Рішення

від 01.11.2011 по справі 9/112-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2011 р.                                                                  Справа № 9/112-11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “Камаз-Транс-Сервіс”

До Приватного підприємства “Велко”

Про стягнення 4200,00 грн.

   Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача                    не з‘явився

Від відповідача          не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “Камаз-Транс-Сервіс” до Приватного підприємства “Велко” про стягнення 4200,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2011 року порушено провадження у справі № 9/112-11 та призначено розгляд справи на 22.09.2011 року; зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для доручення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; відповідача зобов’язати  подати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до  матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру  підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків , письмову інформацію про свої реєстраційні  (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України; письмові пояснення, яким чином і які саме права позивача порушені відповідачем, з посиланням на норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; уточнений розрахунок зазначених у позовній заяві сум; письмові пояснення, яким чином і які саме права позивача порушені відповідачем, з посиланням на норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; уточнений розрахунок зазначених у позовній заяві сум; момент, з якого у відповідача виникло зобов’язання по оплаті; інші докази стосовно заявлених вимог; зобов’язано відповідача надати в судове засідання відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків; письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, контррозрахунок, довідку з органу статистики про знаходження відповідача в ЄДРПОУ; інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 22.09.2011р. представники сторін не з‘явилися; про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

        Ухвалою суду від 22.09.11 р. розгляд справи відкладено на 18.10.11 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представників  позивача та відповідача.

26.09.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла пояснювальна записка разом з завіреними копіями Акту, претензій та платіжне доручення.

14.10.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від представника відповідача повторно надійшла пояснювальна записка разом з завіреними копіями Акту, претензій та платіжне доручення.

У судове засідання 18.10.2011р. представник відповідача не з‘явився; про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача з’явився; надав усні пояснення щодо оплати відповідачем частини заборгованості.

Ухвалою суду від 18.10.11 р. розгляд справи відкладено на 01.11.11 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представників  позивача та відповідача; зобов’язано позивача надати довідку з банківської установи про рух коштів за період з 18.08.2011 р. по 21.10.2011 р.

У судове засідання 01.11.2011р. представники сторін не з‘явилися; про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

04.11.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в яких позивач повідомив суд про сплату відповідачем 18.08.2011 р., тобто ще до моменту звернення позивача до суду,суми боргу у розмірі 4 142,66 грн., що підтверджується банківською довідкою від 27.10.2011р.

Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог, суд прийняв вказані уточнення позовних вимог позивача до розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адреси сторін, які зазначені у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Оскільки сто про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

13.05.2011 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю госпрозрахунковою фірмою “Камаз-Транс-Сервіс”, який є перевізником та відповідачем –Приватним підприємством “Велко”, який є експедитором, укладено договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг (договір).

Відповідно умов договору позивач зобов’язується здійснити перевезення вантажу за маршрутом Київ-Запоріжжя (п. 3 договору).

Згідно з п.п. 4,5 договору транспорт необхідно надати 15.05.2011 р. в м. Київ, вул. Червонопрапорна, 137 завод «Славутич»; доставка вантажу здійснювалась в м. Запоріжжя, вул. Сапожникова, - 16.05.2011 р. (п.п. 7-8 договору).

За ствердженням позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю госпрозрахунковою фірмою “Камаз-Транс-Сервіс” в повному обсязі виконано перевезення вантажу згідно спірного договору, що підтверджується підписом прийомщика ОСОБА_1 та печаткою ПАТ ПБК «Славутич»м. Запоріжжя на товарно-транспортній накладній № 02813311 від 15.05.2011 р.

28.05.2011 р. позивачем направлено відповідачу рахунок на оплату послуг перевезення № 71223 від 16.05.2011 р. на суму 4200,00 грн., який отриманий відповідачем 01.06.2011 р. (підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 0323034).

18.08.2011 р. відповідачем оплачено послуги перевезення, надані позивачем за спірним договором, на суму 4142,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1164 від 18.08.2011 р., випискою позивача про надходження коштів та не заперечується позивачем.

20.05.2011 р. ПАТ ПБК «Славутич»м. Запоріжжя на адресу відповідача направлено претензію на суму 57,34 грн. та повідомлено, що, при прийманні продукції, представниками ПАТ ПБК «Славутич»м. Запоріжжя було виявлено бій товару на суму 57,34 грн., тоді як 16.05.2011 р. відповідачем на адресу позивача направлена аналогічна за змістом претензія на суму 57,34 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача залишок боргу за надані послуги перевезення, на суму 57,34 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач стверджує, що, при прийманні продукції, представниками ПАТ ПБК «Славутич»м. Запоріжжя було виявлено бій товару на суму 57,34 грн., у зв’язку з чим представниками ПАТ ПБК «Славутич»м. Запоріжжя складено Акт.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що у нього зменшилось зобов’язання по оплаті послуг позивача, як перевізника, на суму 57,34 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши обставини у справі № 9/112-11, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача залишку основної заборгованості на суму 57,34 грн., виходячи з наступного.

Рішення суду є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір по своїй правовій природі є договором транспортного експедирування, внаслідок чого до вказаних правовідносин, що виникли в процесі виконання його умов, слід застосувати положення Глави 56 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п. 1 статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забеспечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судових засідання жодного разу не з’явився; надіслав на адресу суду копію претензії позивачу від 16.05.2011 р. № 06/02-1015-К про повідомлення про бій товару та зменшення вартості оплати транспортних послуг позивача на суму 57,34 грн., але доказів її направлення позивачу суду не надав, як і доказів відповіді позивача на зазначену претензію.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представники відповідача у місці розвантаження за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сапожнікова, д.6 присутны не були; акт № 02813311 від 16.05.2011 р. ними також не підписани; претензія ПАТ ПБК «Славутич»м. Запоріжжя № 06/02/-1/1023 датована 20.05.2011 р., у зв’язку з чим у суду відсутня інформація, яким чином відповідач дізнався про пошкодження вантажу і направив претензію позивачу 16.05.2011 р.

У п. 14 договору зазначено, що бій сплачується перевізником.

Відповідно до змісту позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог позивач не визнає факту бою (пошкодження) товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України та ч. 1 ст. 314 ГК України Перевізник відповідає за втрату, нестачу і псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу та багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведено, що це сталося не з його вини.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 925 ЦК України позов до перевізника може бути пред’явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Втрати, псування або пошкодження вантажу за своєю юридичною природою для одержувача є збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Зазначена позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2007р. по справі №16/217, а також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.04.2006р. по справі №43/543.

Суд звертає увагу на те, що під час судового розгляду справи № 9/112-11 відповідач не звертався до суду з зустрічним позовом про відшкодування фактичної шкоди у зв’язку з пошкодженням товару, а тому питання встановлення вини саме перевізника під час перевезення вантажу, умов перевезення, пакування вантажу, його відповідність встановленим законодавством вимогам, відповідність тари, а також  інші істотні обставини щодо пошкодження вантажу судом не досліджувались, оскільки зазначене не є предметом даного позову.

Враховуючи викладене, а також факт відмови позивача задовольнити претензію відповідача та невстановлення вини перевізника, Приватне підприємство “Велко” не позбавлене права звернутися з окремими позовом до суду про стягнення фактичної шкоди на суму 57,34 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 57,34 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. № 50, при зменшенні суми позовних вимог державне мито не повертається.

Частиною 2 пункту 4.2. Роз’яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»встановлено, якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Судом встановлено, що позивачем під час подачі позову було сплачено державне мито у розмірі 102,00 грн. відповідно до суми позовних вимог, але враховуючи те, що в процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги на суму 4142,66 грн., у зв’язку з тим, що вони були сплачені відповідачем ще до моменту звернення позивача з даним позовом до суду, на підставі Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, відповідач не відшкодовує позивачу судові витрати в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84  ГПК України, ст.ст. 526, 925 ЦК України, господарський суд Київської області -  

В И Р І Ш И В:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Стягнути з Приватного підприємства «Велко» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська,38, код ЄДРПОУ 32611758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Сервіс»(33027, м. Рівне, вул. Київська,64-А, код ЄДРПОУ 03567150) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 57 (п’ятдесят сім) грн. 34 коп. основної заборгованості та судові витрати: державне мито у сумі 1(одна) грн. 39 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 3 (три) грн. 22 коп.

          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                               Л.В. Сокуренко

           Рішення суду підписано 07.11.2011 р.