Рішення

від 21.11.2011 по справі 5013/1791/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5013/1791/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "21" листопада 2011 р.Справа № 5013/1791/11

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1791/11

за позовом: приватного підприємства "Дачник", с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Екоресурси",              м. Кіровоград     

про стягнення 68000,00 грн.  

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також представники позивача Щербак В.М., довіреність № 49 від 17.10.2011 року та Шамало В.Г., наказ № 2 "а" від 26.06.2003 року приймали участь в судовому засіданні 07.11.2011 року та були повідомленні про дату та час наступного судового засідання.

У судове засідання 19.11.2011, як і у судові засідання 07.112011 та 21.11.2011, представники відповідача не з'явились, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань за юридичною адресою (м. Кіровоград, пр. Будьоного, 3), відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача станом на 03.10.2011 року.

Приватне підприємство "Дачник" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Екоресурси" боргу в сумі 68000,00 грн. Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

26.10.2011 року позивач надіслав до суду доповнення до позовної заяви по справі                № 5013/1791/11 за № 38 від 24.10.2011 року. Позивач посилаючись на норми ст. 202 Цивільного кодексу України, повідомляє, що взаємовідносини між ПП "Дачник" та ТОВ "Кіровоград-Екоресурси" по даному спору ґрунтуються на двостороннім правочинні погодженому сторонами в усній формі, що не суперечить ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України. У зв'язку з чим, позивач просить суд:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Екоресурси" на користь ПП "Дачник" боргу в сумі 68000,00 грн. Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

На підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає до розгляду вказані доповнення до позовної заяви.

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані ухвалами суду документів не подав. Позовні вимоги ні по суті, ні по розрахунку не заперечив.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, господарський суд, -

                                                       ВСТАНОВИВ:

Відповідно до платіжного доручення № 912 від 17.01.2011 року на суму 68000,00 грн з призначенням платежу за папір газетний згідно до рахунку № 2 від 17.01.2011 року приватним підприємством "Дачник" перераховано грошові кошти в сумі 68000,00 грн на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Екоресурси".

Дані кошти перераховані позивачем відповідачу за усною домовленістю, як оплата за 10-тонн паперу газетного вартістю 68000,00 грн в т.ч ПДВ.

ТОВ "Кіровоград-Екоресурси" в свою чергу на протязі 7-ми місяців не виконало свого обов'язку та не поставило ПП "Дачник" товар - 10-тонн паперу газетного вартістю 68000,00 грн, за який здійснено оплаті позивачем 17.01.2011 року.

У зв'язку з виниклою заборгованістю відповідача перед позивачем, на адресу ТОВ "Кіровоград-Екоресурси" було направлено вимогу № 15 від 21.03.2011 року та лист № 12 від 01.03.2011 року з пропозицією провести звірку взаєморозрахунків по поставці паперу, які залишена відповідачем без реагування.

Таким чином між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач отримав оплату за товар (папір газетний), а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України, тобто поставки оплаченого товару.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

З огляду на положення Глави 54 Цивільного кодексу України,  оскільки зобов'язання між сторонами виникли з приводу поставки товару, закон не передбачає спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої  сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах  добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України  від 07.03.2006 у справі № 3/408,  від 05.08.2008 у справі № 14/232-07, від 07.12.2010 у справі № 9/119-10.

Подані позивачем документи (рахунок № 2 від 17.01.2011 року та платіжне доручення  № 912 від 17.01.2011 року) не містять строку поставки товару.

Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 15 від 21.03.2011 року (чек "Укрпошти" від 21.03.2011 року № 9502), яку відповідачем залишено без відповіді.

Відповідач не подав до суду доказів поставки оплаченого позивачем товару та не повернув отримані кошти в сумі 68000,00 грн.

Відповідно до норм частини 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 68000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України  на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                            ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Екоресурси"             (м. Кіровоград, провулок Будьоного, буд. 6, ідентифікаційний код 30707778) на користь приватного підприємства "Дачник" (с. Розсошенці, Полтавська область/район, вул. Горбанівська, 6"б", кв.1,  ідентифікаційний код 32166064) борг в сумі 68000,00 грн, а також судові витрати на державне мито в сумі 680,00 грн та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85  ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                                                  Т.В. Макаренко