Рішення

від 08.11.2011 по справі 5023/8565/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/8565/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2011 р.                                                            Справа № 5023/8565/11

вх. № 8565/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М. 

при секретарі судового засідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача -  Шапенко А.М.,  директор (проткол  № 1 від 15.04.2010 р.;

відповідача - не з'явився;)

3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська пересувна механізована колона №17", м. Лебедин 3-я особа < Текст > 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "НБВ Плюс", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ТОВ “Лебедніська пересувна механізована колона № 17” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з відповідача –ТОВ “НБВ Плюс” на свою користь 17516,23 грн. заборгованості по орендній платі та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором оренди № 3 від 30.12.2008 року щодо своєчасного внесення орендної плати та комунальних платежів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  18 жовтня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01 листопада  2011 року о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  01 листопада 2011 року відкладено розгляд справи на 08 листопада 2011 року об 11:00 год.

У призначеному судовому засіданні 08 листопада  2011 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити, через канцелярію суду надав супровідним листом (вх. № 22380) додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

У призначене судове засідання 08 листопада 2011 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 01 листопада  2011 року, яка направлялась на адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та  в якій повідомлялось про час та місце розгляду даного судового засідання, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

Присутній в судовому засіданні 08 листопада 2011  року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача,  пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 листопада 2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені  п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст.. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

30 грудня 2008 року між ВАТ «Лебединська ПМК-17 (перетворено (реорганізовано в ТОВ «Лебединська пересувна механізована колона № 17») , (далі позивач, орендодавець) та відповідачем – ТОВ «НБВ» «Плюс» (далі – відповідач, орендар) укладено договір оренди № 3 нежитлового приміщення (далі Договір № 3), відповідно до умов якого, Орендодавець (Позивач) зобов'язався передати у строкове, платне користування нежитлове приміщення яке знаходиться за адресою: 42200, Сумська обл.., м. Лебедин, пл.. Волі, 38, загальною площею  30,0 кв.м (п. 1.1. договору), а Орендар (Відповідач) зобов'язався використовувати об'єкт оренди  за цільовим призначенням (для розміщення ділового офісу та використання – п. 2.1 договору №3), своєчасно здійснювати орендні платежі (п. п. 71.1 договору).

Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 01 січня 2009 року.

Пунктом 4.1 договору № 3 встановлено строк оренди з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

 31 грудня 2009 року, у зв'язку із закінченням строку дії договору № 3, між сторонами укладено  Договір оренди №19 нежитлового приміщення, відповідно до умов якого, Орендодавець (Позивач) зобов'язався передати у строкове, платне користування нежитлове приміщення яке знаходиться за адресою: 42200, Сумська обл.., м. Лебедин, пл.. Волі, 38, загальною площею  30,0 кв.м (п. 1.1. договору № 19), а Орендар (Відповідач) зобов'язався використовувати об'єкт оренди  за цільовим призначенням (для розміщення ділового офісу та використання – п. 2.1 договору №19), своєчасно здійснювати орендні платежі (п. п. 7.1 договору).

Відповідно до умов п. 5.1, 5.2, 5.3 договорів № 3, 19, орендна плата за користування приміщенням становить 14,00 грн. за 1 кв.м, загальний розмір орендної плати становить 420,00 грн. на місяць, яка сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 30 числі місяця в якому проводиться використання об'єкта оренди.

П.5.9. Договору № 19 встановлено, що вартість комунальних послуг в орендну плату не входить, оплата витрат за електроенергію, опалення водопостачання, водовідведення та вивіз сміття проводиться згідно рахунків, наданих орендодавцем, виходячи із розміру орендованої площі і діючих тарифів.

Пунктом 4.1 договору № 19 встановлено строк оренди з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно.

Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 01 січня 2010 року.

Позивач свої вимоги за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу орендні послуги,  проте, Орендар (відповідач)  порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду приміщення, виставлені позивачем рахунки з оплати орендних та комунальних платежів сплачував не у повному обсязі,  внаслідок чого, за період з березня 2009 року по липень 2011 року у відповідача виникла заборгованість з орендної плати та комунальних платежів в сумі 17516,23 грн., що і стало підставою для звернення позивача з відповідним  позовом до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

          Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті  284  Господарського  кодексу  України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати та комунальних платежів в сумі 17516,23 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати та комунальних платежів за договорами оренди нежитлового приміщення № 3 від 30.12.2008 року та № 19 від 31.12.2009 року.

Суд враховує, що заявлена позивачем заборгованість у розмірі  17516,23 грн. визнана відповідачем шляхом підписання двостороннього  акту звірки розрахунків станом на 15 вересня 2011 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 17516,23 грн. заборгованості з орендної плати та комунальних платежів, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України,  суд

 < Текст > 

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства і обмеженою відповідальністю "НБВ Плюс" (61045, м. Харків, провулок Шекспіра, 5 кв. 22, код ЄДРПОУ 33872312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединська пересувна механізована колона № 17» (42200, Сумська обл.,, м. Лебедін, пл.. Волі, 38, ідентифікаційний код 01351397) 17516,23 грн. заборгованості з орендної плати та комунальних платежів, 175,16 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 10 листопада 2011 року

справа № 5023/8565/11