Рішення

від 10.11.2011 по справі 17/156/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/156/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.11                                                                                 Справа № 17/156/2011

За позовом Товариства  з обмеженою відповідальністю “Абсолют”,  м.  Лисичанськ  Луганської області

до Товариства  з обмеженою відповідальністю “Неон”, м. Рубіжне  Луганської області

про стягнення  47590 грн. 76 коп.

                                                                                                      Суддя  Фонова О.С.  

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 43100,00 грн., пені  у сумі 4490,76 грн., за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №12 від 04.01.2010.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 20.10.2011, 10.11.2011 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних  дій.  Тому відповідні процесуальні  документи надсилались  згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представники позивача та відповідача суд не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи від представників сторін не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд

   в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Абсолют” (позивач у справі), як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Неон” (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 04.01.2010 (далі –Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, Продавець 1. продає, а Покупець купує нафтопродукти в асортименті: автобензини: А- 76, А- 80, А- 92, А- 95, дизельне паливо.

Пунктом 2 Договору встановлено, що кількість і ціна нафтопродуктів вказується в накладній на кожну партію товару. У ціну товару включені усі збори і відрахування згідно із законодавством України, а також оплата послуг за транспортне обслуговування, виставлених Продавцеві підприємствами, що роблять транспортні послуги.

Відповідно до пункту 5 Договору, розрахунки за проданий товар здійснюються шляхом  100 % оплати протягом одного банківського дня з моменту відвантаження товару.

 Як встановлено у пункті 6 Договору, у разі несвоєчасної плати за товар Покупець виплачує Продавцеві пеню у розмірі чотирьох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до п. 9 Договору, строк дії договору один рік: до 04.01.2011 , а в частині взаємних розрахунків до повного виконання. У випадку, якщо жодна   із сторін не заявить за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору про його розірвання, договір вважається пролонгованим ще на один рік: до 04.01. 2012.

Як зазначив позивач, Договір  сторонами розірвано не було, оскільки жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору наміру про його розірвання не заявляла та продовжувала його виконувати у 2011 році.

26.05.2011 позивачем на адресу підповідача було здійснено поставку товару (бензин марки А-76) на загальну суму 63000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000340 від 26.05.2011.

На час розгляду справи відповідачем була здійснена часткова оплата отриманого товару на суму 19900,00 грн., а саме:

оплата на суму 8900,00 грн., що підтверджується випискою з банківського  рахунку позивача від 27.05.2011.

оплата на суму 1000,00 грн. та 2000,00 гривень на загальну суму 3000,00 гривень, що підтверджується випискою з банківського  рахунку позивача від 30.05.2011.

оплата на суму 3000,00 грн. по 1000,00 гривень тричі, що підтверджується випискою з банківського  рахунку позивача від 31.05.2011 року.

оплата на суму 2000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського  рахунку позивача від 01.06.2011.

оплата на суму 1000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського  рахунку позивача від 02.06.2011.

оплата на суму 1000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського  рахунку позивача від 07.06.2011.

оплата на суму 1000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського  рахунку позивача від 09.06.2011.

Однак, відповідачем в порушення умов договору поставлена продукція оплачена в повному обсязі не була, у зв‘язку з чим, заборгованість відповідача складає 43100,00 грн., яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню  в сумі 4490,76 грн. за період з 28.05.2011 по 27.09.2011.

Відповідачем відзиву на позовну заяву та пояснень стосовно суті спору не надано.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Як встановлено статтею 655 ЦК України, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 63000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000340 від 26.05.2011 (а.с.13). Частково відповідачем було здійснено оплату в сумі 19900,00 грн.

Отже, факт наявності боргу в сумі 43100,00 грн. підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення  пені у сумі  4490,76 грн.  Однак вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідальність за несвоєчасне здійснення грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 6 Договору у вигляді пені в розмірі чотирьох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 ЦК України). Проте, правило  вказаної  норми  є  загальним  і  не виключає застосування    спеціальних    правил    Закону    України    „Про відповідальність за  несвоєчасне  виконання  грошових зобов'язань”  від 22.11.1996 №  543/96-ВР  щодо  обмеження  пені  за  прострочення  виконання грошових зобов'язань (див. Постанову ВГСУ у справі № 9/269-04 від 26.01.2006).

Отже, в законодавстві виділяється законна неустойка та договірна неустойка.

Договірна неустойка встановлюється за домовленістю сторін. Стаття 1  Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” зазначає, що платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Однак, відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені,  передбачений статтями 1 та  2  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з  частиною  другою  статті  343 ГК України  платник грошових коштів сплачує на користь одержувача  цих  коштів за прострочку платежу пеню в розмірі,  що встановлюється за згодою сторін,  але  не  може  перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного   банку   України,   що  діяла  у  період,  за  який сплачується пеня.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від  07.04.2008  № 01-8/211, положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових  зобов'язань” не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Отже, діюче законодавство передбачає обмеження щодо стягнення розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Позивачем в договорі встановлена пеня у розмірі чотирьох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару, що перевищує законне обмеження. Тому, в даному випадку застосовується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, обґрунтовано заявленою та такою, що підлягає задоволенню є пеня в сумі 2245,38 грн., а не 4490,76 грн. як помилково порахував позивач.

Доводи позивача щодо розміру пені не вважаються судом обгрунтованимии з огляд у на вищезазначене.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 43100,00 грн. та пені в сумі 2245,38 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню, в решті вимог в сумі 2245,38 грн. пені слід відмовити.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, згідно статті 49 ГПК України.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються  до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів   громадян   і   не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову складає 47590,76 грн.,  отже державне мито складатиме 475,90 грн., тоді як позивачем за платіжним дорученнм № 821 від 28.09.2011, що міститься в матеріалах справи, сплачено 476,00 грн.  Зайве сплачене державне мито у сумі 0,1 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд   

       в и р і ш и в:

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Неон”, м. Рубіжне Луганської області, вул. Визволителів, буд. 75, ідентифікаційний код 30948870, на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю “Абсолют”,  м.  Лисичанськ  Луганської області, вул. Московська, буд. 63,  ідентифікаційний код 30691407, борг  у сумі 43100,00 грн., пеню в сумі 2245,38 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 453,45 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 224,87 грн., видати наказ.

3. В решті вимог відмовити.

4. Повернути Товариству  з обмеженою відповідальністю “Абсолют”,  м.  Лисичанськ  Луганської області, вул. Московська, буд. 63,  ідентифікаційний код 30691407, зайве сплачене державне мито у сумі 0,1 грн.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  15.11.2011.

Суддя                                                                                       О.С. Фонова