Рішення

від 05.12.2011 по справі 10/437

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  10/437

05.12.11

За позовом Приватного акціонерного товариства «Укртара-Воланпак»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мазурка»

про стягнення коштів

                                                                                                         Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача:      ОСОБА_1 (довіреність № 112 від 5.10.2011р.);

від відповідача: не з’явились.

             В судовому засіданні 5 грудня 2011 року, відповідно до положень                               ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Укртара-Воланпак»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мазурка» (відповідач) заборгованості в сумі –724 996,70 грн. з них основного боргу –638 009,58 грн., втрат від інфляції –63 891,34 грн. та 3% річних –23 095,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за договором поставки № 02/04-10 від 2 квітня 2010 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 3.11.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3.11.2011 року розгляд справи у зв’язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 28.11.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2011 року розгляд справи у зв’язку з повторною неявкою представників відповідача було відкладено до 5.12.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень        ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

2 квітня 2010 року між позивачем (надалі – Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту –Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір поставки № 02/04-10 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі –Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується у встановлений Договором строк передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму –658 630,13 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за товар не розрахувався, однак грошові кошти за товар в розмірі 20 620,55 грн. були частково закриті між сторонами за актом заліку зустрічних однорідних вимог від 28.02.2011р., а відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі –638 009,58 грн., тобто 658 630,13 грн. –20 620,55 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 2 квітня 2010 року між сторонами укладено договір поставки № 02/04-10 згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується у встановлений Договором строк передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі відповідної партії товару Покупцю. Моментом передачі товару є фактичне отримання товару Покупцем, що підтверджується підписанням Покупцем відповідних видаткових накладних на таку партію товару та інших товаросупровідних документів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав товар на загальну суму –658 630,13 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН0000938 від 04.06.10, № РН0000968 від 08.06.10, № РН0000997 від 10.06.10, № РН0000999 від 10.06.10, № РН0001052 від 17.06.10, № РН0001082 від 22.06.10, № РН0001089 від 22.06.10, № РН0001117 від 25.06.10, № РН0001158 від 01.07.10, № РН0001255 від 12.07.10, № РН0001267 від 13.07.10, № РН0001292 від 15.07.10, № РН0001346 від 21.07.10, № РН0001354 від 22.07.10, № РН0001369 від 23.07.10 та № РН0001451 від 02.08.10 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписами Отримувача на відповідних видаткових накладних та довіреностями на отримання товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  оплатити   товар  за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу, а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до п. 5.1. Договору Покупець здійснює оплату товару (партії товару) на підставі рахунку-фактури протягом 14 календарних днів з моменту передачі такого товару Постачальником.

Як слідує з матеріалів 28.02.2011р. між сторонами було складено акт про залік зустрічних однорідних вимог (копія акту міститься в матеріалах справи).

Позивач вказує, а відповідачем не спростовано, що грошові кошти за товар в розмірі 20 620,55 грн. були покриті згідно акту заліку від 28.02.2011р. та зараховані на сум 20 620,55 грн.

Позивач зазначає, що суму заборгованості з оплати товару в повному обсязі відповідач на рахунок ПАТ «Укртара-Воланпак»не перерахував.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 10.10.2011р., 3.11.2011р. та 28.11.2011р. відповідача було зобов’язано надати суду контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал суду від 10.2011р., 3.11.2011р. та 28.11.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар, станом на грудень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі – 638 009,58 грн., з розрахунку: 658 630,13 грн. (загальна сума товару) –20 620,55 грн. (сума коштів за товар, яка покрита згідно заліку зустрічних вимог).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, втрат від інфляції –63 891,34 грн. та 3% річних –23 095,78 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 7 485,97 грн. (7 249,97 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –  

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мазурка»(ідентифікаційний код: 22956437, адреса: 04080, м. Київ, вул. Викентія Хвойки, буд. 15/15, р/р 26004000290001 в КФ АБ «Київська Русь»м. Київ, МФО 300108), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Укртара-Воланпак»(ідентифікаційний код: 04634535, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 16, р/р 26005301293 в ПАТ «Промінвестбанк»м. Київ, МФО 300012), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу –638 009,58 грн. (шістсот тридцять вісім тисяч дев’ять гривень 58 копійок), втрат від інфляції –63 891,34 грн. (шістдесят три тисячі вісімсот дев’яносто одну гривню 34 копійки), 3% річних –23 095,78 грн. (двадцять три тисячі дев’яносто п’ять гривень 78 копійок) та судові витрати в сумі –7 485,97 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят п’ять гривень 97 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                    О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення  12.12.2011р.