Рішення

від 22.11.2011 по справі 5015/6651/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.11                                                                                           Справа№ 5015/6651/11

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:

Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Львів)

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Діфіоре»(с. Малехів)

про :

стягнення 1 908 (одна тисяча дев'ятсот вісім) грн. 88 коп. (з яких: 1 739,51 грн. –основний борг; 47,65 грн. –пеня; 86,71 грн. –інфляційні; 35,01 грн. –3 % річних)

                                                                                                Суддя :                   Цікало А.І.

                                                                                                При секретарі :     Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:

ОСОБА_1 –представник (довіреність № 358 від 30.06.2011 р.)

Відповідача:

не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 01.11.2011 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 7109 поступила позовна заява від Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діфіоре»(с. Малехів) про стягнення 1 908 (одна тисяча дев'ятсот вісім) грн. 88 коп. (з яких: 1 739,51 грн. –основний борг; 47,65 грн. – пеня; 86,71 грн. –інфляційні; 35,01 грн. –3 % річних).

Ухвалою суду від 04.11.2011 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.11.2011 р.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.11.2011 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

22.11.2011 р. до суду за вх. № 27246/11 від представника позивача поступило повідомлення про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України. До зазначеного повідомлення долучено акт звірки розрахунків за телекомунікаційні послуги станом на 01.11.2011 р., докази направлення акту звірки розрахунків відповідачу, копію довідки з ЄДРЮОФОП № 11696930 від 14.11.2011 р. про включення відповідача до ЄДР, копії рахунків виставлених відповідачу за спірний період, докази індексу інфляції, докази облікової ставки НБУ та копію довіреності № 358 від 30.06.2011 р.

В судовому засіданні 22.11.2011 р. представник позивача подав до суду клопотання, в якому уточнив суму позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 1 904 (одна тисяча дев'ятсот чотири) грн. 74 коп. (з яких: 1 739,51 грн. –основний борг; 43,51 грн. –пеня; 86,71 грн. –інфляційні; 35,01 грн. –3 % річних). До зазначеного клопотання долучено уточнений розрахунок пені.

Представник позивача позов підтримав частково, просив суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення 1 904 (одна тисяча дев'ятсот чотири) грн. 74 коп. (з яких: 1 739,51 грн. –основний борг; 43,51 грн. –пеня; 86,71 грн. –інфляційні; 35,01 грн. –3 % річних) з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях, в частині стягнення 4 (чотири) грн. 14 коп. –пені, просив суд провадження у справі припинити у зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.11.2011 р. не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

20 травня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діфіоре»(відповідач) було укладено договір про надання послуг бізнес-мережі № ЛВ 1962 (надалі –Договір, оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалі справи).

Згідно п. 1.1. Договору, оператор (позивач) надає бізнес-абоненту (відповідач) на території України телекомунікаційні послуги бізнес-мережі Утел, а відповідач отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість відповідно до діючих тарифів. Послуги замовляються відповідачем шляхом укладання відповідних додаткових угод до цього договору.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору, позивач зобов’язаний організувати лінії зв’язку та надавати послуги, як це визначено у відповідній додатковій угоді чи додатку до цього договору.

20 травня 2008 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 про надання послуг телефонного зв’язку до договору № ЛВ 1962 від 20.05.2008 р. (надалі - Додаткова угода, оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно умов зазначеної Додаткової угоди, позивач надає відповідачу на території України послуги телефонного зв’язку, а відповідач отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість відповідно до встановлених тарифів (п. 1 Додаткової угоди). Відповідач отримує послуги телефонного зв’язку та сплачує їх вартість згідно із встановленими тарифами (п. 2.2. Додаткової угоди).

Тарифи на послуги телефонного зв’язку наведені у додатку № 1.1 до договору № ЛВ 1962 від 20.05.2008 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

На виконання умов договору про надання послуг бізнес-мережі № ЛВ 1962 від 20.05.2008 р. та додаткової угоди № 1 про надання послуг телефонного зв’язку до договору № ЛВ 1962 від 20.05.2008 р., позивачем було підключено відповідачу дві лінії бізнес-звязку з телефонними номерами (032) 297-13-99 та (032) 297-12-70 з загальною вартістю підключення 1 600,01 грн., а відповідач прийняв на експлуатацію вищевказані лінії, що підтверджується актом на підключення лінії безпосереднього зв’язку згідно додатковою угодою № 1 до договору № ЛВ 1962 від 20.05.2008 р. (додаток № 1.2 до договору № ЛВ 1962 від 20.05.2008 р., оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Претензій щодо якості наданих послуг телефонного зв’язку від відповідача на адресу позивача не поступало.

Відповідно до п. 3.1. договору про надання послуг бізнес-мережі № ЛВ 1962 від 20.05.2008 р., не пізніше десятого числа місяця, що настає за розрахунковим, позивач виставляє відповідачу рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковий місяць вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавались послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунки за надані послуги зв’язку, а саме: № 13-01962-074507 від 31.10.2010 р., № 13-01962-075784 від 30.11.2010 р., № 13-01962-077501 від 31.12.2010 р., № 13-01962-078266 від 31.01.2011 р., № 13-01962-079993 від 28.02.2011 р., № 13-01962-081321 від 31.03.2011 р., № 13-01962-082585 від 30.04.2011 р., № 13-01962-083293 від 31.05.2011 р. та № 13-01962-085107 від 30.06.2011 р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 3.3. договору про надання послуг бізнес-мережі № ЛВ 1962 від 20.05.2008 р., відповідач повинен оплатити рахунок за послуги протягом десяти робочих днів з моменту його отримання (але не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим) шляхом пе рерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок позивача.

Порушуючи умови зазначеного Договору, відповідач оплати за надані послуги телефонного зв’язку не здійснив.

Станом на час звернення з позовом до суду та день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги телефонного зв’язку становить 1 739 (одна тисяча сімсот тридцять дев'ять) грн. 51 коп.

Відповідно до п. 4.2. договору про надання послуг бізнес-мережі № ЛВ 1962 від 20.05.2008 р., у разі затримки оплати послуг відповідачу нараховується пеня з 1 числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати. Оплата пені обов’язкова. При неповній оплаті боргу в першу чергу погашається сума пені.

За неналежне виконання відповідачем свої зобов’язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та Договору, нараховано: 43,51 грн. –пені; 86,71 грн. –інфляційних та 35,01 грн. –3 % річних.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензії-попередження № 131962/09 від 22.09.2010.р. та № 131962/12 від 21.12.2010 р.з вимогою погасити заборгованість, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Скориставшись наданим йому правом, позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 1 904 (одна тисяча дев'ятсот чотири) грн. 74 коп. (з яких: 1 739,51 грн. –основний борг; 43,51 грн. –пеня; 86,71 грн. –інфляційні; 35,01 грн. –3 % річних).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати боргу, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діфіоре»(с. Малехів) про стягнення 1 908 (одна тисяча дев'ятсот вісім) грн. 88 коп. (з яких: 1 739,51 грн. –основний борг; 47,65 грн. –пеня; 86,71 грн. –інфляційні; 35,01 грн. –3 % річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 1 904 (одна тисяча дев'ятсот чотири) грн. 74 коп. (з яких: 1 739,51 грн. –основний борг; 43,51 грн. –пеня; 86,71 грн. –інфляційні; 35,01 грн. –3 % річних).

Провадження у справі в частині стягнення 4 (чотири) грн. 14 коп. –пені слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 19484 від 28.10.2011 р., позивачем сплачено в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп.

Згідно платіжного доручення № 19546 від 28.10.2011 р. позивачем сплачено 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 232 ГК України,  ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діфіоре»(с. Малехів) про стягнення 1 908 (одна тисяча дев'ятсот вісім) грн. 88 коп. (з яких: 1 739,51 грн. –основний борг; 47,65 грн. –пеня; 86,71 грн. –інфляційні; 35,01 грн. –3 % річних) –задоволити в частині стягнення 1 904 (одна тисяча дев'ятсот чотири) грн. 74 коп. (з яких: 1 739,51 грн. – основний борг; 43,51 грн. –пеня; 86,71 грн. –інфляційні; 35,01 грн. –3 % річних).

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діфіоре»(вул. Коновальця, буд. 31 Б, с. Малехів, Жовківський район, Львівська область, 80383; код ЄДРПОУ 35130601) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(бульвар Т. Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01030; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(вул. Дорошенка, буд. 43, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 01186030) –1 904 (одна тисяча дев'ятсот чотири) грн. 74 коп. (з яких: 1 739,51 грн. –основний борг; 43,51 грн. –пеня; 86,71 грн. –інфляційні; 35,01 грн. –3 % річних), 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині стягнення 4 (чотири) грн. 14 коп. пені –припинити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                             Цікало А.І.