Рішення

від 06.08.2008 по справі 13/240-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/240-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" серпня 2008 р.                                                                                          Справа № 13/240-08

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Теплоенергосервіс", м. Київ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод Лука", с. Лука, Таращанський район

про стягнення 38823,89 грн.

  Суддя           С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача Сторожук Т.І. - директор (наказ №15 від 05.09.2005р.;  

                   Завірюха М.Н. - довіреність №05 від 10.03.2008р.;

від відповідача Бушинський А.В. - довіреність №304 від 05.08.2008р.;

суть спору:

           До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Теплоенергосервіс" (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод Лука" (далі –відповідач) про стягнення 38823,89 грн.,  з яких  22962,93 грн. –основний  борг, 6037,68 грн. –пеня, 9317,04 грн. –інфляційні збитки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №11/04 від 21.10.2004 р. щодо оплати за виконані роботи.

В судовому засіданні 06.08.2008 р. представник позивача надав суду заяву згідно якої просить стягнути з відповідача витрати в сумі 1700 грн. по оплаті послуг адвоката.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду відзив на позов в якому зазначив, що оскільки акт виконаних робіт №2 на який посилається позивач не підписаний повноваженим представником відповідача, то розмір позовних вимог є спірним питанням. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

21.10.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір №11/04 (далі –Договір). Відповідно до умов договору відповідач доручив, а позивач прийняв на себе виконання налагоджувальних робіт по тепловому господарству та схемі приготування води для живлення дифузійної установки.

Відповідно до п. 2.1 договору за виконану роботу, послуги відповідач перераховує позивачу у відповідності до протоколу про договірну ціну або кошторису 29216,87 грн.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що оплата здійснюється поетапно. Відповідач надає попередню оплату 50% вартості робіт по договору, що складає 14608 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору відповідач не пізніше п'яти днів після підписання Протоколу договірної ціни перераховує позивачу аванс у розмірі 50% вартості протоколу узгодження попередньої договірної ціни до Договору.

Згідно протоколу узгодження  договірної ціни (додаток №7 до Договору), який  було підписано позивачем та відповідачем, сторонами було погоджено, що при виконані умов договору у відповідності з пунктами 5.4 договору договірна ціна збільшується на 15% від економічного ефекту. Календарний план робіт було розподілено на два етапи із розрахункової ціни 14608,44 грн. за етап.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором по етапу 1 на суму 14608,44 грн., що підтверджується підписаним відповідачем актом виконаних робіт, а відповідач в свою чергу оплатив зазначені роботи..

Що стосується другого етапу робіт, який був передбачений  кошторисною специфікацією до договору та протоколом узгодження договірної ціни, то позивачем були виконані роботи на суму 22962,93 грн. з урахуванням 15% відсотків економічного ефекту передбаченого п. 5.4 договору, технічним актом та розрахунком економічної ефективності від проведення налагоджувальних робіт по тепловому господарству та схемі приготування води для живлення дифузійної установки.

Натомість відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та належної оплати виконаних позивачем робіт, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором в сумі 22962,33 грн. Жодних претензій стосовно виконаних позивачем робіт від відповідача позивачу, як передбачено п. 3.4 договору не надходило.

За таких обставин суд вважає, що позивачем доведено належними доказами виконання свої зобов'язань за договором належним чином на суму 22962,33 грн.

Враховуючи, що остаточний розрахунок за виконані роботи сторонами договору не визначено, суд застосовує до зазначених правовідносин положення ст. 530 ЦК України.

Зазначена стаття визначає загальні умови та термін виконання зобов'язань згідно з якою кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання у будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором. Таким днем належить вважати дату одержання вимоги боржником.

Претензію позивача від 09.11.2007 р., яка була вручена відповідачу 13.11.2007 р. з вимогою сплатити заборгованість відповідачем залишено без відповіді і задоволення, тому з 21.11.2007 р. відповідач вважається  боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

З наведеного вище випливає, що відповідач повинен був оплатити отриманий товар у семиденний строк після отримання вимоги позивача.

Отже  відповідач зробив неправильний висновок щодо початку перебігу строку позовної давності, оскільки такий строк почав перебіг з 21.11.2007 р. та на даний час не пропущений.

Таким чином, на день розгляду справи основний борг, який підлягає стягненню з відповідача складає 22962,33 грн. та підтверджується матеріалами справи.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 6037,68 грн. та 9317,04 грн. збитків від інфляції за період з 01.01.2005 р. по 01.12.2007 р.

Проте, зазначені вимоги не можуть бути задоволені судом з огляду на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання лише з 21.11.2007 р., а отже позивач не має права нараховувати інфляційні збитки за період в якому у відповідача був відсутній обов'язок по сплаті грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 22962,33 грн. основного боргу.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача витрати, пов'язаних із оплатою послуг адвоката в сумі 1700 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи 06.03.2008 р. між позивачем та Завірюхою Михайлом Назаровичем було укладено договір про надання адвокатських послуг, згідно якого розмір оплати послуг адвоката Завірюхи М.Н., що представляв інтереси позивача в суді був встановлений у розмірі 1000 грн. згідно протоколу узгодження договірної ціни за ведення цивільної справи в господарських судах за позовом до ТОВ «Цукровий завод «Лука» про стягнення 38317,65 грн. згідно договору №11/04 від 21.10.2004 р.

Згідно платіжного доручення №17 від 07.03.2008 р. позивач перерахував за послуги адвоката, які включали також представництво в суді 1700 грн.

Таким чином, суд вважає, що витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 1000 грн.  є документально підтвердженими та обґрунтованими.

Витрати за розгляд справи, в тому числі і по оплаті позивачем послуг адвоката в відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються  на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. В частині основного боргу на відповідача, а в частині пені та збитків від інфляції на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод Лука" (Київська обл., Таращанський р-н, с. Лука, вул. Леніна 84; код 32405473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Теплоенергосервіс" (м. Київ, вул. Новоконстянтинівська 4а; код 21584577) 22962 (двадцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн. 93 коп. заборгованості, а також судові витрати: 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 63 коп. державного мита та 69 (шістдесят дев'ять) грн. 79 коп.  витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та 1000 грн. витрат на послуги адвоката.

3.          В частині стягнення 6037,68 грн. пені та 9317,04 грн. збитків від інфляції відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Суддя                                                                   Наріжний С.Ю.