Рішення

від 01.09.2008 по справі 6459-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6459-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

01.09.2008Справа №2-7/6459-2008

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593)

До відповідача Приватного підприємства «Тателл» (95017, м. Сімферополь, вул. Стахановців, 3, кв. 14, ідентифікаційний номер 33655749)

Про стягнення 13 835,53 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Крівошеєв О. Г., предст., дов. №20-3/12 від 09.01.2008 р.

Від відповідача  - не з'явився.

        Суть справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Тателл» про стягнення  13 835,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов'язків по повній та своєчасній вартості поставленої йому позивачем за договором №1793  від 01.08.2006 р. теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість Приватного підприємства «Тателл» перед ОП «Кримтеплокомуненерго» за період з 17.01.2007 р. по 01.05.2008 р. складає 11 511,43  грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 049,01 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 275,09 грн.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін,  підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.08.2006 р. між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго»  (Продавець) та Приватним підприємством «Тателл» (Покупець) був укладений договір №1793 купівлі-продажу теплової енергії, згідно з пунктом 1.1 якого Продавець приймає на себе зобов'язання продати Покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігріву води на потреби гарячого водопостачання в кількості, передбаченій цим договором, з урахуванням температурного графіку, а Покупець зобов'язується прийняти від Продавця теплову енергію та оплатити її за встановленим тарифом в передбачені договором строки.

Відповідно до пункту 2.1 Договору теплова енергія надається Покупцеві згідно «Відомостей по будівлям (спорудам) та потребам в тепловій енергії Покупця» 9Додаток №1 до цього договору). Матеріали справи свідчать, що відповідні відомості були підписані між сторонами 01.08.2006 р. (а. с. 7).

Згідно з пунктом 6.1 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються в грошовій або іншій, не забороненій чинним законодавством, формі, щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

В пункті 6.7 Договору передбачено, що підставою для оплати Покупцем теплової енергії є рахунки Продавця.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем відпускалася теплова енергія, на оплату якої щомісячно виставлялися рахунки із зазначенням кількісних показників спожитого тепла, тарифу та загальної суми для сплати. Рахунки були  отримані Покупцем, про що свідчать реєстри виданих рахунків. Однак, вартість спожитої теплової енергії відповідачем в повному обсязі оплачена не була, через що заборгованість Приватного підприємства «Тателл» перед ОП «Кримтеплокомуненерго» за період з 17.01.2007 р. по 01.05.2008 р. складає 11 511,43  грн., наявність якої стала підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 11 511,43  грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №1793 від 01.08.2006 р. в частини повної та своєчасної оплати вартості поставленої теплової енергії, через що вимоги ОП «Кримтеплокомуненерго» в частині стягнення заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Приватного підприємства «Тателл» 2 049,01 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 275,09 грн.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що суми інфляційних втрат та 3% річних також розраховані позивачем правомірно, через що підлягають стягненню з відповідача

          Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Тателл» (95017, м. Сімферополь, вул. Стахановців, 3, кв. 14, ідентифікаційний номер 33655749) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593) заборгованість у розмірі 11 511,43  грн., 2 049,01 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 275,09 грн., 138,36 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.