Рішення

від 05.12.2011 по справі 51/418

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/418

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/418

05.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нік»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Арміс»    

про стягнення 32 948,34 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

Від позивача: Кіяшко Л.Ю., Болдирєва С.В.

Від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 32 948,34 грн., з яких 30 640,00 грн. сума основного боргу, 2 308,34 грн. сума пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 000020 від 31.03.2011 р. в частині сплати за поставлений позивачем відповідачу товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.11.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 14.10.2011 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 07.10.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.12.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2011 р. між ТОВ «Нік»(постачальник) та ТОВ «Будівельна компанія «Арміс»(покупець) укладено договір поставки № 000020 (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 000020 від 31.03.2011 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставляти у зумовлені сторонами строки покупцю електротехнічний товар (далі –товар), а останній зобов'язався прийняти зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого договором порядку.

Асортимент, номенклатура, кількість, характеристики та ціна товару, який поставляється за договором, визначається сторонами у відповідній видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору орієнтовна загальна вартість договору складає 600 000,00 грн., в тому числі ПДВ. Остаточна загальна вартість договору визначається виходячи із загальної вартості замовленого і поставленого товару згідно підписаних сторонами видаткових накладних на товар в період дії договору (п. 3.4 договору).пунктом 9.1 договору сторони погодили, що останній вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2011 р. включно.

Відповідно до п. 2.1.1 договору постачальник зобов'язаний передати у власність покупця товар протягом 14 робочих днів з моменту надходження коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець виконує попередню оплату у розмірі 100%. Ціна товару визначається сторонами у національній валюті України та вказується у відповідній накладній, що після її підписання сторонами стає невід'ємною частиною договору (п. 3.2 договору).

Тож, судом встановлено, що сторонами було погоджено істотні умови договору поставки, на виконання якого позивачем здійснено поставку товару відповідачу за наступними видатковими накладними: № ЦБНК0000290 від 07.04.2011 р. на суму 31 320,00 грн., № ЦБНК0000291 від 07.04.2011 р. на суму 17 280,00 грн., № ЦБНК0000530 від 20.04.2011 р. на суму 59 400,00 грн., № ЦБНК0000547 від 21.04.2011 р. на суму 73 440,00 грн.

Згідно з п. 3.1 договору оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Пунктом 2.2.2 договору відповідач зобов'язаний оплатити вартість товару згідно рахунку-фактури за відповідною накладною.

Так, на оплату поставленого відповідачу товару позивачем виставлено рахунок-фактуру № БЛ0360 від 31.03.2011 р.

Факт отримання відповідачем товару на суму 181 440,00 грн. належними та допустимими доказами не спростовано.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526  ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

          Згідно зі статтею 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Оскільки позивачем здійснено поставку товару без попередньої оплати відповідача, тому в силу зазначених положень законодавства відповідач є зобов'язаним в частині сплати за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткову оплату отриманого від відповідача товару: 07.04.2011 р. –48 600,00 грн., 20.04.2011 р. –59 400,00 грн., 22.04.2011 р. –37 800,00 грн., 02.08.2011 р. –1 000,00 грн., 05.08.2011 р. –1 000,00 грн., 08.08.2011 р. –1 000,00 грн., 15.08.2011 р. –1 000,00 грн., 07.09.2011 р. –1 000,00 грн., всього у сумі 150 800,00 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач доказів оплати суми заборгованості за отриманий від позивача товар в сумі 30 640,00 грн. не надав.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 30 640,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності  учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського  зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що у разі прострочення строків оплати товари відповідно до п. 2.2.2 договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Сума пені, що заявлена до стягнення з відповідача,  розрахована позивачем відповідно до вимог  Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України, виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобов'язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, і підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Арміс»в сумі 2 308,34 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нік»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Арміс»(01133, м. Київ, пров. Лабораторний, б. 1, кімната 221, код 34356397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нік»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 34, кімната 202, код 31305795) 30 640 (тридцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 2 308 (дві тисячі триста вісім) грн. 34коп. пені, 329 (триста двадцять дев'ять) грн. 48 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення:08.12.2011 р.