Рішення

від 06.12.2011 по справі 5013/1884/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5013/1884/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "06" грудня 2011 р.Справа № 5013/1884/11

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1884/11

за позовом: Прокурора Гайворонського району в інтересах держави в особі Гайворонської районної державної адміністрації, Кіровоградська область, м. Гайворон         

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівка", Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Долинівка     

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Долинівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Долинівка

про зобов'язання повернути земельну ділянку

Представники сторін:

від прокуратури - участі не брали;

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

від третьої особи - участі не брали.

Прокурором Гайворонського району Кіровоградської області подано позов в інтересах держави в особі Гайворонської районної  державної адміністрації до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівка" з вимогою зобов'язати (спонукати) останнього повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 51,38 га, що розташована за межами населеного пункту с. Долинівка в полі № 5 ІІ сівозміни Гайворонській районній державній адміністрації шляхом її звільнення.

Поданий позов обґрунтовано тим, що відповідач займає зазначену земельну ділянку за договором, який з огляду на відсутність в ньому всіх істотних умов і не здійснення його державної реєстрації є неукладеним, та при наявності інших порушень оформлення права оренди землі.

В судовому засіданні 17.11.2011 р. представником прокуратури позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві, підтримано в повному обсязі.

06.12.2011 року прокуратурою Гайворонського району Кіровоградської області подано до суду письмові пояснення по справі.

Позивач та відповідач участі своїх представників  в судове засідання не забезпечили, витребуваних документів до суду не подали, хоча належним чином сповіщенні про дату, час і місце засідання суду, свідченням чого є поштові повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Долинівська сільська рада Гайворонського району Кіровоградської області свого представника в засідання суду також не направила. 21.11.2011 надала до суду лист від 18.11.2011 року № 86, за змістом якого повідомила, що розмежування земель державної та комунальної власності не проводилось, земельні ділянки загальною площею 51,38 га розташовані за межами села Долинівки і відносяться до земель сільськогосподарського призначення, знаходяться в полі № 5 другої сівозміни, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки не проводилась, договір оренди укладено на підставі усного розпорядження голови РДА, рішення про надання в оренду ТОВ "Долинівка" даної земельної  ділянки сільська рада не приймала.  

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Гайворонської районної державної адміністрації, прокурором Гайворонського району визначено в чому саме полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту. Отже, прокурором у даній справі пред'явлено позов з дотриманням  вищезазначених вимог законодавства.

Господарський суд враховує, що згідно з частиною 6 статті 29 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Таким чином, не подання до суду відомостей з приводу підтримання чи заперечення вимог прокурора позивачем - Гайворонською районною державною адміністрацією, не позбавляє господарський суд можливості вирішити даний спір по суті.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що  якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу за відсутності представників сторін та основі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши позовні вимоги прокурора, оцінивши  наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника прокуратури в судовому засіданні 17.11.2011 року, господарський суд

                                                    ВСТАНОВИВ:

05.01.2011 р. між Долинівською сільською радою, яка виступила орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Долинівка", як орендарем,  підписано договір оренди землі, на виконання умов якого зазначена сільська рада передала відповідачеві в оренду земельну ділянку загальною площею 51,38 га, в тому числі рілля 51,38 га, яка знаходиться на території Долинівської сільської ради в полі № 5 ІІ сівозміни (а.с. 13-14).

Згідно з пунктом 4 договору, його укладено терміном на 1 рік з 01.01.2011 р. по 01.01.2012 р.

Вказаний договір підписано обома сторонами  - Долинівською сільською радою (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Долинівка" (орендар) та скріплено печатками.

Законом України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно загальних положень цивільного законодавства України укладення договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору та надання результату досягнення згоди належної форми.

Так, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Законом України "Про оренду землі" (стаття 15) визначено такими, як істотні, наступні умови договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди;  орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно названої норми невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

В порушення викладеного підписаний між Долинівською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Долинівка" договір оренди землі від 05.01.2011р. не містить в собі таких істотних умов, як: строки передачі земельної ділянки орендарю; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;  умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, план або схема земельної ділянки, що передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання - передачі об"єкта оренди, проекти відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно з законом.    

Як повідомлено Долинівською сільською радою, план або схема земельної ділянки, її кадастровий план, акт визначення меж земельної ділянки в натурі та проект відведення не складались (а.с. 21).

Отже, при підписанні договору оренди землі від 05.01.2011 р. сторонами порушено вимоги статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею  20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Указом Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", який у силу статті 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру покладено  на Державний комітет України по земельних ресурсах.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 23 травня 2003 року N135, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 травня 2003 р. за N408/7729, установлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Поміж тим, матеріали справи не містять інформації щодо реєстрації договору оренди землі, сторонами якого є Долинівська сільська рада та товариство з обмеженою відповідальністю "Долинівка", державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах. Натомість, відділ Держкомзему у Гайворонському районі повідомив, що реєстрація будь-яких договорів оренди на зайняту відповідачем земельну ділянку площею 51,38 га не проводилась (а.с. 20, 32).

У відповідності до частини першої статті 210 Цивільного кодексу України  правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, не будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку та за відсутності всіх істотних умов, договір оренди землі від 05.01.2011 р., що підписаний між Долинівською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Долинівка", не може вважатися укладеним.

При цьому господарський суд враховує, що положення частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі є підставою для визнання його недійсним, застосуванню не підлягає, оскільки вказане суперечить змісту частини першої статті 215 прийнятого пізніше Цивільного кодексу України, згідно з якою недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Неукладений договір не породжує для сторін договору прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямовано їх волевиявлення при документальному оформленні договору, а отже товариство з обмеженою відповідальністю "Долинівка" не набуло статусу орендаря за договором від 05.01.2011 р.

Як звертає увагу Верховний Суд України у постанові пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року, у  разі передчасної передачі на виконання юридично ще не укладеного договору майна, право на це майно у набувача не виникає і власник може витребувати його в порядку, встановленому главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 1212, 1213 глави 83 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи наведене та оскільки відповідач отримав земельну ділянку в користування за неукладеним договором, до спірних правовідносин підлягають застосуванню наведені  вище положення статей 1212, 1213 глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 13 Конституції України встановлює, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси. Правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють органи місцевого самоврядування (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Земельний кодекс України відносить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст розпорядження землями територіальних громад, у т.ч. надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (ст. 12 Земельного кодексу).

Згідно статті 83 Земельного кодексу України землями комунальної власності є  землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Порядок розмежування земель державної та комунальної власності визначено Законом України від 5 лютого 2004 року N 1457-IV.

Згідно названого Закону розмежування земель державної та комунальної власності полягає у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності (стаття 1). Розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється в межах адміністративно-територіальних утворень - сіл, селищ, міст, районів, областей (стаття 10).

З матеріалів справи слідує, що розмежування земель державної та комунальної власності на території Долинівської сільської ради не проводилось.

За вимогами пункту 12 Перехідних положень земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно інформації відділу Держкомзему у Гайворонському районі від 02.10.2011 р. вих. № 2068/01-13 земельна ділянка, яка використовується товариством з обмеженою відповідальністю "Долинівка" площею 51,38 га, відноситься до категорії - землі сільськогосподарського призначення та знаходиться за межами населеного пункту і перебуває в розпорядженні Гайворонської районної державної адміністрації (а.с. 32).

Як повідомлено Гайворонською районною державною адміністрацією, яка не заперечує перебування спірної земельної ділянки в її розпорядженні, нею повноваження щодо укладення договорів оренди земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, сільським, селищним або міським радам не делегувались (а.с. 18).

З викладеного слідує, що Долинівська сільська рада не мала повноважень розпоряджатися земельною ділянкою, з приводу повернення якої виник спір. Земельна ділянка, яка передана Долинівською сільською радою в оренду відповідачеві за договором від 05.01.2011 р., розташована за межами населеного пункту та перебуває в розпорядженні Гайворонської районної державної адміністрації.

Згідно положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.  Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Отже, підставою для набуття зазначених прав на землю є прийняття рішень органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування  у  межах їх компетенції щодо розпорядження відповідною земельною ділянкою. Навіть при набутті права за результатами аукціону це також відбувається за умови прийняття відповідним органом рішення про продаж (надання в користування) земельної ділянки (гл. 21 Земельного кодексу).

Виникає право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки лише з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що відносно земельної ділянки, яку займає відповідач, Гайворонською районною державною адміністрацією жодних розпоряджень про передачу її у власність чи в користування товариству з обмеженою відповідальністю "Долинівка" не приймалось. Право власності чи право користування на земельну ділянку за  товариством з обмеженою відповідальністю "Долинівка" не реєструвалось.

Використання товариством з обмеженою відповідальністю "Долинівка" земельної ділянкою  площею 51,38 га на території Долинівської сільської ради  на підставі договору, заключеного на рівні сільської ради з порушенням вимог земельного законодавства, встановлено також актом перевірки державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Гайворонському районі від 04.03.2011 р. (а.с. 12). Вказану перевірку проведено у присутності директора товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівка", яким підписано акт перевірки без зауважень.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи здійснює державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів шляхом, зокрема, проведення перевірок.

Згідно з Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року N 312, державний інспектор при проведенні перевірки: перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства. При проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за встановленою формою, в якому зазначаються, зокрема, обставини порушення земельного законодавства.

Отже, акт перевірки державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Гайворонському районі від 04.03.2011 р. в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України є належним доказом на підтвердження зайняття відповідачем земельної ділянки з порушенням вимог земельного законодавства України.

Докази звільнення відповідачем земельної ділянки або належного оформлення права на неї до суду не подано та в матеріалах справи на час розгляду справи відсутні.

Враховуючи вищенаведене, отримана згідно договору від  05.01.2011 р.  товариством з обмеженою відповідальністю "Долинівка" земельна ділянка  підлягає поверненню Гайворонській районній державній адміністрації шляхом її звільнення.

За даних обставин, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання позову до суду) державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Положення Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011 р., застосуванню не підлягають, оскільки позовну заяву подано до господарського суду до зазначеної дати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                     ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Долинівка" (26313, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Долинівка, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 31826903) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 51,38 га, що розташована за межами населеного пункту с. Долинівка в полі № 5 ІІ сівозміни Гайворонській районній державній адміністрації (26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, пл. Радянська, 5, ідентифікаційний код 04055305) шляхом її звільнення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівка" (26313, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Долинівка, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 31826903) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, № рахунку: 31115095700002, ідентифікаційний код: 24145329, код бюджетної класифікації: 22090200 "Державне мито, не віднесене до інших категорій") -  85  грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівка" (26313, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Долинівка, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 31826903) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, № рахунку: 31214264700002, ідентифікаційний код: 24145329, код бюджетної класифікації: 22050003 "Надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах (місцеві господарські та апеляційні господарські суди)" -  236  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                    С.Б.Колодій

< Текст >