Рішення

від 26.08.2008 по справі 8/105-2041

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/105-2041

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2008 р.Справа № 8/105-2041

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго», вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль в особі Бережанського району електромереж, вул. Шевченка, 146, м. Бережани Тернопільської області

до відповідача: Приватного підприємства «Столярні вироби», вул. Тернопільська, 10, м. Бережани Тернопільської області

про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, пені та інфляційних нарахувань в сумі 957,56 грн.

За участю представників:

позивача: Буласа Р.О. –представника, довіреність № 35/24 від 08.01.2008 р.

відповідача: не зявився.

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені  ст. ст. 20, 22, 81 –1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго», вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль в особі Бережанського району електромереж, вул. Шевченка, 146, м. Бережани Тернопільської області, надалі, позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Столярні вироби», вул. Тернопільська, 10, м. Бережани Тернопільської області, надалі, відповідач, заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 957, 56 грн., з яких: 704, 08 грн. –основний борг 65,48 грн. –пеня та 188 грн. інфляційні нарахування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору про постачання електричної енергії № 12 від 12.10.2006 р. зобов'язання виконав не належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 704,08 грн., яку позивач просить стягнути з врахуванням 188 грн. інфляційних донарахувань та 65,48 грн. пені.

В підтвердження викладеного додає договір про постачання електричної енергії № 12 від 12.10.2006 р., розрахунки заборгованості, претензію № 409 від 22.05.2007 р., акт про обсяги спожитої (переданої) електроенергії, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач відзиву на позов не подав, його представник в судове засідання 26.08.2008 р. не прибув, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, а тому суд, у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені вимоги повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши обґрунтування представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

12.10.2006 р. між ВАТ «Тернопільобленерго»в особі Бережанського РЕМ,  та ПП «Столярні вироби»укладено Договір № 12 про постачання електричної енергії, згідно умов якого, Позивач, як «Постачальник»зобов'язався постачати електричну енергію Відповідачу, як Споживачу, а Споживач оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є невід'ємними частинами, а саме: розрахунковим періодом вважається період з 26 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Перший день після закінчення розрахункового періоду є днем отримання рахунку на оплату. Споживач до 21 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, в силу ст. 714 Цивільного Кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та  іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, положення про договір поставки,  якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту про обсяги спожитої  (переданої) електроенергії, підписаного повноважним представником  відповідача 20.03.2007р. свої зобов'язання згідно умов договору № 12 від 12.10.2006 р. щодо постачання електричної енергії позивач виконав повністю.

Однак, відповідач всупереч умов договору та вимог законодавства, своїх зобов'язань по оплаті за отриману електричну енергію виконав неналежним чином та допустив заборгованість перед позивачем, за період з квітня місяця 2007 року по квітень місяць 2008 року, яка згідно наданих позивачем документів, зокрема, розрахунку заборгованості за активну електроенергію, становить –704,08 грн.

З метою стягнення даної суми в досудовому порядку позивачем на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією направлено претензію № 409 від 22.05.2008 р., яка останнім залишена без відповідного реагування та задоволення.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості перед позивачем на суму 704,08 грн. Приватне підприємство «Столярні вироби», вул. Тернопільська, 10, м. Бережани Тернопільської області суду не представило, а тому суд вважає, що станом на час розгляду справи в суді борг не сплачений і грошові вимоги на суму 704 грн. 08 коп. обґрунтовано  заявлені та підтверджені документально.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За  даних обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення з Приватного підприємства «Столярні вироби», вул. Тернопільська, 10, м. Бережани Тернопільської області заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 704 грн. 08 коп. суд визнає такими, що підлягають до задоволення.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського  Кодексу України штрафними санкціями у цьому   Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно  з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.

Підпунктом 4.2.1. пункту 4 Договору сторони передбачили, за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію у вигляді сплати Постачальнику електричної енергії пені у розмірі 0,2% за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи наведене, суд визнає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 65,48 грн., нарахованої за період з 01.11.2007 р. по 30.04.2008 р. за прострочення оплати спожиту електроенергію, такими, що відповідають положенням ст. 232 Господарського Кодексу України та Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

На підставі даної статті, позивачем нараховано суму інфляції в розмірі  188 грн. за період з квітня місяця 2007 року по квітень місяць 2008 року на заборгованість, що виникла за договором № 12 від 21.10.2006 р. про постачання електричної енергії.

Розглянувши представлений розрахунок суми інфляції, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 173,193, 230-232 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Столярні вироби»(вул. Тернопільська, 10, м. Бережани Тернопільської області, ідентифікаційний код 31877607) на користь Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго»(вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль) в особі Бережанського району електромереж (вул. Шевченка, 146, м. Бережани Тернопільської області, ідентифікаційний код 25781004):

-          на р/р № 260373001081 в Філії Бережанського відділення Ощадного банку України № 6352, МФО 398057 –704 (сімсот чотири) грн. 08 коп. заборгованості за спожиту електроенергію;

-          на р/р № 260072106 в ТОД АППБ «Аваль», МФО 338501, код 25781004 –65 (шістдесят п`ять) грн. 48 коп. пені, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. в повернення сплаченого позивачем державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

                                  Суддя