Рішення

від 17.11.2011 по справі 5026/2518/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 17 листопада 2011 року                          Справа № 18/5026/2518/2011

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Козоріз О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача –ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

          ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом             товариства з обмеженою відповідальністю “ІСІ Україна –

                       Будматеріали”, м. Київ  

до                    товариства з обмеженою відповідальністю “Новакон”,

                       м. Золотоноша, Черкаська область

про                  стягнення 37 900 грн. 00 коп.,-        

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “ІСІ Україна –                        Будматеріали” до товариства з обмеженою відповідальністю “Новакон” про стягнення заборгованості в розмірі  37 900 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02 листопада 2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17 листопада 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву від 17 листопада 2011 року.

Також відповідач заявив клопотання про призначення судової експертизи, в якому просив суд встановити для роз’яснення експерту питання: чи відповідає цемент поставлений товариством з обмеженою відповідальністю  “ІСІ Україна –Будматеріали” згідно видаткових накладних № РН-0000212  від 04 червня 2010 року та № РН-0000213 від 14 червня 2010 року параметрам рухливості та марки бетону ПЦ ІІ/А-Ш-400?

Відповідно до норм ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Предметом розгляду даного спору є стягнення заборгованості за поставлений товар і даний спір не пов'язаний з відшкодуванням позивачем збитків за поставку товару неналежної якості, в зв’язку з чим клопотання відповідача є безпідставним, а тому останнє задоволенню не підлягає.  

В судовому засіданні, яке відбулося 17 листопада 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/2518/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, позивач в червні місяці 2010 року поставив відповідачу товар (цемент) на загальну суму 81 453 грн. 00 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

-          № РН-0000212  від 04 червня 2010 року на суму 40 413 грн. 00 коп.;

-     № РН-0000213 від 14 червня 2010 року на суму 41 040 грн. 00 коп.;

(копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи (а.с. 9-10).

Поставлений товар було прийнято представником відповідача, про що свідчить підпис останнього та відтиск печатки у вищевказаних накладних.

Відповідач зобов’язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши позивачу 43 553 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними копіями банківських виписок.

23 серпня 2011 року на адресу відповідача позивач надіслав вимогу про сплату заборгованості, що підтверджується копією опису вкладення до цінного листа та копією фіскального чеку УДППЗ “Укрпошта” №8547 (а.с. 18-20).

У відповідь на вимогу відповідач надіслав позивачу листа, в якому визнав, що у нього існують труднощі з оплатою поставленої продукції у зв’язку з світовою економічною кризою.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу цементу, згідно умов якого позивач зобов’язався здійснити поставку товару, а відповідач в свою чергу –сплатити вартість поставленої продукції.

Позивач свої зобов’язання виконав повністю та поставив відповідачу товар зазначений у видаткових накладних.

Відповідач зобов’язання з оплати товару виконав лише частково.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів встановлених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 “Про затвердження нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів”, повинен був повністю розрахуватися за поставлений товар не пізніше 06 вересня 2011 року, оскільки вимогу, як зазначалося вище, було направлено позивачем 23 серпня 2011 року.

22 вересня 2011 року сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю “Новакон” перед товариством з обмеженою відповідальністю “ІСІ Україна –Будматеріали” становить 38 400 грн. 00 коп.

17 жовтня 2011 року відповідач сплатив позивачу борг в розмірі 500 грн. 00 коп.

Таким чином позивач просив стягнути з відповідача 37 900 грн. 00 коп. –заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі.

          Таким чином сума боргу в розмірі 37 900 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК  України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Новакон”, вул. Червонопрапорна, 24, м. Золотоноша, Черкаської області, ідентифікаційний код 30145791, п/р 260031575001 в ДФ АТ “Укрінбанк” м. Черкаси, МФО 354336 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІСІ Україна –Будматеріали”, вул. Саксаганського, 120, м. Київ, ідентифікаційний код 34926447, п/р 260090134037 в АТ “Сбербанк Росії, МФО 320627 –37 900 грн. 00 коп. –заборгованості, 379 грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Державного бюджету України, реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІСІ Україна –Будматеріали”, вул. Саксаганського, 120, м. Київ, ідентифікаційний код 34926447, п/р 260090134037 в АТ “Сбербанк Росії, МФО 320627 –08 грн. 00 коп. державного мита.  

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                       А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 22  листопада 2011 року.