Постанова

від 11.08.2008 по справі 54/57-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

54/57-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2008 року                                                                            Справа № 54/57-08

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді   Карбань І.С.,

                        судді    Пуль О.А.,

                       судді   Шутенко І.А. –доповідач,

при секретарі – Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача – Хитрової О.М. (дов. б/н від 01.04.2008р.)

відповідача – Марченко М.С. (дов. №08-11/4101/2-07 від 10.12.2007р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 1508 Х/2-4)  Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2008р. по справі №54/57-08

за позовом  ЗАТ «Теплоелектроцентраль-3», м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про стягнення 5 438 200 грн. 98 коп., -

встановила:

Позивач, ЗАТ «Теплоелектроцентраль-3», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з Харківської міської ради на свою користь збитки, що були понесені в результаті незаконної бездіяльності Харківської міської ради, у сумі 5 438 200,98 грн., як різницю між погодженим розміром тарифу та економічно обґрунтованими витратами на послуги з теплопостачання.

19.05.2008р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, яка була прийнята господарським судом Харківської області, в якій просив  стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі 8 293 511,06 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.06.2008 р. (суддя    Хачатрян В.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Харківської міської ради на користь ЗАТ «Теплоелектроцентраль-3»збитки у розмірі 8 138 000,56 грн., 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, Харківська міська рада, з рішенням господарського суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення  господарського суду Харківської області від 09.06.2008 р. по справі №54/57-08 в частині задоволення позовних вимог скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно ч. 4 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»відшкодування збитків здійснюється у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво саме органом, що їх затвердив. Тарифи на виробництво теплової енергії та послуги з теплопостачання для ЗАТ «ТЕЦ –3» були погоджені рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.05.2007р. №403. Апелянт вважає, що  компенсацію різниці між затвердженим розміром тарифу та економічно обґрунтованими витратами повинен здійснювати орган, який затвердив тарифи на послуги з теплопостачання для ЗАТ «ТЕЦ-3», а не Харківська міська рада, оскільки Харківська міська рада не є органом, яким встановлено або затверджено тарифи для ЗАТ «ТЕЦ –3».

На думку апелянта, тарифи, погоджені рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.05.2007 року № 403, відшкодуванню з бюджету не підлягають, враховують повну собівартість теплової енергії і забезпечують рівень рентабельності у відповідності до розрахункових матеріалів ЗАТ «ТЕЦ-3», висновку Департаменту економіки та комунального майна від 27.04.2007 року № 456/0/45-07 та висновку Департаменту житлово-комунального господарства та енергетики від 02.02.2007 року № 305/0/16-07.

Апелянт вказує, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції визнав неправомірною бездіяльність відповідача. Однак, апелянт вважає, що встановлення правомірності чи неправомірності дій (бездіяльності) Харківської міської ради підвідомче окружному адміністративному суду Харківської області, а не господарському суду Харківської області.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправомірно застосовано норми Закону України «Про звернення громадян», оскільки даний Закон регулює порядок звернення громадян, а не  юридичних осіб.

        Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2008 р. по справі № 54/57-08 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

        У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 06.08.2008р. представник позивача заявив усне клопотання про зупинення провадження по справі №54/57-08 до вирішення справи про визнання незаконною бездіяльності Харківської міської ради. Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача та матеріали справи, дійшла висновку, що клопотання про зупинення провадження є необгрунованим та не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів звернення до адміністративного суду з позовом про визнання незаконною бездіяльності Харківської міської ради.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно ст. 17 Закону України «Про теплопостачання»регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС віднесено до повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання»зазначено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням установлюють ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів.

У відповідності до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Згідно статті 53 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання.

ЗАТ «ТЕЦ –3»не є підприємством комунальної власності територіальної громади міста Харкова, тому тарифи для ЗАТ «ТЕЦ-3»на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води були погоджені рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.05.2007 року № 403 і складали 220,42 грн. з ПДВ за 1 Гкал для бюджетних установ і 221,46 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал для інших споживачів - суб'єктів господарювання.

Листом № 17-1808 від 26.12.2007р. позивач звернувся до відповідача з проханням погодити новий тариф на постачання теплової енергії у зв'язку із підвищенням Кабінетом Міністрів України (Постанова № 1401 від 19.12.2007р.) граничного рівня цін на природний газ для установ та організацій без врахування податку на додану вартість на рівні 934,70 грн. за 1 тис. м. куб. Як вбачається з калькуляції вартості виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів на 2008 рік, позивач просив погодити з 01.01.2008р. тариф у розмірі 284,20 грн.

З рішення господарського суду Харківської області вбачається, що задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" Харківській міській раді були надані повноваження з погодження тарифів, проте, ці повноваження відповідачем не виконувались, тому органи місцевого самоврядування несуть за це відповідальність та повинні відшкодувати спричинену своїми діями (бездіяльністю) шкоду.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком господарського суду Харківської області оскільки відповідно до ч. 2 ст.22 ЦК України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у ст. 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за завдану шкоду та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) наявність шкоди, яка полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, або у зменшенні майнової сфери потерпілого;

б) протиправна поведінка (дія, бездіяльність) заподіювача шкоди, що означає порушення особою вимог правової норми;

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою;

г) вина, яка може проявлятись у формі умислу та/або необережності.

Отже, чинним законодавством встановлено, що підставою для відшкодування завданої майнової шкоди є протиправна діяльність (бездіяльність) заподіювача шкоди, у даному випадку Харківської міської ради.

Згідно до ч. 7 ст. 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 17 КАС України передбачено, що спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів.

Колегія суддів зазначає, що вирішення питання про визнання незаконною бездіяльності Харківської міської ради не підвідомче господарському суду Харківської області. Рішення адміністративного суду про визнання незаконною бездіяльність Харківської міської ради в матеріалах справи відсутнє.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що Харківська міська рада не виконувала належним чином свої повноваження і своєю бездіяльністю завдала майнову шкоду ЗАТ «ТЕЦ –3».

Крім того, колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявленої до стягнення суми збитків, позивач надав копії кошторисів витрат на виробництво та постачання теплової енергії по ЗАТ «ТЕЦ –3»на 2007 та 2008 роки, розрахунок різниці кількості реалізації теплової енергії за 1 квартал 2008 року та копії розрахунку вартості газу по ЗАТ «ТЕЦ –3»на 2008 рік для бюджетних установ і для інших споживачів. Однак, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог документи не є доказами реально понесених збитків.

Таким чином, в порушення ст. 33 ГПК України, позивачем не доведено, що сума збитків, яку він просить стягнути з відповідача на свою користь, складає саме 8 293 511,06грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в січні, лютому, березні, позивач не отримав прибутку від наданої послуги за плановими тарифами за 1 квартал 2008 року у розмірі 8138000,56 грн. (із розрахунку 284,20 грн. за 1 Гкал для всіх споживачів.)

Натомість, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду Харківської області про відмову у позові в частині стягнення 155 510, 50 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з проханням погодити тариф на теплопостачання для всіх споживачів на рівні 285,41 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно законності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8138000,56 грн. є помилковим, оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини справи та докази на їх підтвердження, через що рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача –частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.1 с. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, одноголосно, -

постановила:

Клопотання ЗАТ «Теплоелектроцентраль –3»залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2008р. по справі  №54/57-08 в частині стягнення з Харківської міської ради на користь ЗАТ «Теплоелектроцентраль –3»8 138 000, 56 грн. збитків скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу в позові.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2008р. по справі  №54/57-08 залишити без змін.

Стягнути з ЗАТ «Теплоелектроцентраль –3»(61036, м. Харків, вул. Енергетична, 3, р/р 2600602314663 у АКБ «Базис», МФО 351760, код ЄДРПОУ 30657701) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, м-н Конституції, 7, р/р 35418001002146 в УДК у Харківській області м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 04059243) 12 809,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді