Рішення

від 12.12.2011 по справі 5015/6669/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/6669/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.11                                                                                           Справа№ 5015/6669/11

Суддя Н.Березяк  при секретарі О. Галамай розглянула матеріали справи  

За позовом: Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал”, м. Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ревант”, с.Малехів

Про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 5078,00 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Когут Ю.І. –представник

від відповідача: не з'явився   

Представнику позивача роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ревант” про стягнення  заборгованості  за подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі в сумі 5078,00 грн.

В судовому засіданні 28.11.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів наведених  в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в жодне із судових засідань участь повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 12.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

15.08.2006 року між Львівським міським комунальним підприємством   „Львівводоканал” (Львівводоканал) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ревант” (Абонент) було укладено договір № 306359 про подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі. Згідно з умовами даного договору Львіводоканал надає послуги у забезпечення питною водою та прийманні стічних вод, а Абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України.

Згідно п.3.5 Договору  оплата послуг за водопостачання та водовідведення  повинна проводитись Абонентом  відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок Львівводоканалу коштів до 25 числа поточного місяця.

Свої договірні зобов'язання по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення відповідач виконав частково.

Станом на 01.09.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 4123,43 грн.

За порушення строків оплати, відповідно до п.4.2 Договору позивачем нарахована пеня в розмірі 298,53 грн., та згідно ст..625 ЦК України нараховані інфляційні в розмірі 501,68 грн. та три відсотки річних в сумі 154,36 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення частково.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.08.2006 року між Львівським міським комунальним підприємством   „Львівводоканал” (Львівводоканал) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ревант” (Абонент) було укладено договір № 306359 про подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі. Згідно з умовами даного договору Львіводоканал надає послуги у забезпечення питною водою та прийманні стічних вод, а Абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України.

Згідно п.3.5 Договору, відповідач зобов'язувався проводити оплату послуг за водопостачання та водовідведення відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок Львівводоканалу коштів до 25 числа поточного місяця, однак свої договірні зобов'язання виконав частково.

Як вбачається із поданого розрахунку, станом на 01.09.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 4123,43 грн.

Відповідач в судове засідання доказів погашення заборгованості суду не подав. З огляду на викладене, сума основного боргу в розмірі 4123,43 грн. підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

На підставі п.4.2 договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг за період з березня по серпень 2011  року позивачем  нарахована пеня в розмірі 298,53 грн., яку він просив стягнути з відповідача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за надані послуги виникла у відповідача ще в травні 2009 року.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано,  якщо  інше не встановлено  законом  або  договором.

Згідно поданого позивачем уточненого розрахунку, за порушення строків оплати послуг з водопостачання та водовідведення, нарахована позивачем пеня не перевищує подвійної облікової ставки НБ України і в межах шестимісячного строку складає та підлягає до стягнення в загальній сумі 235,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 154,36 грн. та інфляційні  в сумі 501,68 грн., підлягають стягненню з відповідача  в повному обсязі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в Станом на день прийняття рішення  заборгованість відповідача перед позивачем не погашена.

 Під час розгляду справи по суті відповідач не надав належних і допустимих доказів оплати наданих йому послуг. Більше того, він не заперечив факт надання йому послуг та наявність у нього заборгованості за спірний період.

Враховуючи  відсутність доказів своєчасності погашення боргу, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача згідно ст.49 ГПК України пропорційно сумі задоволених позовних вимог в розмірі 101,00 грн. державного мита                                                                       та 233,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись  3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75, 82-85,116  ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Ревант” (80383, Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вл. Галицька, будинок 1 «Г», код ЄДРПОУ 32141212) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал”, (79017, м. Львів, вул. Зелена, 64,  код ЄДРПОУ 03348471) –4123,43 грн. –основного боргу, 235,00 грн. пені, 501,68 грн. інфляційних витрат, 154,36 грн. –трьох відсотків річних, 101,00 грн. держмита та 233,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решта частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є

           Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.12.2011 року.