Рішення

від 28.11.2011 по справі 53/484

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/484

28.11.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассат-Плюс"    

про стягнення 82699,56 грн.

Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -  представник за довіреністю від 17.12.10.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассат-Плюс" заборгованості за Договором  на технічне обслуговування та ремонт автомобіля № 10022202 від 22.02.2010 в розмірі 82699,56 грн., в тому числі 66407,85 грн. основного боргу, 15239,24 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2011 порушено провадження по справі № 53/484, розгляд справи призначено на 07.11.2011.

В судове засідання 07.11.2011 представник позивача з’явився та надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі, в тому числі Витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/5107-1 від 04.11.2011, відповідно до якого відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Пассат-Плюс" знаходиться за адресою: 01010, м. Київ, вул. Аїстова, 3, кв. 57, яка відрізняється від адреси, зазначеної у позовній заяві.

З метою належного повідомлення відповідача про судове засідання та виконання останнім вимог суду, викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі, суд ухвалою від 07.11.2011 відклав розгляд справи  на 28.11.2011.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судових розглядів був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.11.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.02.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр Київ" (позивачем), визначеним як Виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пассат Плюс" (відповідач), визначеним як Замовник, укладено Договір № 10022202 на технічне обслуговування  та ремонт автомобіля (-ів) (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Договору Виконавець зобов’язався на свій ризик виконувати Роботи за завданням Замовника, а Замовник зобов’язався приймати Автомобілі (ль) після виконання Виконавцем Робіт та оплачувати вказані Роботи в порядку, у строк та на умовах, визначених цим Договором.

Зі змісту Договору вбачається, що під Роботами розуміється комплекс робіт та послуг із технічного обслуговування та/або ремонту Автомобілів (ля), перелік яких визначається в Наряді-замовленні, що підлягають виконанню Виконавцем за завданням Замовника відповідно до умов цього Договору, експлуатаційної документації на Автомобілі (ль) та чинного законодавства України.

Згідно Договору Нарядом-замовленням є перелік замовлених Робіт, пристроїв, агрегатів, комплектуючих, витратних матеріалів та запасних частин, необхідних для виконання Робіт щодо Автомобіля (лів) Замовника, узгоджених Замовником та Виконавцем, із зазначенням вартості Робіт, витратних матеріалів, запасних частин і т.п.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Договору сторони узгодили, що передання Автомобілів (ля) Замовником Виконавцю для виконання Робіт, що перевищують одну добу, здійснюється відповідно до Акту прийому-передачі Автомобілів (ля), що підписується обома сторонами та є невід’ємною частиною цього Договору.

Згідно п.п. 2.1.7 п. 2.1 ст. 2 Договору визначений обов’язок Виконавця після закінчення виконання Робіт та оформлення Акта виконаних Робіт, передати Замовнику його Автомобілі (ль), та на вимогу Замовника –повернути замінені деталі (крім замінених по гарантії) разом з Автомобілями (ем).

При цьому зі змісту підпункту 2.5.1 п. 2.5 ст. 2 Договору вбачається, що Акт виконаних Робіт складається на підтвердження якості та повноти виконаних Виконавцем Робіт за Наряд-замовленням у момент їх прийняття та підписується уповноваженими представниками Замовника і Виконавця.

Відповідно до підпунктів 2.3.1 –2.3.9 п. 2.3 ст. 2 Договору встановлені обов’язки Замовника за Договором, зокрема:

- видати своєму представнику належним чином оформлений документ (належним чином оформлене доручення) для підтвердження його повноважень щодо оформлення Наряду замовлення на Роботи, передачі Автомобілів (ля) Замовника на СТО Виконавця та отримання Автомобілів (ля) Замовника після виконання Робіт (п.п. 2.3.1 Договору);

- оплатити Виконавцю вартість виконаних Робіт, пристроїв, агрегатів, запасних частин, комплектуючих та інших витратних матеріалів, у розмірах, у порядку та строки, визначені положенням статті 3 цього Договору (п.п. 2.3.3 Договору).

Пунктом 3.4 ст. 3 Договору сторони узгодили, що кінцеві розрахунки за виконані Роботи проводяться на підставі підписаного Акту виконаних Робіт, шляхом внесення готівкових коштів до каси Виконавця, а при відсутності готівки –шляхом перерахування безготівкових коштів банківським переказом на рахунок Виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами Акту виконаних Робіт.

Згідно п. 5.4 Договору за порушення Замовником строку оплати вартості Робіт згідно положень статті 3 даного Договору Замовнику нараховується пеня за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного грошового зобов’язання.

Згідно з актами виконаних робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін (замовника та виконавця), посвідченими печатками останніх (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні), загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт склала 79 947,98 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із претензією № 155 від 08.09.2011 про сплату заборгованості, яка була отримана 13.09.2011 уповноваженою особою відповідача, про що свідчить напис на копії претензії, долученої до м матеріалів справи.

Проте відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість перед позивачем не погасив.

Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки відповідач не виконав  свого обов’язку по повній оплаті виконаних позивачем та прийнятих замовником (відповідачем) робіт, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 66 407,85 грн. основного боргу та пені в розмірі 15 239,24 грн.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі укладений Договір № 10022202 на технічне обслуговування  та ремонт автомобіля (-ів) від 22.02.2010 р., який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обов’язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати.  Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків. Доказів укладання між сторонами інших договорів позивачем та відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.  

Судом встановлено, що акти виконаних робіт, підписані уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін. Зокрема, з боку відповідача наведені акти підписані його представником на підставі відповідної довіреності.

Таким чином, вищенаведені акти виконаних робіт свідчать про належне виконання позивачем умов Договору № 10022202 на технічне обслуговування та ремонт автомобіля (-ів) від 22.02.2010 р. та про надання останнім відповідачу Послуг на загальну суму 79 947,98 грн.

По матеріалам справи судом також встановлено, що акти виконаних робіт, відповідачем в строк, передбачений спірним Договором, не оплачені.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 66 407,85 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 239,24 грн. пені.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 5.4 Договору за порушення Замовником (відповідачем) строку оплати вартості Робіт згідно положень статті 3 даного Договору Замовнику нараховується пеня за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного грошового зобов’язання.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені без урахування п. 6 ст. 232 ГК України та невірно визначено дату початку нарахування пені, а тому суд, здійснивши перерахунок пені відповідно вимог чинного законодавства за допомогою програми «Калькулятори»Інформаційно-аналітичного центру «ЛІГА»дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення пені на суму 5 515,25 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 549, 611, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассат-Плюс" (01010, м. Київ, вул. Аїстова, 3, кв. 57; ідентифікаційний код 36425598 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ауді-Центр Київ” (02095, м. Київ, Дніпровська набережна, 16В; ідентифікаційний код 33443216)  66 407,85 грн. (шістдесят шість тисяч чотириста сім гривень 85 коп.) основного боргу,  5 515,25 грн. (п’ять тисяч п’ятсот п'ятнадцять гривень 25 коп.) пені, 710,07 грн. (сімсот десять гривень 07 коп.) держмита та 205,25 грн. (двісті п’ять гривень 25 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Суддя                                                                                                  Грєхова О.А.

  Дата підписання: 30.11.2011