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники

Позивача:не з'явився;

Відповідача:не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікросістем ЛТД» про стягнення 4616 грн. 82а коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 порушено провадження у справі № 61/481, розгляд справи призначено на 23.11.2011.

Представники сторін в судове засідання 23.11.2011 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду, якою сторін повідомлялось про розгляд справи надсилались судом належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2009  між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська Компанія «Славутич»(Постачальник - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікросістем ЛТД»(Покупець –відповідач) був укладений договір поставки продукції № 4479.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору Постачальник зобов'язався продавати та поставляти, а Покупець купувати та оплачувати на умовах та у порядку визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або в накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Постачальника до Покупця та є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору, Покупець (відповідач) зобов'язався оплачувати кожну партію переданого Постачальником (позивачем) товару, протягом семи календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на підставі накладних: ТТН № ВДК-023622 від 30.07.2011, ТТН № ВДК-023621 від 30.07.2011, ТТН № ВДК-022777 від 25.07.2011 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 915 грн. 90 коп., що підтверджується печаткою та підписом його представника на зазначених накладних.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в розумінні зазначеної норми закону не подав суду належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 3 915 грн. 90 коп. підлягають стягненню з відповідача, а тому позовні вимоги в цій частині позову визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 700 грн. 92 коп. –пені.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до п. 5.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що  розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом.

Пеня в розмірі 384 грн. 14 коп. підлягає стягненню за розрахунком суду.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

940.3207.08.2011 - 14.10.2011697.7500 %0.042 %*27.55

52.1007.08.2011 - 14.10.2011697.7500 %0.042 %*1.53

2923.4802.01.2011 - 14.10.20112867.7500 %0.042 %*355.06

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.   

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо поставки оплаченого Товару, в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов'язані з розглядом справи в суді покладаються господарським судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

          За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  Господарський суд м. Києва, -

          В И Р І Ш И В :

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікросістем ЛТД»(04086, м. Київ, вул. Ольжича, 12, кв. 19; код 35084644) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич»(01001, м. Київ, вул. Софійська, 10, літера «А»; код 33403739) 3915 (три тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 90 коп. - основного боргу, 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 14  коп. –пені, 95 (дев'яносто п'ять) грн. 01 коп. –державного мита та 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 81 коп. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          3. В іншій частині позову –відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко

Дата підписання рішення: 28.11.2011