Рішення

від 17.11.2011 по справі 18/3059/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/3059/11

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

17.11.2011р.                                                                                          Справа №  18/3059/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Красота та Здоров'я", вул. Юр'ївська 17, Харків,61050

до  Приватного підприємства "Торговельна фірма "Надія-Новак", вул. 60 років Жовтня,31, кв.60, Кременчук, Полтавська область,39600

        про   стягнення грошових коштів

                                                             Суддя  Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача:   не з'явився

від відповідача:   не з'явився

В судовому засіданні 17.11.2011 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:   Розглядається позовна заява про стягнення 1365,78 гривень боргу, з яких 1003,47 гривень основний борг, 56,54 гривень 3% річних, 305,77 гривень пені за Договором №217 від 02.03.2009 року.

Позивач в судове засідання не з'явився.

15.11.2011 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи по суті без його участі  та надано суду супровідний  лист з оригіналами документів, а саме: договір  №217 від 02.03.3009 року; Видаткові накладні № 2511/10 від 15.03.2010р. на суму 1964,92 гривень, №3785/10 від 13.04.2010 р. на суму 125,19 гривень, №3783/10 від 13.04.2011 р. на суму 2519,23 гривень, №5486/10 від 20.05.2010 р. на суму   169,88 гривень, №5483/10 від 20.05.2010 р. на суму 2724,78 гривень, №6777/10 від 16.06.2010 р. на суму 101,30 гривень, №6776/10 від 16.06.2010р. на суму 1339,32 гривень, №8631/10 від 23.07.2010 р. на суму   1052,27 гривень,  №10776/10 від 20.09.2010р. на суму  192.51 гривень, №10773/10 від 20.09.2010р. на суму 3387,26 гривень, 12799/10 від 09.11.2010р.   на суму 1003,48 гривень; накладна на повернення від 09.11.2010 року; претензія №1-ППТФ від 01.08.2011 року; поштовий чек №3621 від 04.08.11 року про направлення претензії; претензія №2-ППТФ від 13.10.2011 року; поштовий чек №9443 від 13.10.11 року про направлення претензії.  

Суд клопотання позивача задовольнив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала суду яка направлялась відповідачу на адресу:  вул. 60 років Жовтня,31, кв.60,м. Кременчук, Полтавська область,39600, повернулась до суду з відміткою поштового відділення " організація вибула".

Згідно витягу про включення відповідача до ЄДР станом на 07.10.2011 року наданого позивачем, місцезнаходження Приватного підприємства "Торговельна фірма "Надія-Новак": вул. 60 років Жовтня,31, кв.60,м. Кременчук, Полтавська область,39600, тобто та ж сама адреса, на яку суд направляв ухвалу.

Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про дату і час розгляду справи,  розшук відповідача не входить до компетенції господарського суду.

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи суд встановив, що 02 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Красота та Здоров'я" (надалі позивач у справі) та Приватним підприємством "Торгівельна фірма "Надія-Новак" (надалі відповідач у справі) був укладений договір поставки № 217 (надалі Договір).

Предметом Договору передбачено, що позивач  як постачальник зобов'язався передати відповідачу у власність товар, передбачений п. 1.1. Договору, а відповідач як покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість. Асортимент, кількість та ціна товару, що постачалися, вказувалися в накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.6.2. Договору оплата кожної партії товару, що поставлялася, мала здійснюватися на умовах відстрочки, але в строк не більше 30 календарних днів з моменту отримання товару від позивача.

На виконання взятих на себе за Договором зобов'язань позивач поставив відповідачу  товар по видатковим накладним: № 2511/10 від 15.03.2010р. на суму 1964,92 гривень, №3785/10 від 13.04.2010 р. на суму 125,19 гривень, №3783/10 від 13.04.2011 р. на суму 2519,23 гривень, №5486/10 від 20.05.2010 р. на суму   169,88 гривень, №5483/10 від 20.05.2010 р. на суму 2724,78 гривень, №6777/10 від 16.06.2010 р. на суму 101,30 гривень, №6776/10 від 16.06.2010р. на суму 1339,32 гривень, №8631/10 від 23.07.2010 р. на суму   1052,27 гривень,  №10776/10 від 20.09.2010р. на суму  192.51 гривень, №10773/10 від 20.09.2010р. на суму 3387,26 гривень, 12799/10 від 09.11.2010р.   на суму 1003,48 гривень. Вказані накладні належним чином оформленні та скріплені печаткою відповідача. Всього було поставлено товару на суму 14580,14 гривень.  

09.11.2010року за накладною на повернення, відповідачем  повернуто позивачу  товару на суму 352,56 гривень поставленого за накладною №3783/10 від 13.04.2010 року.

Відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 13224,11гривень, що підтверджується довідкою АТ "ОТП Банк" від 20.10.2011 року та реєстром руху по рахунку (арк. с. 33-37) також позивач зараховує відповідачу вартість повернутого товару на суму 352,56 гривень. Таким чином заборгованість відповідача за отриманий та не сплачений товар  складає 1003,47 гривень.

          13.10.2011 року за вих. № 2-ППТФ позивач  направив  на адресу відповідача претензію, щодо погашення заборгованості по Договору на суму 1003,48 грн. (арк. с. 30-31). Однак відповідач  будь-який дій щодо відповіді на цю претензію, або сплати зазначеної в претензії суми заборгованості в повному не вчинив.

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення позивач просить стягнути з відповідача 1365,78 гривень, з яких 1003,47 гривень основний борг, 56,54 гривень 3% річних, 305,77 гривень пені.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки  виникають  вже  в  момент досягнення  ними  угоди  за  всіма  істотними умовами.  Отже,  змістом договору  купівлі  продажу є ті  умови,  з  приводу яких сторони досягли згоди.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

В  порушення вимог договору відповідач не здійснив   розрахунки за отриманий товар в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 1003,47 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача  суми боргу в розмірі 1003,47 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання  вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів  сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 7.2. договору сторони встановили відповідальність за порушення строків розрахунків у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла на момент прострочення зобов'язання, за кожний день прострочки платежу, а також 3% річних та інфляційні збитки.

Таким чином,  позивачем  нараховано відповідачу   за порушення умов договору щодо вчасного розрахунку за товар  пеню у розмірі 305,77 гривень (копія розрахунку в матеріалах справи, арк. с. 8-11).

Судом здійснено власний  перерахунок пені з урахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу,  за допомогою калькулятору штрафних санкцій законодавчої бази "Ліга:Закон Еліт" згідно якого сума пені яка підлягає стягненню  з відповідача   складає 228,21 гривень.

На підставі вище викладеного суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє частково на суму 228,21 гривень.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 56,54 гривень  3% річних.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті  ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

 Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах  здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню частково.

На підставі матеріалів справи та керуючись  33,43,49,75,82-85  ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з  Приватного підприємства "Торговельна фірма "Надія-Новак" (вул. 60 років Жовтня,31, кв.60, м. Кременчук, Полтавська область,39600, р/р 26009055234225 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 31493658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Красота та Здоров'я" (вул. Юр'ївська 17, м. Харків,61050, р/р 26000201327971 в АТ "ОТП Банк" в м. Київ, МФО 300528) 1003,47 гривень основного боргу, 228,21 гривень - пені, 56,54 гривень -  3% річних,  96,20 гривень - державного мита, 222,59 гривень витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.  

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                      Тимощенко О.М.

повне рішення складено 21.11.2011 року