Рішення

від 26.08.2008 по справі 60/05-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/05-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2008 р.                                                            Справа № 60/05-08

вх. № 5478/1-60

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Павлюк В.В. за довіреністю № 640 від 18.07.2008 р.;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Фірма - Сакма - Тур", м. Рівне  

до  Приватного підприємства "Слобода-Тур", м. Харків  

про стягнення 152221,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фірма - Сакма - Тур" (позивач) звернулося догосподарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідача - Приватного  підприємства "Слобода -Тур" заборгованості в сумі 147221 грн. 70 коп., що виникла внаслідок порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором б/н від 20.12.2007 р. про надання туроператорських послуг, моральної шкоди в сумі 5000 грн., а також витрати понесені позивачем за послуги представника в сумі 1000 грн. та покладення на відповідача судових витрат. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що ним були виконані всі вимоги  договору б/н від 20.12.2007 р. про надання туроператорських послуг, а саме позивачем на протязі квітня - травня 2008 року були перераховані кошти на підставі підтверджених заявок та виставлених рахунків - фактур в сумі 147221 грн. 70 коп., але в свою чергу відповідач своїх прямих обов"язків, щодо своєчасного відправлення туристів по підтвердженим заявкам, не виконав, чим порушив умови договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 липня 2008 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд  на 11 серпня 2008 р. о 11:15.

07 серпня 2008 р. позивач надав до суду документи на виконання ухвали  господарського суду Харківської області від 28 липня 2008 р., згідно супровідного листа (вих. б/н від 05.08.08 р.), які були долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 серпня 2008 р. розгляд справи було відкладено на 26 серпня 2008 року о 09:15 та витребувано у позивача уточнення підстав позову щодо стягнення моральної шкоди та витрат за послуги представника у розмірі 1000 грн. (правове та документальне обгрунтування позовних вимог в цієй частині позову), докази направлення уточнення відповідачу, довідку з Державного казначейства про зарахування державного мита за кодом бюджетної класифікації 22090200, символу звітності 095 та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу до державного бюджету.

Представник позивача  витребувані ухвалою господарського суду Харківської області від 11 серпня 2008 р. документи не надав, зокрема уточнення підстав позову щодо стягнення моральної шкоди та витрат за послуги представника у розмірі 1000 грн. (правове та документальне обгрунтування позовних вимог в цієй частині позову), але у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був  повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

20 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір строком дії на 1 рік. Відповідно до п.1.1. цього договору позивач зобов`язався за дорученням і від імені відповідача за винагороду здійснювати діяльність по реалізації сформованого відповідачем туристичного продукту і укладенню договорів на туристичне  обслуговування з третіми особами (туристами), а відповідач зобов`язався надавати в повному обсязі туристичні послуги, замовлені позивачем і підтверджені відповідачем на умовах даного договору (п.2.1.1. договору).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п.3.1.1. даного договору позивач зобов`язався сплачувати позивачу вартість туру, за винятком агентської винагороди, що складає 10%  від загальної вартості туру, згідно  з рахунком, встановленим відповідачем. Виплата винагороди позивачу за реалізований тур здійснюється  шляхом утримання останнім суми винагороди при переказі на рахунок або в касу відповідача.

Згідно п.3.1.6. зазначеного договору оплата підтверджених відповідачем туристичних послуг здійснюється позивачем за 14 діб до початку туристичного обслуговування  туристів, а більш пізніше бронювання повинне бути оплачене протягом  24 години після його підтвердження, у протилежному випадку відповідач має право скасувати бронювання позивача. У відповідності до п.3.1.7. договору оплата заброньованих  і підтверджених відповідачем електронною поштою або факсом туристичних послуг за день до початку туристичного обслуговування здійснюється позивачем у день бронювання.

Пунктом 3.1.10. договору сторони встановили, що рахунки-фактури, що передаються  факсимільними чи електронними засобами зв`язку вважаються прирівняними до оригіналу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на протязі квітня - травня 2008 року було отримано від туристів грошові кошти за туристичне обслуговування відповідачем, що підтверджується прибутково-касовими ордерами за цей період, які залучені до матеріалів справи.

Позивачем були перераховані відповідачу грошові кошти отримані від туристів згідно платіжних доручень: № 77 від 22.04.2008 року, № 83 від 30.04.2008 року, № 84 від 30.04.2008 року, № 86 від 30.04.2008 року, № 87 від 30.04.2008 року, № 89 від 30.04.2008 року, № 90 від 30.04.2008 року, № 91 від 30.04.2008 року, № 92 від 30.04.2008 року, № 93 від 30.04.2008 року, № 94 від 30.04.2008 року, № 95 від 05.05.2008 року, № 96 від 06.05.2008 року, № 97 від 05.05.2008 року, № 101 від 06.05.2008 року, № 111 від 13.05.2008 року, № 119 від 19.05.2008 року на загальну суму 147221,70 грн., в якості оплати підтверджених відповідачем туристичних послуг на підставі підтверджених заявок та виставлених відповідачем рахунків – фактур: № СФ-0168К від 18.04.2008 року за турпакет № 6725 на суму 3233,40 грн., № СФ-0213К від 25.04.2008 року за турпакет № 6986 на суму 4697,10 грн., № СФ-0221К від 25.04.2008 року за турпакет № 6978 на суму 7201,20 грн., № СФ-0216К від 25.04.2008 року за турпакет № 6981 на суму 6329,10 грн., № СФ-0217К від 25.04.2008 року за турпакет № 6982 на суму 6329,10 грн., № СФ-0220К від 25.04.2008 року за турпакет № 6984 на суму 7201,20 грн., № СФ-0206К від 24.04.2008 року за турпакет № 6836 на суму 2922,30 грн., № СФ-0215К від 25.04.2008 року за турпакет № 6985 на суму 6140,40 грн., № СФ-0243К від 25.04.2008 року за турпакет № 6886 на суму 11276,10 грн., № СФ-0277К від 29.04.2008 року за турпакет № 7029 на суму 4926,60 грн., № СФ-0214К від 25.04.2008 року за турпакет № 6988 на суму 3233,40 грн., № СФ-0276К від 29.04.2008 року за турпакет № 7032 на суму 2713,20 грн., № 216 від 28.04.2008 року за турпакет № 6993 на суму 8817,90 грн., № 215 від 28.04.2008 року за турпакет № 7007 на суму 8817,90 грн., № 217 від 28.04.2008 року за турпакет № 6991 на суму 6329,10 грн., № СФ-0275К від 29.04.2008 року за турпакет № 7030  на суму 2922,30 грн., № СФ-0236К від 25.04.2008 року за турпакет № 6992 на суму 3233,40 грн., № СФ-0218К від 25.04.2008 року за турпакет № 6980 на суму 3233,40 грн., № СФ-0219К від 25.04.2008 року за турпакет № 6984 на суму 5645,70 грн., № СФ-0278К від 29.04.2008 року за турпакет № 7028 на суму 7206,30 грн., № СФ-0282К від 29.04.2008 року за турпакет № 7024 на суму 10235,70 грн., № СФ-0309К від 05.05.2008 року за турпакет № 6995 на суму 4314,60 грн., № СФ-0283К від 29.04.2008 року за турпакет № 7025 на суму 8216,10 грн., № СФ-0237К від 25.04.2008 року за  турпакет № 6897 на суму 3233,40 грн., № СФ-0262К від 24.04.2008 року за турпакет № 7026 на суму 8812,80 грн., всього на загальну суму 147221 грн. 70 коп.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач повністю виконав умови зазначеного договору, але відповідач своїх прямих обов`язків, щодо своєчасного відправлення туристів по підтвердженим заявкам, не виконав, чим порушив умови договору.

Пунктом 3.2.2. договору сторони передбачили, що у  випадку зміни Приватним підприємством "Слобода-Тур" (відповідач) заздалегідь обумовлених умов туру і відмови в зв`язку з цим туриста від поїздки, а  також відмови туриста від заміни туру з такими ж чи кращими умовами, Приватне підприємство "Слобода-Тур" (відповідач)  повертає Приватному підприємству "Фірма - Сакма - Тур" (позивач) для виплати туристу всю раніше сплачену вартість послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання претензії, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграммою тощо. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором. Таким днем слід вважати дату одержання вимоги боржником.

Таким чином, враховуючи, що договором сторонами не було визначено строк виконання відповідачем обов`язку передбаченого п.3.2.2. договору щодо повернення позивачу сплаченої вартості туристичних послуг для виплати туристам, позивачем було надіслано претензію за № 09/06 від 10.06.2008 року, в якій він вимагав у відповідача, у зв”язку з порушенням останнім умов договору про надання туристичних послуг та необґрунтованого перенесення термінів туристичного  обслуговування туристів в Туреччині, згідно поданих і підтверджених заявок, повернути кошти, що були перераховані на банківський рахунок відповідача на підставі вищезазначених рахунків-фактур на загальну суму 147221,70 грн.   

Відповідач 17.06.2008 року надіслав позивачу гарантійний лист б/н від 16.06.2008  року, в якому гарантував позивачу повернення раніше сплачених за вищезазначені туристичні пакети грошових коштів в сумі 147221,70 грн. до 30.06.2008 року або пропонував перебронювати заявки на тури в Ізмір або Табу на виліт 27.06.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не виконав своїх зобов`язань за вищезазначеним договором, змінив заздалегідь обумовлені умови туру, у зв`язку з чим туристи, які замовили вищезазначені туристичні пакети відмовилися від поїздки та від заміни туру та вимагали у позивача повернення сплачених коштів, що підтверджується заявами туристів, долученими до матеріалів справи, а також не повернув позивачу грошові кошти в сумі 147221,70 грн.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 147221,70 грн.(сума основного боргу)  правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Позовна вимога позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п.4 ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України  „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року визначає, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посягання на фірмові найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Позивачем у позовній заяві не зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. необґрунтовані та непідтверджені суду документально.

Статтею 59 Конституції України гарантовано можливість отримання правової допомоги, що пов”язується з вільним вибором „захисника своїх прав”. Однак згідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат, що підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49 цього Кодексу  відносяться витрати на послуги адвоката, а не будь-якого представника сторони. Статус адвоката мають виключно особи визначені у ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, зокрема ті, хто  одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Отже, з урахуванням викладеного суд вважає, що витрати позивача на юридичне обслуговування в сумі 1000 грн. на підставі договору доручення  б/н від 17 липня 2008 року, який було укладено з представником, який не має статусу адвоката, не підлягають стягненню з відповідача, крім того, позивачем не підтверджено документально їх сплату представнику.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 1472,22 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114,12 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 59, 124, 129 Конституції України, п.4 ч.2 ст.23, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 626, 629, 1167 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.2 Закону України "Про адвокатуру", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 147221,70 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Слобода-Тур" (61003, м.Харків, пров. Слюсарний, буд. 1/11, р/р 26002010403101 в ЗАТ "Альфа-Банк", МФО 300346, код ЄДРПОУ 33478060) на користь Приватного підприємства "Фірма - Сакма - Тур" (33001, м.Рівне, вул. Симона Петлюри, буд. 14, оф.373, р/р 26008301588589 у ФВ "Промінвестбанк", МФО 333335, код ЄДРПОУ 34438275) 147221,70 грн. основного боргу, 1472,22 грн. державного мита, 114,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позовних вимог в сумі 5000 грн. відмовити.

Повний текст рішення підписано 01.09.2008 року.

Суддя                                                                                            

Справа № 60/05-08