Ухвала

від 16.11.2011 по справі 5023/9017/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/9017/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"16" листопада 2011 р.                                                            Справа № 5023/9017/11

вх. № 9017/11

Суддя господарського суду Кононова О.В.

при секретарі судового засідання Дородіна І.А.

За участю:

кредитор - не з'явився

Розглянувши справу < Текст >

за заявою ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова

до ПФ "Віктор" м. Харків

про визнання банкрутом  

ВСТАНОВИВ:

Кредитор (ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова) звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника - Приватної фірми "Віктор" (ідентифікаційний код 30752988) в порядку, який передбачений ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на тій підставі, що боржник за юридичною адресою не знаходиться та має податковий борг на загальну суму 16051,28 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2011 року прийнято заяву кредитора до розгляду, порушено провадження у справі і призначено проведення  засідання суду на "16" листопада 2011 р. о 10:20 год., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В судове засідання представник ініціюючого кредитора не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі з огляду наступного.

Кредитор звернувся до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника на тій підставі, що боржник  не знаходиться за юридичною адресою та є неплатоспроможним - не сплачений податковий борг на суму 16051,28 грн., що підтверджується податковими повідомленнями - рішеннями № 000181520/0 від 23.02.2011 р., № 0001061520/0 від 06.05.2011 р., № 001121520/0 від 17.05.2011 р., № 0001341520/0 від 21.06.2011 р., № 001351520/0 від 21.06.2011р. та  рішеннями про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань, боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство).

Як вбачається, ініціюючий кредитор, звертаючись із заявою про порушення справи про банкрутство, у підтвердження безспірності його грошових вимог до боржника надав лише копії податкових декларацій боржника, власні податкові повідомлення рішення та податкові вимоги.

Однак вказані документи не є виконавчими в розумінні ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника.

За таких обставин, провадження у даній справі порушено без наявності правових підстав, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість ініціювання справи про банкрутство, у тому числі і за ст. 52 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Отже, в якості підстав припинення провадження у справі, як вважає суд, можуть застосовуватися норми ст. 80 ГПК України. Згідно з ч. 1-1 ст. 80 ГПК України, суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що кредитором не надано суду достовірних документальних доказів, які підтверджують безспірність вимог ДПІ, що є достатніми підставами для порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі за відсутністю предмета спору.

Керуючись ст.ст. 1, 5, 11, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 32-34, 43, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі № 5023/9017/11 про банкрутство Приватної фірми "Віктор" (ідентифікаційний код 30752988).

2. Скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2011 р.

3. Дану ухвалу направити: кредитору, боржнику,  управлінню з питань банкрутства у Харківській області Державного департаменту з питань банкрутства,  державному реєстратору, Відділу державної виконавчої служби Орджонікідзевського районного управління юстиції м. Харкова.

Суддя                                                                                             Кононова О.В. 

< Текст >