Постанова

від 02.09.2008 по справі 8/80-08-2118

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/80-08-2118

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"02" вересня 2008 р. Справа № 8/80-08-2118

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання  Бритавській Ю.С.  

за участю представників сторін у судовому засіданні 29.07.2008р.:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Слюсар М.М. за довіреністю від 20.02.2008р. №349  

за участю представників сторін у судовому засіданні 02.09.2008р.:

від позивача: Шевченко Г.А за довіреністю від 06.06.2008р.

від відповідача-1: Слюсар М.М. за довіреністю від 20.02.2008р. №349  

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області від 24 червня 2008 року

у справі №8/80-08-2118

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промышленная компания «Николаевоблтопливо”

до  відповідачів: 1. Одеської залізниці;

                            2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтервантажтранс”

про стягнення 7478,69 грн., -   

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промышленная компания «Николаевоблтопливо” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 7478,69 грн.  

Рішенням господарського суду Одеської області від 24 червня 2008 року у справі №8/80-08-2118 (суддя Атанова Т.О.) позов ТОВ „Торгово-промышленная компания „Николаевоблтопливо”  задоволено.

З Одеської залізниці на користь позивача стягнуто вартість недостачі вугілля в сумі 7478,69 грн., державне мито в сумі 102 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено, що недостача вантажу виникла при перевезенні, про що свідчить комерційний акт від 29.10.2007р. АЭ №879595/945, акти загальної форми від 28.10.2007р. за №9940, 9943 та акт від 28.10.2007р. за №802 про технічний стан вагону, у зв'язку з чим відповідно до ст.ст. 31, 110, 113 Статуту залізниць України збитки від нестачі вантажу покладаються на Одеську залізницю.

В апеляційній скарзі Одеська залізниця просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском позовної давності. При цьому Одеська залізниця посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки відповідно до вимог ст.136 Статуту залізниць України позови до залізниці можуть бути подані у шестимісячний термін з дня видачі вантажу. Як вбачається із матеріалів справи комерційний акт був складений 29.10.2007р., вантаж виданий 30.10.2007р., а до суду позивач звернувся 21.05.2008р., тобто з пропуском строку позовної давності, передбаченого ст.136 Статуту залізниць України та без подання доказів поважності пропуску цього строку.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 29.07.2008р. до участі до участі у справі в якості іншого відповідача залучений вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтервантажтранс”.

26.08.2008р. до суду апеляційної інстанції від позивача надійшли пояснення за вх.№1169-Д2, якими позивач ще раз обґрунтував свої позовні вимоги, заперечив проти доводів апеляційної скарги та зазначив, що ним був поданий позов до суду ще 23.04.2008р., тобто був витриманий 6-місячний строк позовної давності на звернення до суду, однак 08.05.2008р. ухвалою суду першої інстанції позовну заяву було повернуто, і вже 20.05.2008р. позивач вдруге звернувся до суду. В додатку до вказаних пояснень позивач надав суду апеляційної інстанції первісну позовну заяву разом з ухвалою суду першої інстанції від 08.05.2008р. про повернення її без розгляду.

02.09.2008р. за вх.№1169-Д3 до суду апеляційної інстанції надійшли також пояснення ТОВ „Інтервантажтранс”, в яких відповідач-2 зазначив, що не несе відповідальності за недостачу вантажу. Окрім того, ТОВ „Інтервантажтранс” разом із зазначеними поясненнями надав витребувані ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.07.2008р. документи, які судовою колегією були залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і просив апеляційну скаргу задовольнити, відмовити ТОВ „Торгово-промышленная компания „Николаевоблтопливо”  у позовних вимогах до Одеської залізниці, а вартість недостачі вантажу стягнути з залученого судом апеляційної інстанції вантажовідправника –відповідача-2 ТОВ „Інтервантажтранс”.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу Одеської залізниці залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін, з посиланням при цьому на безпідставність доводів Одеської залізниці.

Відповідач-2 (ТОВ „Інтервантажтранс”) про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.07.2008р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу Одеської залізниці за відсутністю у судовому засіданні представника відповідача-2.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, із врахуванням вимог ч.2 ст.101 ГПК України, заслухавши представників сторін (позивача і скаржника), апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Одеської залізниці, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 26.10.2007р. зі станції Довжанська Донецької залізниці вантажовідправником - ТОВ „Інтервантажтранс” у вагонах №67159665, №66550914 відправлений на адресу вантажоодержувача - ТОВ „Торгово-промышленная компания „Николаевоблтопливо” (позивач) –станція призначення Новоукраїнка Одеської залізниці - вантаж –вугілля антрацит АМ 13-25 мм у кількості 132000 кг (маса нетто), що підтверджується залізничною накладною №50101538 (а.с. 8-9).

При відправленні вагон №67159665 був відчеплений у зв'язку з комерційним браком, про що свідчить відповідний напис у п.6 залізничної накладної №50101538. Таким чином, частина зазначеного вантажу у кількості 66000 кг (маса нетто) у вагоні №67159665 була довідправлена на вказану станцію призначення на адресу ТОВ „Торгово-промышленная компания „Николаевоблтопливо” 28.10.2007р., що підтверджується залізничною накладною  №41582676 (досилка) (а.с. 10).

Згідно з відмітками у залізничних накладних, антрацит завантажений у вагон навалом засобами відправника. Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами гл.1 п. 4.1; 4.3 розділу 8 додатку 14 до СМГС Технічних умов правильно. Маса вантажу визначена на 150 тонних вагах відправника.

В процесі перевезення вантажу 28.10.2007р. на станції Знам'янка Одеської залізниці при огляді потягу з оглядової вишки у вагоні №67159665 були виявлені на поверхні вантажу поглиблення. Також виявлено, що наявна теча вантажу в 5 люку ліворуч по ходу потягу. Між кришкою люку та поперечною балкою наявний зазор розміром 50х250 мм. Теча вантажу усунена за допомогою дошки та паклі. Двері цілком металеві. Інші люки щільно закриті. Вагон відчеплений під охорону на знеструмлену колію для перевірки. Повідомлений ЛВВС. Про встановлені обставини станцією Знам'янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №9940 від 28.10.2007р. (а.с. 45).

Тією ж датою станцією Знам'янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №9943 (а.с. 45), згідно з яким, при огляді вагону на знеструмленій колії виявлено, що по документам значиться навантаження навалом нижче бортів, розмір навантаження відносно висоти бортів не вказаний. Фактично завантаження рівномірне нижче бортів 200 мм. На поверхні вантажу є воронкоподібне поглиблення ліворуч по ходу потягу над 5-6 люками. Течі вантажу немає. 5 люк ліворуч закладений дошкою та паклею. Маркування вантажу відсутнє. Наявний доступ до вантажу. Доступ до вантажу усунений шляхом нанесення маркування вапном. Двері цілком металеві. Інші люки щільно закриті. Обсяг кузова 73 куб.м. Каток не застосовувався. Вагон зданий під охорону та відчеплений на вагову перевірку.  

Окрім того 28.10.2007р. станцією Знам'янка складений акт №802 про технічний стан вагону (а.с. 46), який свідчить про виявлені несправності вагону, а саме: „деформацію кришки люку ліворуч на поперечній балці, наявний зазор між поперечною балкою та кришкою люку ліворуч шириною 50 мм, довжиною 250 мм. Деформація старого походження, вкрита ржавчиною”. Причина виникнення несправності від вантажів, що перевозились раніше. Втрата вантажу можлива. Вантажовідправник бачив та міг запобігти.  

На підставі вищевказаних актів загальної форми станцією Знам'янка Одеської залізниці 29.10.2007р. складений комерційний акт АЭ №879595/945 (а.с. 11), в якому встановлено, що завантаження вантажу у вагоні рівномірне нижче бортів 200 мм. По документам значиться вантаж завантажений навалом нижче бортів, розмір навантаження відносно висоти бортів не вказаний. На поверхні вантажу маються воронкоподібне поглиблення над 5-6 люками ліворуч по ходу потягу довжиною 3000 мм, шириною 2200 мм, глибиною 1200 мм. Наявний зазор в 5 люку ліворуч по ходу потягу між кришкою люку та поперечною балкою шириною 50 мм, довжиною 250 мм, закладений дошкою та паклею. Течі вантажу немає. Двері цілком металеві, інші люки щільно закриті. Каток не застосовувався. Захисне маркування відсутнє. Доступ до вантажу в місці поглиблення усунений шляхом нанесення маркування вапном. Обсяг кузова 73 куб.м. Перевантаження здійснено 29.10.2007р. на 150 тонних вагонних вагах станції. При перевантаження виявилось, що вага брутто –74100 кг, тара –21000 кг, нетто –53100 кг, тобто виявлено недостачу вантажу в кількості 12900 кг. Перевантаження здійснювалося двічі, недостача вантажу підтвердилася. Недостача сталі у вагон могла вміститися.

Таким чином матеріали справи свідчать, що між ТОВ „Інтервантажтранс”  (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач), оскільки в силу вимог ч.2 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст.909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Водночас матеріали справи свідчать про недостачу вантажу, технічну несправність вагону, в якому здійснювалося перевезення вантажу, про наявність  ознак втрати вантажу при його перевезенні (поглиблення на поверхні вантажу).    

Відповідно до вимог  ч.5 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст.909,  ч.1 ст.920  ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст.2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

З огляду на вищевикладені вимоги законодавства, а також на те, що предметом позовних вимог є стягнення вартості недостачі вантажу, яка підтверджується в тому числі і обставинами, встановленими у комерційному акті та актах загальної форми, апеляційний господарський суд  на підставі ч.1 ст.24, ст. 99 ГПК України залучив до участі у справі в якості іншого відповідача вантажовідправника -  ТОВ „Інтервантажтранс”, про що 29.07.2008р. виніс відповідну ухвалу.

Апеляційний господарський суд вважає, що обставини даної справи є підставою для відповідальності як вантажовідправника, так і перевізника вантажу, з огляду на наступне.

В силу вимог ст.31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Якщо завантаження вагонів здійснюється засобами відправника, то придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником.   

Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст.917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.          

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, в акті про технічний стан вагону від 28.10.2007р. №802 встановлено, що вантажовідправник міг бачити несправність люків, які деформовані в процесі експлуатації по старому від вантажів, що перевозилися раніше, та втрата вантажу від такої несправності є можливою, а тому вантажовідправник повинен був відмовитися від використання технічно несправного вагону. Якщо він цього не зробив, відповідальність за недостачу  вантажу покладається на відправника.  

Водночас вимогами ст.113 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст.924 ЦК України та ч.1 ст.314 ГК України.  

Проте апеляційний господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що також залежать від залізниці, оскільки в порушення вимог ст.31 Статуту залізниць України, залізниця подала під завантаження технічно несправний вагон, що в свою чергу й призвело до незбереження вантажу при його перевезенні, а відтак, відповідальність за недостачу вантажу покладається і на залізницю.    

Аналогічні положення щодо відповідальності відправника та перевізника за недостачу вантажу у випадку наявності технічної несправності вагону містяться і у п.3.9. Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.  

За таких обставин відповідальність за недостачу вантажу слід покласти на обох відповідачів.

Разом з тим, апеляційний господарський суд приймає до уваги наведені в апеляційній скарзі доводи Одеської залізниці щодо пропуску позивачем шестимісячного строку позовної давності, встановленого вимогами ст.136 Статуту залізниць для подання позовів до залізниць, з огляду на таке.

Так, статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту. Оскільки матеріали справи свідчать про те, що предметом позовних вимог є стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу, то до вказаного спору повинні бути застосовані положення п. „а” ст. 134 Статуту залізниць України, в якому встановлено порядок обчислення термінів для заявлення претензій про відшкодування вартості недостачі вантажу.  

Пунктом „а” ст.134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії можуть бути заявлені з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу –для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу. Тобто, враховуючи положення ст.ст. 314, 316 Статуту залізниць України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що строк пред'явлення до суду позову про стягнення з перевізника вартості недостачі вантажу починається з дня видачі вантажу.

З цього приводу також є практика Верховного Суду України по матеріалам справ і, зокрема, у справі №8-12/262-04-6545 від 14.12.2005 р. за позовом ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” до Одеської залізниці.

Із залізничної накладної №41582676 від 28.10.2007р. вбачається, що вагон №67159665 прибув на станцію призначення (станція Новоукраїнка Одеської залізниці) 30.10.2007р. і в цей же день вантаж був виданий. Дане підтверджується календарним штемпелем на зворотній стороні накладної. Тобто, право позивача (ТОВ „Торгово-промышленная компания «Николаевоблтопливо”) на звернення до господарського суду з позовом виникло 30.10.2007р. Таким чином, відповідно до вимог ст. 136 Статуту залізниць України, строк позовної давності для стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу сплинув 30.04.2008р.

Водночас, із поштовому штемпелю на конверті 20.05.2008р. вбачається, що ТОВ „Торгово-промышленная компания «Николаевоблтопливо” звернулось до господарського суду саме 20.05.2008р.

Встановлені обставини свідчать, що ТОВ „Торгово-промышленная компания «Николаевоблтопливо” звернулось до господарського суду з позовом після закінчення встановленого строку для пред'явлення перевізнику позову.  

Таким чином, доводи скаржника стосовно того, що суд першої інстанції, неправомірно не застосував п. 136 Статуту залізниць України, якою передбачено шестимісячний строк позовної давності при поданні позовів до залізниць, є обґрунтованими.

При цьому апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи позивача про поважність причин пропуску ним 6-місячного строку позовної давності при поданні позовів до залізниць, оскільки факт того, що попередня позовна заява, яка була подана з дотриманням 6-місячного строку, була повернута судом без розгляду свідчить про недбалість позивача, а тому не може бути підставою для відновлення цього строку.

Водночас апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем не пропущений строк позовної давності для подання позову до вантажовідправника - ТОВ „Інтервантажтранс”, оскільки згідно з п.6 ч.2 ст. 258, ч.3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), а отже слід стягнути з вантажовідправника (відповідача-2, ТОВ „Інтервантажтранс”) половину вартості недостачі вантажу.

При цьому апеляційний господарський суд не приймає до уваги наданий позивачем розрахунок вартості недостачі вантажу (а.с. 36), оскільки при здійсненні розрахунку позивачем до вартості вантажу включена і провізна плата цього вантажу, в той час як Статутом залізниць України не передбачено відшкодування провізної плати у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу.

Разом з тим, апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунок вартості недостачі вантажу, наданий до суду першої інстанції Одеською залізницею (а.с. 43) та вважає його обґрунтованим та зробленим згідно з вимогами чинного законодавства. При здійсненні розрахунку вартість вантажу визначена в сумі 466,67 грн. за 1 тону (без ПДВ) на підставі рахунку від 29.11.2007р. №10 (а.с. 13). Відповідно до зазначеного розрахунку недостача вантажу із застосуванням норми недостачі 1% до загальної маси недостачі вантажу становить 6854,45 грн., тобто стягненню з ТОВ „Інтервантажтранс” підлягає 3427,22 грн. (6854,45 грн. / 2).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Одеської залізниці слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, оскільки воно не відповідає чинному законодавству та обставинам справи, позовні вимоги ТОВ „Торгово-промышленная компания «Николаевоблтопливо” слід задовольнити частково та стягнути з відповідача-2 (вантажовідправника) - ТОВ „Інтервантажтранс” половину вартості недостачі вугілля.

На підставі ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.   

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 24 червня 2008 року у справі №8/80-08-2118 скасувати.

3.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промышленная компания „Николаевоблтопливо” задовольнити частково.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтервантажтранс” (91005, м. Луганськ, вул. Качалова, 4, р/р 26009000616980 в ЛФ КБ „Фінанси і Кредит”, МФО 304717, ЄДРПОУ 32202437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промышленная компания „Николаевоблтопливо” (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 44-а, р/р №26002129800083 в МФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 326007, ЄДРПОУ 32997495) 3427 (три тисячі чотириста двадцять сім) грн. 22 коп., 46 (сорок шість) грн. 75 коп. держмита, 54 (п'ятдесят чотири) грн. 08 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

5.В решті позовних вимог відмовити.

6.Одеську залізницю від відповідальності звільнити.

7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промышленная компания „Николаевоблтопливо” (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 44-а, р/р №26002129800083 в МФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 326007, ЄДРПОУ 32997495) на користь Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р №26003000001 в АБ „Експрес-банк” у м. Одесі, МФО 328801, ЄДРПОУ 01071315) 25 (двадцять п'ять) грн. 50 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

8.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтервантажтранс” (91005, м. Луганськ, вул. Качалова, 4, р/р 26009000616980 в ЛФ КБ „Фінанси і Кредит”, МФО 304717, ЄДРПОУ 32202437) на користь Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р №26003000001 в АБ „Експрес-банк” у м. Одесі, МФО 328801, ЄДРПОУ 01071315) 25 (двадцять п'ять) грн. 50 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді

О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов