Рішення

від 14.11.2011 по справі 5023/7823/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/7823/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2011 р.                                                            Справа № 5023/7823/11

вх. № 7823/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С. 

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - Cтроєва О.Є. 3-ї особи < Текст > відповідача - не з*явився 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "Фіто - Лек" м. Харків 3-я особа < Текст > 

до  ТОВ  "Аптека № 23 " , м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення коштів в сумі 26 301,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ"ФІТО-ЛЕК" ( позивач) просить суд стягнути ТОВ"Аптека-23"( відповідача) заборгованість за отриманий товар за договором поставки № 441 від 01.01.2010 року  в сумі 2117,91 грн.,штраф у розмірі 20 % від вартості отриманого товару, за яким допущено прострочення платежу за період з 21.06.11 року по 15.09.11 року в сумі 4383,28 грн, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач в судове засідання не з*явився, ухвали суду повернулися до матеріалів справи з відміткою пошти " за закінченням терміну зберігання".

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянуши матеріали справи судом встановлено наступне, що 01.01.10 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 441. У відповідності до умов договору  позивач взяв на себе зобов*язання передати у власність відповідача протягом дії договору товар в асортименті і кількості,вказаний в накладних,які є невід*ємною частиною даного договору. Відповідач зобов*язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.( п.1.1 договору). Предметом  поставки є наступний товар: лікарські засоби,вироби медичного призначення,інші продовольчі та непродовольчі товари, у тому числі біодобавки. Розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних,шляхом відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем. Датою поставки вважається дата отримання товару відповідачем, про що позивачем робиться відмітка у видатковій накладній ( п.3.5 договору). У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов*язань за договором сторони несуть  відповідальність у відповідності до діючого законодавства. За прострочення платежу понад 30 календарних днів з моменту виникнення простроченного зобов*язання, обумовленого в п.3.5 даного договору, відповідач сплачує позивачу 20 % від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу, а також суму з урахуванням індексу інфляції,згідно ст. 625 ЦК України за весь час прострчоення та 18 % річних від простроченої суми ( п.7.2 договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу у відповідності до видаткових накладних  товару на суму 22 224,68 грн.( а.с.16-45) .

Відповідачем частково було проведено оплату на суму 306,77 грн. що підтверджується листом ПАТ "ВТББанк" за № 18/401-08-2 від 14.09.11 року ( а.с.46). Борг станом на день звернення з позовом становить 21917,91 грн.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена сума основного боргу в розмірі 21917,91 грн. підлягає стягненню з відповідача.

За прострочення платежу понад 30 календарних днів з моменту виникнення простроченного зобов*язання, обумовленого в п.3.5 даного договору, відповідач сплачує позивачу 20 % від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу, а також суму з урахуванням індексу інфляції,згідно ст. 625 ЦК України за весь час прострчоення та 18 % річних від простроченої суми ( п.7.2 договору).

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не була  сплачена  в розмірі 21917,91 грн.  з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 20 % від суми основного боргу, що становить 4383,58 грн. .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України.

Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,44,49,75,82-85 ГПК України, суд

 < Текст > 

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Стягнути з  ТОВ "Аптека-23" ( м.Харків, пров.Резніковський,1, код ЄДРПОУ 22635331 п/р 26004000074772 у ПАТ"Укрсоцбанк" МФО 300023) на користь  тОВ"ФІТО-ЛЕК" ( пр.Гагаріна,48,кв.47 м.Харків,  код ЄДРОПУ 21194014 п/р 2600135689201 у ХВ № 1ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" МФО 300120) суму основного боргу 21917,91 грн.,штраф 4383,58 грн., державне мито 263,01 грн., та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Лаврова Л.С.

рішення підписане 14.11.11 року.