Рішення

від 11.08.2008 по справі 16/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.08                                                                                 Справа № 16/122.

    За позовом  Комунального підприємства “Перевальське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства”, м. Перевальськ Дуганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Триал”,  м. Перевальськ Дуганської області

про стягнення 44016 грн. 20 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача – Ковіна С.І., ліквідатор підприємства-банкрута;

від відповідача – представник не прибув,

                                           ВСТАНОВИВ:

             Суть спору: позивачем  заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача  44016 грн. 20коп.  на підставі договору доручення від 23.02.07. №1.

          Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув, участі повноважного представника не забезпечив, хоча був повідомлений про час і місце проведення судового засідання належним чином: в матеріалах справи на а.с. 52 поштове повідомлення про вручення відповідачеві 17.07.08. ухвали суду про призначення справи до розгляду. Про причини відсутності у судових засіданнях під час слухання справи відповідач суд не повідомив. Явка представника відповідача не була визнана судом обов'язковою. Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

          Між сторонами у справі укладено договір доручення від 23.02.07. №1, на підставі якого повірений (відповідач) зобов'язався продати третім особам товар –трубу металеву, яка була у користуванні (металобрухт), –у кількості 1862,66 метрів по ціні 600грн. за 1 тонну, для чого укласти договір купівлі-продажу від свого імені без винагороди та за власний рахунок і переказати виручені кошти на рахунок довірителя (позивача) за відрахуванням вартості робіт по демонтажу цих металевих труб. Вартість демонтажу сторонами встановлено в актах прийому-передачі виконаних робіт по договору на виконання робіт по демонтажу рай водоводу від 23.12.06. Строки виконання відповідачем обов'язків по договору доручення договором не встановлено.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором доручення і відповідає інституту правових норм «Доручення»- глава 68 Цивільного кодексу України (ст.1000).

На виконання умов вказаного договору відповідач здійснив продаж демонтованого водоводного обладнання у кількості 1862,66 метри (еквівалентно 156,276 тонни), про що повідомив позивача листом від 03.12.07. №03/12 (а.с.28), яким запросив у позивача банківські реквізити для грошового переказу виручених за продаж труб коштів.

Також, на виконання умов договору доручення від 23.02.07. №1 відповідач, отримавши від позивача повідомлення з вказаними банківськими реквізитами, сплатив на користь позивача частину виручених грошових коштів у розмірі 25000грн., що підтверджено банківською випискою з рахунка позивача з цільовим призначенням платежу «Оплата за реализацию металлолома (труби б/у) согласно договора поручения від 23.02.07. №1».

Таким чином, відповідач підтвердив факт отримання від позивача майна –труб металевих (б/у) у кількості 1862,66 метри та факт виконання договору доручення, укладеного з позивачем 23.02.07. №1, але грошові кошти переказав не у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідача 44016,20грн. –решту виручених за продаж труб грошей – з розрахунку 600грн. за тонну.  

У судовому засіданні 11.08.08. представник позивача надав до матеріалів справи вирок Перевальського районного суду Луганської області від 14.05.08. по справі №1-125, яким Масленнікову В.П. (голову ліквідаційної комісії КП “Перевальське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства”, якою укладено та підписано договір доручення від 23.02.07. №1 від позивача) визнано винною по ч.1ст.365 КК України за перевищення посадових обов'язків при укладанні та фактичному виконанні вказаного договору доручення.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а договір доручення від 23.02.07. №1 визнанню недійсним за таких підстав.

Відповідно до ст.35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими,  не доводяться  при  розгляді  справи.

Досліджуючи вирок Перевальського районного суду Луганської області від 14.05.08. по справі №1-125 та керуючись ст.35 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що договір доручення від 23.02.07. №1, укладений між сторонами по справі, та який є підставою даного позову, слід визнати недійсним на підставі правил ст.ст.203,215 ЦК України, оскільки посадова особа, яка діяла при укладенні і підписанні договору зі сторони позивача, не мала права на укладення цього договору у зв'язку з тим, що даний вид правочину не входив до повноважень (до посадових обов'язків) керівника підприємства-позивача.

Згідно ст.203 ЦК України особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності і недодержання в момент вчинення правочину даної вимоги є підставою для визнання правочину недійсним (ст.215 ЦК України).

Господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати  недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству (ст.83 ГПК України).

За таких підстав договір доручення від 23.02.07. №1, укладений між Комунальним підприємством “Перевальське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства”, м. Перевальськ Дуганської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Триал”,  м. Перевальськ Дуганської області, слід визнати недійсним і, керуючись правилом ст.236 ЦК України, відмовити у позові позивачу у зв'язку з відсутністю підстав заявлених вимог.

Відповідно до правил ст.216 ЦК України у разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При розгляді даного спору судом встановлено той факт, що відповідачем фактично виконано доручення позивача і комунальне майно (труби) продано у кількості 1862,66 метри, що еквівалентно 156,276 тоннам металобрухту, про що сам відповідач доповів позивачу в листі від 03.12.07. №03/12 (а.с.28), яким запросив у позивача банківські реквізити для грошового переказу виручених за продаж труб коштів. В підтвердження цього факту в матеріалах справи на а.с. 30 мається банківська виписка від 15.01.08. з рахунка № 2600011315 позивача в банку «Райффайзен банк аваль»з вказаним в ній цільовим призначенням платежу, який здійснив відповідач на користь позивача, - «Оплата за реализацию металлолома (труби б/у) согласно договора поручения від 23.02.07. №1».

Приймаючи до уваги вище вказаний лист відповідача на адресу позивача і призначення платежу, суд дійшов висновку, що відповідач фактично діяв на виконання договору доручення від 23.02.07. №1 і майно позивача продано та гроші частково повернено позивачеві. Отже, відновити сторони в первісному стані неможливо, оскільки майно позивача продано, але при продажі майна порушені права та законні інтереси позивача -  Комунального підприємства “Перевальське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства”, м. Перевальськ Дуганської області тому, що за продане майно позивач не отримав грошей, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду, знаходячись в стадії ліквідації в процедурі банкрутства і маючи заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам.

За таких підстав, керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.4,43 ГПК України, з урахуванням правил ст.216 ЦК України та обставин справи і в цілях захисту порушеного права позивача на отримання грошей від продажу комунального майна слід стягнути з відповідача вартість проданого ним комунального майна (труб металевих) у повному обсязі, за відрахуванням часткової сплати 25000грн. і вартості виконаних відповідачем демонтажних робіт у сумі 19837,80грн. (як вказано позивачем у позові і не оспорено відповідачем), з розрахунку 600грн. за одну тонну реалізованого майна (600грн.х156,27тонн=93762грн., з яких відрахувати 25000грн. і 19837,80грн.= 48924,20грн.

Судові витрати за позовом слід покласти на позивача у відповідності до правил ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, ст. 55 Конституції України, ст.ст.203,215,216 ЦК України, керуючись ст.ст.4,33,34,35,43,49,75,82,83,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Відмовити у позові.

                 2.Судові витрати покласти на позивача.

3.          Договір доручення від 23.02.07. №1, укладений між Комунальним підприємством “Перевальське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства”, м. Перевальськ Дуганської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Триал”,  м. Перевальськ Дуганської області визнати недійсним.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Триал”,  м. Перевальськ Дуганської області, вул. «Слов'янська», 1, ід. код 31481239 на користь Комунального підприємства “Перевальське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства”, м. Перевальськ Дуганської області, вул. «Тевелєва», 7, ід. код 03362884 грошові кошти за продане майно в сумі 48924,20грн. Видати наказ.

Рішення підписане 18.08.08.

Суддя                                                                                 Р.  Шеліхіна