Рішення

від 07.12.2011 по справі 51/468

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/468

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/468

07.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віс Україна»

до Приватного підприємства «Гроссмейстер»

про стягнення 21 930,84 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

Від позивача: Кучер Т.М.

Від відповідача: не з'явились  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 21 930,84 грн. заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 18-02/10/3 від 18.02.2010 р. в частині сплати за поставлений позивачем відповідачу товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та

наполягав на задоволенні позову.          

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Конверт, що направлявся судом, на зазначену в позовній заяві та у витязі ЄДРПОУ юридичну адресу відповідача, був повернутий до Госнодарського суду міста Києва.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд. інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках   про   роботу   господарських   судів   у   2006   році"    на   запитання   чи     повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.12.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2010 р. між ТОВ «Віс Україна»(постачальник) та ПП «Гросмейстер»(покупець) укладено договір поставки № 18-02/10/3 (далі - договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 18-02/10/3 від 18.02.2010 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товари народного споживання (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його в порядку і на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 3.1 договору ціна останнього визначається сукупною вартістю товару, поставленого постачальником покупцю в період дії договору, що визначається па підставі товарних накладних, підписаних покупцем. Кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначається як сукупна кількість товару, поставлена постачальником покупцеві в період дії договору. Товар постачається за цінами, визначеними в чинній на момент поставки товару специфікації (п. 3.2 договору).

Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що останній набуває чинності з 18.02.2010 р. та діє до 31.12.2010 р. Якщо жодна із сторін за тридцять днів до закінчення строку договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк його дії буде автоматично продовжуватися на тих же умовах на наступний рік.

Оскільки сторонами до суду не надано звернень одна до одної з заявами про розірвання договору поставки № 18-02/10/3 від 18.02.2010 р. протягом грудня 2010 року, тому станом на момент вирішення спору такий є діючим.

Тож, судом встановлено, що сторонами було погоджено істотні умови договору поставки,   на   виконання   якого   позивачем   здійснено   поставку   товару   відповідачу   за видатковими накладними, копії яких надані до справи, за період з 22.02.2010 р. по 06.08.2011 р. на суму 47 478,62 грн.

В свою чергу, частину отриманого товару відповідач повернув позивачу за видатковими накладними (повернення), копії яких надані до справи, всього на суму 14 672,49 грн.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.2.5 договору відповідач зобов'язаний оплатити товар відповідно до умов договору і додаткових угод до нього.

Згідно з п. 6.1 договору оплата товару здійснюється покупцем по факту його реалізації. Розрахунок за товар проводиться не рідше одного разу на 14 календарних днів. У випадку відсутності реалізації товару розрахунок покупцем за товар не проводиться. Покупець один раз на 14 календарних днів звітує постачальнику про фактичну реалізацію товару (ті. 6.4 договору).

Матеріалами справи, а саме - банківськими виписками по рахунку позивача, які надані останнім до справи, підтверджено проведення відповідачем часткового розрахунку з ТОВ «Віс Україна»в сумі 9 479,95 грн., доказів на підтвердження здійснення інших оплати сторонами до суду не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські"в©бов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Листом № 19/09/11 від 19.09.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою оплати   поставленого   товару   в   сумі   21 930,84   грн.   або   повернути   поставлений   товар Товариству з обмеженою відповідальністю «Віс Україна».

Відповідач відповіді на зазначену вимогу не надав, грошові кошти в сумі 21 930,84 грн. не сплатив, товар на зазначену суму не передав.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи що відповідач не скористався правом на повернення товару, в тому числі при отриманні претензії щодо оплати заборгованості, строк виконання зобов'язання по оплаті за поставлений товар в сумі 21 930,84 грн. є таким, що настав (через сім днів від звернення позивача з вимогою про оплату).

Відповідачем, в свою чергу, не представлено доказів у спростування та недоведсно факту не реалізації споживачам поставленого позивачем товару за неоплаченими накладними у сумі 21 930,84 грн., жодних дій направлених на повернення товару, який нереалізований відповідачем при отриманні претензії позивача суду не надано.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 21 930,84 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віс Україна»задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Гроссмейетер»(03035, м. Київ, вул. Кудряшова, б. 5, прим. № 145А, код 33829639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віс Україна»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, б. 10/2, код 34937239)  21 930  (двадцять  одну  тисячу  дев'ятсот  тридцяті,)  грн.  84 коп., заборгованості, 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 31 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення:08.12.2011 р.