5015/6437/11
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.11 Справа№ 5015/6437/11
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотехцентр-300”, м.Лубни
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Каміонтранс”, м.Львів
про: стягнення 7808грн. 32коп.
Суддя Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Старостенко О.В.
Представники:
від позивача: Бородін Ю.М.
від відповідача: Пашуля Р.Б.
Представникам сторін, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Автотехцентр-3000” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Каміонтранс” про стягнення 7236грн. 08коп. основного боргу та 572грн. 24коп. пені.
Ухвалою суду від 31.10.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 23.11.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2011р. подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 23.11.2011р. № 348 (зареєстрована канцелярією суду 23.11.2011р. за № 27548/11), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 5360грн. 56коп. основного боргу (в зв”язку з частковою проплатою відповідачем суми боргу) та 572грн. 24коп. пені.
В судовому засіданні 23.11.2011р. представник відповідача проти позовних вимог в розмірі 5360грн. 56коп. основного боргу не заперечив, подав суду копії платіжних доручень від 30.08.2011р. № 228 на суму 1000грн. 00коп., платіжне доручення №288 від 01.11.2011р. на суму 875грн. 52коп., платіжне доручення №318 від 17.11.2011р. на суму 500грн. 00коп. та платіжне доручення №319 від 22.11.2011р. на суму 500грн. 00коп.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 23.11.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.11.2011р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
26.01.2011р. між сторонами укладено договір поставки товару № 321 (на умовах відстрочки платежу), відповідно до п.1.1 якого, позивач (постачальник) зобов”язувався поставити і передати у власність покупцю (відповідачу) товар, а покупець зобов”язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного товару.
Відповідно до п.1.4 договору, сторони домовились, що всі товари, отримані покупцем від постачальника, в період дії даного договору, вважаються отриманими на виконання цього договору.
п.3.6 договору передбачено, що оплата товару покупцем проводиться у національній валюті України, на умовах відстрочки платежу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом десяти календарних днів з моменту поставки товару.
На виконання умов договору, позивачем по видаткових накладних №№ 680/8 від 06.04.2011р., 681/8 від 06.04.2011р., 754/8 від 15.04.2011р., 933/8 від 11.05.2011р. поставлено відповідачу товар (автозапчастини) за який відповідач в повному обсязі не розрахувався. Станом на час звернення з позовом до суду неоплачена відповідачем заборгованість становила 7236грн. 08коп. Однак, враховуючи здійснені відповідачем проплати після порушення провадження у справі та заяву про зменшення розміру позовних вимог заборгованість відповідача станом на час прийняття рішення судом становить 5360грн. 56коп.
Відповідно до ст. 712 ЦК України - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст.509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п.7.2 договору позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу за період з 17.04.2011р. по 17.10.2011р. в розмірі 572грн. 24коп.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Судові витрати покладаються на відповідача повністю.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530,610, 612, 625, 712 ЦК України, ст.ст.193, 231 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Каміонтранс”, м.Львів, вул.Личаківська, 128 (ідентифікаційний код 35854740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотехцентр-3000”, м.Лубни, вул.І.Франка, 1 (ідентифікаційний код 30568711) 5360грн. 56коп. основного боргу, 572грн. 24коп. пені, 102грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Суддя Гоменюк З.П.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 23.11.2011 |
Оприлюднено | 21.12.2011 |
Номер документу | 19895733 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Гоменюк З.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні