Рішення

від 21.11.2011 по справі 17/144-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2011 р.                                                                  Справа № 17/144-11

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Яготинський цегельний завод”

про стягнення 25 200грн.

                                                                                                                           Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача      не з’явилися;

від відповідача не з’явилися.

 Обставини справи:

Фізична особи-підприємець ОСОБА_1 (далі –позивач) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Яготинський цегельний завод” (далі –відповідач) про стягнення 25 200грн. попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань з поставки товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2011р. порушено провадження у справі № 17/144-11, розгляд справи призначено на 07.11.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2011р. розгляд справи відкладено на 21.11.2011р.

У судове засіданні 21.11.2011р. представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

      ВСТАНОВИВ:

Суд встановив, що позивач за період з 08.06.2010р. по 10.08.2010р. перерахував на рахунок відповідача 45 407грн. в якості передоплати за поставлену цеглу, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с. 8, 11, 13, 16) та платіжними дорученнями (а.с. 22).

Відповідач свої зобов’язання з поставки, оплаченої позивачем цегли на суму 45 407грн., виконав частково, поставивши останньому цеглу на суму 20 207грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 11, 13, 17), підписаними обома сторонами, решту цегли на суму 25 200грн. відповідач позивачу не поставив, різницю між оплаченою позивачем та поставленою відповідачем цеглою у сумі 25 200грн. (45 407грн. –20 207грн.) відповідач позивачу не повернув, що підтверджується банківською випискою (а.с. 34-35), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 25 200грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 34-35).

З метою досудового врегулювання спору, позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, 19.07.2011р. надіслав на адресу відповідача претензію № 1 від 19.07.2011р. (а.с. 24), що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19.07.2011р. та фіскальним чеком № 1907 від 19.07.2011р. (а.с. 26), згідно якої позивач просив відповідача повернути кошти у сумі 25 200грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом позову є вимога про стягнення 25 200грн. попередньої оплати.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

          Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач за період з 08.06.2010р. по 10.08.2010р. перерахував на рахунок відповідача 45 407грн. в якості передоплати за поставлену відповідачем цеглу, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с. 8, 11, 13, 16) та платіжними дорученнями (а.с. 22); 19.07.2011р. позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, надіслав на адресу відповідача претензію № 1 від 19.07.2011р. (а.с. 24), що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19.07.2011р. та фіскальним чеком № 1907 від 19.07.2011р. (а.с. 26), згідно якої позивач просив відповідача повернути кошти у сумі 25 200грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення; відповідач свої зобов’язання з поставки, оплаченої позивачем цегли на суму 45 407грн., виконав частково, поставивши останньому цеглу на суму 20 207грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 11, 13, 17), підписаними обома сторонами, решту цегли на суму 25 200грн. відповідач позивачу не поставив, різницю між оплаченою позивачем та поставленою відповідачем цеглою у сумі 25 200грн. (45 407грн. –20 207грн.) відповідач позивачу не повернув, що підтверджується банківською випискою (а.с. 34-35), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 25 200грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 34-35).

Враховуючи те, що попередню оплату відповідачем позивачу на час прийняття судового рішення не повернуто, розмір вказаної попередньої оплати відповідає фактичним обставинам справи та підлягає поверненню, вимога позивача про стягнення з відповідача 25 200грн. попередньої оплати є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного суду України від 23.03.2010р. (а.с. 41-42).

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

          Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          1.    Позов задовольнити повністю.

    2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Яготинський цегельний завод” (07700, Київська область, Яготинський р-н., м. Яготин, вул. Кільцева, буд. 26; код ЄДРПОУ 34233598) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02068, Київська обл., Дарницький р-н., АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 25 200 (двадцять п’ять тисяч двісті гривень) 00 коп. попередньої оплати, 252 (двісті п’ятдесят дві гривні) 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

     Суддя                                                                                                        П.В. Горбасенко

      Повне рішення складено: 22.11.2011р.