Рішення

від 31.07.2008 по справі 16/135пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/135пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.08                                                                                 Справа № 16/135пд.

За позовом Приватного підприємства «Гарант-Мастер»м. Луганськ до

1.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Будівельна компанія», м. Луганськ

2.          Малого приватного підприємства «Поліпласт», м. Луганськ

про визнання договорів недійсними

Суддя Шеліхіна Р.М.

При секретарі судового засідання Маценко О.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –Колотович Д.О. дов. від 03.07.2008р.  № 1;

від 1-го відповідача – Сосновська Г.І. дов. від 25.06.08р. № 1.

від 2-го Відповідача –Бірюкова В.В. дов. від 30.07.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: заявлена вимога про визнання недійсними договорів: комісії від 29 лютого 2008 року № 3, укладеного між ПП «Гарант-Мастер»(позивач, комітент) та ТОВ «Східно-Будівельна компанія»(1-й відповідач, комісіонер); договору субкомісії від 29.02.2008 року № 3, укладеного між ТОВ «Східно-Будівельна компанія»та МПП «Поліпласт»(2-й відповідач, субкомісіонер) за участю ПП «Гарант-Мастер».

Позивач, мотивуючи позов, посилається на те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав того, що у відповідності до пункту 2.2. Договору комісії від 29.02.2008р. та згідно статті 1022 Цивільного кодексу України 1-й відповідач № 1 на виконання умов договору комісії повинен був надавати позивачу звіт про виконання доручення (звіт Комісіонера), та передати Позивачу все отримане по договору комісії.

Також, у відповідності до п. 2 договору субкомісії  2-й відповідач повинен був надати 1-му відповідачу  звіт та передати всі отриманні за виконаним дорученням документи, а також передати 1-му відповідачу всі права у відношенні до покупця, які виникають із укладеного з ним договору.

Але, за час дії визначених договорів комісії та субкомісії позивач жодного разу не отримав від 1-го відповідача та 2-го відповідача звіти комісіонера та субкоміссіонера, чим було порушено взяті на себе зобов'язання за  умовами п. 2.2. договору комісії, пункту 2.1. договору субкомісії, тобто, зобов'язання не виконані належним чином.

З огляду на визначене, позивач приходить до висновку про те, що вказані правочини були укладені відповідачами  в порушення вимог 203, 215 Цивільного Кодексу України, тобто, без наміру настання реальних правових наслідків та з порушеннями приписів чинного законодавства України, що є підставою для визнання цих угод недійсними.

Перший відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування наводить те, що, дійсно, ним укладалося договір комісії від 29.02.2008р. № 3 із позивачем та договір субкомісії від 29.02.2008р.  № 3 з  2-м відповідачем за участю позивача.

Представник 1-го відповідача пояснив, що згідно листа позивача від  19.06.2008р. № 83 1-й відповідач  повністю підтверджує отримання товару на комісію та надає до суду копію листа від 19.06.2008 року № 514, згідно якого  2-й відповідач повністю підтвердив отримання того ж товару від 1-го відповідача на виконання умов договору субкомісії.

Першим відповідачем наголошується на те, що ним були повністю виконані умови договорів комісії та субкомісії щодо надання звітів субкомісіонера, та підтверджує цей факт самими звітами та листами сторін від 29.02.2008 року № 404 та № 129 від 29.02.2008 року і надання звітів комісіонера, що також підтверджується актом від 01.06.2008 року, який складено між позивачем та 1-м відповідачем, листом позивача від 19.06.2008 року.

Так, 1-й відповідач наголошує на безпідставність вимог позивача щодо визнання угод недійсними та просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник 2-го відповідача надав відзив на позов, яким позначив, що із позовними вимогами не згоден з підстав того, що він отримав від 1-го відповідача товар на субкомісію за період з 03.03.2008 року по 10.06.2008 року по 69 накладним на загальну суму 11988935,56 грн., і товар було продано третім особам, що підтверджується звітами субкомісіонера, які належним чином були надані 1-му відповідачу та позивачу за листуванням від 19.06.2008 року.

Представник 2-го відповідача вказав, що будь-яких правових підстав для визнання вказаних угод комісії та субкомісії недійсним  не має з огляду на те, що визначені угоди виконані сторонами у повному обсязі з повідомленням позивача, а між сторонами досягнуто згоди щодо усіх суттєвих умов оскаржених договорів.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухавши представників сторін та оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечення до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за таких підстав.

Правилом статті 1012 ЦК України встановлено умови договору комісії і визначено, що договір  комісії  може  бути укладений на визначений строк або без  визначення  строку,  з  визначенням  або  без  визначення території  його виконання,  з умовою чи без умови щодо ассортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними  умовами  договору комісії,  за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно,  є умови про це майно  та його ціну.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 29 лютого 2008 року було укладено договір комісії № 3 між ПП «Гарант-Мастер»та ТОВ «Східно-Будівельна компанія», згідно якого 1-й відповідач зобов'язався за винагороду від свого імені, за кошти позивача укладати експортні –імпортні угоди по продажу товару згідно з додатками до договору, якими є товарні (видаткові) накладні, де вказано і характеристику майна і його ціну.

Згідно тексту визначеного договору комісії судом встановлено, що сторони за цим договором повністю узгодили усі суттєві умови здійснення комісії товарів, а саме -  встановили предмет договору, його ціну, строк виконання зобов'язань, комісійну винагороду та строки її виплати і відповідальність сторін за договором комісії.

Матеріалами справи повністю підтверджено укладення угоди комісії товарів із реальною метою настання правових наслідків, що підтверджується відсутністю переходу права власності 1-го відповідача на отриманий ним від позивача на комісію товар за накладними, а також наданими актами звірення між сторонами, згідно яких визначено, що розрахунки за отриманий та реалізований по договору комісії товар було проведено сторонами у повному обсязі.

Заперечень щодо дійсності угоди комісії з підстав наявності обставин недійсності установчих документів, відсутності повноважень осіб, що підписали визначені угоди, за вказаним договором судом не встановлено. Договір відповідає приписам закону і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, що його уклали, та інших осіб.

Посилання позивача на відсутність звітів комісіонера за вказаним договором не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується поданими позивачеві та до матеріалів справи звітами комісіонера, листуванням між позивачем та 1-м відповідачем, накладними. До того ж, відсутність звіту не є підставою для визнання договору комісії недійсним і не свідчить про фіктивність правочину, тобто, не свідчить про відсутність наміру у сторін для настання реальних наслідків правовідносин по комісії товару.

Фактичне виконання договору комісії регулюється статтею 1014 ЦК України - виконання договору комісії, якою встановлено, що комісіонер  зобов'язаний  вчиняти  правочини  на   умовах, найбільш  вигідних  для комітента,  і відповідно до його вказівок.

Якщо  у  договорі  комісії  таких   вказівок   немає,   комісіонер зобов'язаний  вчиняти  правочини  відповідно  до  звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. При цьому слід зазначити, що доказів про невиконання умов договору відповідачами або виконання не у відповідності до самого договору чи вказівок позивача, в матеріалах справи не має.

Судом також встановлено, що 29.02.2008 року між ТОВ «Східно-Будівельна компанія»і МПП «Поліпласт»та за участю ПП «Гарант-Мастер»було укладено договір субкомісії № 3, також згідно якого 2-й відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо здійснення однієї або декількох угод на користь 1-го відповідача.

Відповідно до статті 1015 ЦК України за згодою комітента комісіонер має право  укласти  договір субкомісії   з   третьою   особою  (субкомісіонером),  залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. За договором    субкомісії комісіонер     набуває     щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента.

Згідно тексту визначеного договору субкомісії встановлено, що сторони –відповідачі по справі - за цим договором повністю узгодили усі суттєві умови здійснення субкомісії товарів, а саме -  встановили предмет договору, його ціну, строк виконання зобов'язань, субкомісійну винагороду та строки її виплати і відповідальність сторін за договором субкоміссії. Крім того, договір субкомісії укладено з відома позивача (комітента і власника товару), як того і вимагає закон.

Матеріалами справи повністю підтверджено укладення угоди субкомісії товарів із реальним наміром для настання правових наслідків, що підтверджується відсутністю переходу права власності 2-го відповідача на отриманий ним від 1-го відповідача та позивача на субкомісію товар за накладними, а також наданими актами звірення між сторонами, згідно яких визначено, що розрахунки за отриманий та реалізований по договору субкомісії товар було проведено сторонами у повному обсязі.

Таким чином, невідповідності вимогам закону угоди субкомісії з підстав наявності обставин недійсності установчих документів, відсутності повноважень осіб, що підписали визначені угоди, за вказаним договором судом не встановлено. Закон не суперечить правилам комісії і субкомісії, встановленим у законі.

Посилання позивача на відсутність звітів субкомісіонера за вказаним договором не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується поданими до суду звітами комісіонера, листуванням між позивачем та 1-м відповідачем, накладними.

Приписи ст.203 ЦК України містять підстави для визнання правочину недійсним, а саме: зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства; особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових

наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може

суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент

вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Судом, у відповідності до вказаних норм права і вимог глави 69 ЦК України, надано правову оцінку договору комісії  від 29.02.2008 року № 3 та договору субкомісії  від 29.02.2008 року № 3, згідно яких встановлено, що визначені угоди відповідають по своєму змісту вимогам статей 1011 –1028 Цивільного Кодексу України, за якими встановлені загальні вимоги до договорів комісії та субкомісії.

Також із змісту договору комісії № 3 від 29.02.2008 року, договору субкомісії № 3 від 29.02.2008 року та наданих до суду матеріалів та пояснень сторін слідує, що ні позивачем, ні 1-м відповідачем, ні 2-м відповідачем не здійснювалося жодної дії щодо невиконання або ухилення від виконання умов визначених договорів.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що підстави для визнання оскаржених договорів недійсними відсутні, оскільки договори не суперечать вимогам закону і укладені з дотриманням правил глави 69 ЦК України.

З викладеного слідує правомірність визначених угод комісії та субкомісії та відповідність умов зазначених договорів вимогам закону.

          Звернення позивача до суду повинно ґрунтуватися на наявності доказів недійсності угод та правових підстав для їх визнання недійсними у судовому порядку.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34 визначеного Кодексу встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на відсутності звітів комісіонера та субкомісіонера, що не може бути підставою для визнання недійсними зазначених вище  договорів. Докази, на підставі яких можна дійти висновку про невідповідність укладених сторонами по справі договорів вимогам закону, в матеріалах справи відсутні. Посилання ж позивача на наявність умислу інших сторін по цім угодам на безреальне настання правових наслідків у даному випадку не є і не може бути відповідним доказом з урахуванням приписів статей 33 –34 Господарського процесуального Кодексу України.

За таких підстав, позовні вимоги про визнання недійсними договорів: комісії від 29 лютого 2008 року № 3, укладеного між ПП «Гарант-Мастер»(позивач, комітент) та ТОВ «Східно-Будівельна компанія»(1-й відповідач, комісіонер); договору субкомісії від 29.02.2008 року № 3, укладеного між ТОВ «Східно-Будівельна компанія»та МПП «Поліпласт» (2-й відповідач, субкомісіонер) за участю ПП «Гарант-Мастер»слід визнати безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача у розмірі 85грн. Надмірно сплачені за платіжним дорученням від 03.07.08. №549 на суму 100грн. кошти у розмірі 15грн. слід повернути позивачу. Підставою для повернення є дане рішення, скріплене гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст.ст.203,215,1011-1028 ЦК України, керуючись ст. ст. 33,34,43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                     в и р і ш и в :

1.          Відмовити у задоволені позову.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

3.          Повернути Приватному підприємству «Гарант-Мастер»м. Луганськ з державного бюджету надмірно сплачене державне мито в сумі 15грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –05.08.2008р.

Суддя                                                                                                    Р. Шеліхіна