Рішення

від 19.08.2008 по справі 5020-4/251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-4/251

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" серпня 2008 р. справа № 5020-4/251

За позовом

Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

(вул. Шолуденка, 1,  місто Київ, 04116)

до відповідача: Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради

(вул. Павліченко, 2, місто Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості в розмірі 2 576 715,75 грн.,

суддя Остапова К.А.,

За участю представників:

Від позивача: Плотніков А.О., довіреність №228/10 від 29.12.2007,

Від відповідача: Дорожко О. Л., довіреність № 01-юр від 03.01.2008,

Суть спору:  Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом  до  Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради  про стягнення заборгованості в розмірі 2 576 715,75 грн. (у тому числі основний борг –1 322 033,43 грн., інфляційне відшкодування – 896 098,39 грн., три проценти річних –223 532,93 грн., пеня  - 135 051,00 грн.).

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій №06/05-2240-ТЕ-40 від 30.12.2005.

Відповідачем наданий суду письмовий відзив на позов, за змістом якого відповідач позовні вимоги визнає в сумі основного боргу - 1 322 033,44 грн. (а. с. 76-77).

В судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк вирішення спору був продовжений за правилами статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.08.2008 відповідач надав суду письмову заяву, згідно з якою позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»визнає повністю.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені процесуальні права та обов'язки згідно зі статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та надані докази, суд

В С Т А Н О В И В :

30.12.2005 позивач (постачальник) та відповідач (покупець) уклали договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій №06/05-2240-ТЕ-40 (а.с. 18-21).

Протягом 2006 року сторонами були узгоджені та підписані сім  додаткових угод до даного договору (а.с. 22-30).

Згідно з розділом 1 договору «Предмет договору»постачальник зобов`язався передати у власність покупцю в 2006 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору з січня по грудень 2006 року поставляв  відповідачеві природний газ на загальну суму 49 863 876,27 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами прийому-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, зобов`язання відповідача в частині оплати поставленого природного газу виконані частково, а саме лише на суму 48 541 842,84 грн.

Таким чином, залишок несплаченої суми боргу відповідача перед позивачем склав 1 322 033,43 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не погасив суму заборгованості за поставлений природний газ, позивач розрахував суму заборгованості з застосуванням статі 231 Господарського кодексу України, статей 549, 625 Цивільного кодексу України. Загальна сума боргу склала  2 576 715,75 грн. (у тому числі основний борг –1 322 033,43 грн., інфляційне відшкодування –896 098,39 грн., три проценти річних –223 532,93 грн., пеня  - 135 051,00 грн.).

Неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем з`явилось підставою для звернення позивача до господарського суду міста Севастополя за захистом порушеного права.

В процесі розгляду справи представник відповідача письмовою заявою від 19.08.2008 визнав всю суму позовних вимог.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 з наступними змінами та доповненнями  Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Крім того, при вирішенні спору суд керується положеннями Господарського кодексу України. Відповідно до пункту 1 розділу IX «Прикінцеві положення»Господарського кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок  випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 322 033,43 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не  звільняється  від  відповідальності  за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті  застосовуються  до  боржника,  у  разі порушення ним грошового зобов'язання, незалежно від наявності вини  у його діях.

Така позиція міститься в постанові Верховного Суду України у справі №25/21-04-275 від 22.02.2005

При цьому інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Суд, перевіривши приведені позивачем розрахунки інфляційного відшкодування та трьох процентів річних, вважає їх правильними, а суми інфляційного відшкодування 896 098,39 грн. та трьох процентів річних 223 532,93 грн. такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання).

Згідно з статтями 549, 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків, які застосовуються у разі порушення зобов`язання, є пеня як один з різновидів неустойки.

Відповідно до пункту 7.2 розділу 7 договору передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати покупець сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з наданим позивачем розрахунком розмір пені складає 135 051,00 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає заявлену до стягнення суму пені 135 051,00 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача.

З урахування наведеного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі  2 576 715,75 грн. (у тому числі основний борг –1 322 033,43 грн., інфляційне відшкодування –896 098,39 грн., три проценти річних –223 532,93 грн., пеня  - 135 051,00 грн.) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючі, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, суд покладає на нього судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статями  526,  549, 611, 617, 625 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 20-22, 33, 34, 49, 77, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з  Комунального підприємства  «Севтеплоенерго» Севастопольської  міської   Ради   (вул. Павліченко, 2, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код  03358357)  на користь Дочірньої  компанії   «Газ України»  Національної  акціонерної  компанії  «Нафтогаз України»  (вул. Шолуденка, 1,  місто Київ, 04116, ідентифікаційний код  31301827)  2 576 715,75 грн. (у тому числі основний борг –1 322 033,43 грн., інфляційне відшкодування  - 896 098,39 грн., три проценти річних –223 532,93 грн., пеня –135 051,00 грн.),  а також судові витрати –державне мито в розмірі 25500,00 грн. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу в розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Копії рішення направити сторонам.

Суддя К.А. Остапова

Рішення оформлено та підписано у відповідності до вимог статті 84 ГПК України26.08.2008.