Рішення

від 07.12.2011 по справі 5015/6354/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/6354/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.11                                                                                           Справа№ 5015/6354/11

Суддя Н.Березяк  при секретарі О. Галамай розглянула матеріали справи  

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком», м. Львів

До відповідача: Комунального підприємства «Виробниче міське управління житлово-комунального господарства м. Хирів», м. Хирів

Про стягнення 744,85 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Чабан І.Р. - представник

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” до Комунального підприємства «Виробниче міське управління житлово-комунального господарства м. Хирів»про стягнення 694,33 грн. –основного боргу, 15,54 грн. - пені, 24,02 грн. –інфляційних втрат, 10,96 грн. –трьох відсотків річних.

В судовому засіданні  07.12.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з  мотивів, наведених  в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 07.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.06.2001 року між ВАТ «Укртелеком»(перейменовано на ПАТ «Укртелеком», далі –підприємство зв'язку) та міським виробничим управлінням житлово-комунального господарства м.Хирів (перейменовано на Комунальне підприємство «Виробниче міське управління житлово-комунального господарства м. Хирів», далі - споживач) було укладено договір № 317 про надання послуг електрозв'язку, за умовами якого підприємство зв'язку  прийняло на себе зобов'язання забезпечувати якісне надання послуг телефонного зв'язку, а споживач зобов'язувався своєчасно оплачувати надані послуги.

На виконання умов договору позивачем надавались телекомунікаційні послуги відповідачу та виставлялись відповідні рахунки за надані послуги.

Згідно умов договору, а також п. 5 ч. 1 статті 33 Закону України “Про телекомунікації”, ч.7 п. 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 720 від 09.08.2005 р., передбачений обов'язок відповідача своєчасно оплачувати телекомунікаційні послуги.

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг виконував частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 694,33 грн.  

Відтак,  станом на день подання позову, основна заборгованість відповідача перед позивачем складала 694,33 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 24,02 грн. та три відсотки річних в сумі 10,96 грн., які просять стягнути з відповідача.

Крім цього, позивачем на підставі п.5.8 договору № 317 від 01.06.2001р., п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України та п.2 ст.36 Закону України "Про телекомунікації" від 02.12.2010р. №2752-VI (із змінами та доповненнями) нараховано в межах шестимісячного строку позовної давності відповідачу пеню, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, та складає згідно розрахунку 15,54 грн., яку просить стягнути з нього.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України –за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № 317 від 01.06.2001 р. про надання послуг електрозв'язку, позивачем надавались телекомунікаційні послуги відповідачу та виставлялись відповідні рахунки за надані послуги.

Згідно з ст.903 ЦК України –якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.  У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.п. 4.1.-4.3, Договору № 317–послуги, які надаються Підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги електрозв'язку з поданням рахунків.

П.4.5 вищезазначеного Договору передбачено, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Однак, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач оплачував виставлені рахунки за надання телекомунікаційних послуг частково, несплативши позивачу з січня 2011 року по вересень 2011 року 694,33 грн.боргу, який підлягає до стягнення з відповідача.  

       Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.2 ст.36 Закону України “Про телекомунікації” від 02.12.2010р. №2752-VI (із змінами та доповненнями) –у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п.5.8 Договору № 317 у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін, споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.5.8 Договору № 317, п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України та п.2 ст.36 Закону України "Про телекомунікації" від 02.12.2010р. №2752-VI (із змінами та доповненнями) позивачем  нарахована пеня в межах шестимісячного строку позовної давності, яка згідно поданого позивачем розрахунку  не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, та підлягає до стягнення в розмірі  15,54 грн.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 10,96 грн. та інфляційні втрати в розмірі 24,02 грн. підлягають до сплати.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи  відсутність заперечень та доказів оплати боргу з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 102 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись  3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82-85  ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з  Комунального підприємства «Виробниче міське управління житлово-комунального господарства м. Хирів»(82060, Львівська область, Старосамбірський район, м.Хирів, вул.Ів.Франка 16, код ЄДРПОУ 05452474) на користь Львівської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (79000, м. Львів, вул. Дорошенка 43, код ЄДРПОУ 01186030) –694,33 грн. –основного боргу, 15,54 грн. - пені, 24,02 грн. –інфляційних втрат, 10,96 грн. –трьох відсотків річних, 102,00 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.12.2011 року.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.