Постанова

від 21.08.2008 по справі 14/69-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/69-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.08.08                                                                                       Справа №14/69-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Яценко О.М.    , Мірошниченко М.В.

при секретарі: Акімова Т.М.

за участю:

від позивача: ВиборновМ.М., довіреність №3/47 від 02.01.2008 року;

від відповідача: Яковенко О.В., довіреність № 374 від 10.06.2008 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будівельна компанія «Квадрат», м.Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 05.06.2008р. у справі  № 14/69-07

за позовом  Приватного підприємства «Будівельна компанія «Квадрат», м.Херсон

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Фрегат», м.Херсон

про стягнення 69439грн. 20коп.

     Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1594 від 20.08.2008 року справа № 14/69-07 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий – Антонік С.Г., суддів – Яценко О.М. та Мірошниченко М.В.

     Колегія суддів прийняла справу до провадження.

     За згодою сторін, у судовому засіданні 21.08.2008 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

     Постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Херсонської області від 02.07.2007року, яким задоволені позовні вимоги по даній справі скасована, а справа направлена на новий розгляд.  

     Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.06.2008р. при новому розгляді (суддя Клепай З.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

     Рішення господарського суду мотивоване тим, що між сторонами не існує договірних зобов'язань, на день подання позову у цій справі позивач вимогу про оплату виконаних робіт відповідачеві не заявляв, а тому відсутнє право на позов, оскільки у даному випадку його права та законі інтереси не вважаються порушеними.

     Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити позовні вимоги позивача. При цьому зазначає, що акти приймання виконаних робіт та довідка про вартість цих робіт є підставою для проведення розрахунків відповідача з позивачем за виконані роботи.

     Повноважний представник у судовому засіданні підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягає на скасуванні оскаржуваного судового акту та прийняття нового рішення, яким просить задовольнити позовні вимоги повністю.

     У відзиві на апеляційну скаргу відповідач та його повноважний представник у судовому засіданні підтримали рішення господарського суду. Просять рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

      Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

     Наслідком визнання в судовому порядку неукладеним договору будівельного підряду підписаного між ПП «Будівельна компанія «Квадрат», м. Херсон, та ВАТ «Туристичний комплекс «Фрегат», м. Херсон стала зміна позивачем підстав позовних вимог. Стягнення суми 122 389, 00 грн. на підставі статей 1212,1213 ЦК України було предметом розгляду справи у суді першої інстанції.

     Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню на підставі наступного:

     Згідно статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, в тому числі, інші правочини.

     Як вище зазначалось, договір на підставі якого виникли правовідносини сторін, визнано судом неукладеним.

     Згідно з частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України

     При цьому сторони не заперечують, що ремонтні роботи виконувались, а відтак ці взаємовідносини є бездоговірними і сторони у своїх взаємовідносинах повинні користуватись законодавством, що регулює будівельний підряд та порядок розрахунків у випадку відсутності договору.

     Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Таким чином, за договором підряду підрядник зобов'язується виконати за завданням сторони певну роботу, а замовник прийняти та оплатити цю роботу.

     Особливістю правовідносин, що склались між сторонами, є той факт, що результатом наданих послуг є не фактично створена нова річ, а ремонт вже існуючого майна, окремо взятого приміщення, що знаходиться на одинадцятому поверсі готелю «Фрегат», а саме бару «Лунный».

     Позивач вважає, що відповідачем роботи оплачені не в повному розмірі, в якості підстав для стягнення позивач зазначає статті 1212, 1213 ЦК України.

     При дослідження правомірності заявлення позовних вимог на підставі вищезазначених статей, колегією суддів враховано вказівки ВГС України викладені в постанові від 06.03.2008 року по справі № 14/69-07.

     Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави встановлені ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

     Згідно положень ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

     Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином, у даному випадку повернути виконане за договором не є можливим, оскільки по-перше, це були послуги, по –друге недійсний договір (як передбачає ця стаття) та неукладений договір (що має місце у даному випадку) не є тотожними поняттями;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; у даному випадку відповідач не зберігає в себе майна позивача, оскільки, як зазначалось вище, фактично між сторонами склались правовідносини надання послуг, здійснення ремонту, новостворене майно, у розумінні даної статті, не має місця;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; повернути фактично виконані роботи неможливо, можливо стягнути їх вартість, але мова в статті 1212 ЦК України йде саме про повернення майна або вартості безпідставно набутого майна;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

     Колегія суддів наголошує, оскільки зобов'язальні правовідносини, які в даному випадку виникли з факту прийняття відповідачем виконаних позивачем підрядних (ремонтних) робіт, не регулюються статтею 1212 ЦК України, оскільки для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність хоча б двох умов:

- перше - збільшення або збереження майна однією стороною, з одночасним зменшенням його у іншої сторони;

- друге - відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (збереження).  

     Ні першого, ні другого апеляційним судом не встановлено. Не встановлено і того, що відповідач набув право на якусь річ, сукупність речей, майнові права або обов'язки, що належать позивачу (фактичне володіння майном не створює набуття в силу ст.ст. 338, 341, 343 ЦК України). Також матеріали справи не містять даних, що позивач поніс видатки, які має нести особа, що зберегла майно.

     За викладених вище обставин, колегія суддів наголошує, що позивачем неправомірно заявлена сума до стягнення на підставі статей 1212, 1213 ЦК України, оскільки правовідносини, що склались між сторонами не охоплюються положеннями вищезазначених статей ЦК України.

    Разом з цим колегія судів, вважає за необхідне зазначити, що правомірно зазначаючи в резолютивній частині рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції в мотивувальній частині протирічиво зазначає, із посиланням на статтю 530 ЦК України, що не настав строк виконання зобов'язань, при цьому раніше зазначаючи, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення статей ЦК України щодо підряду. Згідно статті 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Здача-прийняття роботи підтверджується підписанням акту-приймання передачі. Складення акту приймання передачі між сторонами у встановленому законодавством порядку позивачем не доведено.

     За таких обставин, суд першої правомірно, незважаючи на мотивувальну частину рішення, зазначив в резолютивні частині про відмову у задоволенні позовних вимог.

     Колегія суддів приходить до висновку про законність резолютивної частини рішення господарського суду. Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будівельна компанія «Квадрат», м.Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 05.06.2008р. у справі №14/69-07 – залишити без задоволення.

     Рішення господарського суду Херсонської області від 05.06.2008р. у справі № 14/69-07–залишити без змін.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Яценко О.М.  

 Мірошниченко М.В.