Постанова

від 28.09.2011 по справі 1/62/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.09.2011 р.           справа №1/62/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

Бойко І.А.

Будко Н.В., Геза Т.Д.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача

(скаржника):

від відповідача1:

від відповідача2:

від відповідача3:

від Прокуратури

розглянувши апеляційну скаргу

Лебеденко В.В.

ОСОБА_1 –представник (довіреність б/н від 26.09.2011р.)

ОСОБА_2 –юрисконсульт (довіреність № 106 від 19.01.2011р.)

ОСОБА_3- начальник юридичного відділу (довіреність № 1070 від 24.05.2011р.)

ОСОБА_3- начальник юридичного відділу (довіреність № 1070 від 24.05.2011р.)

не з’явився

Приватного підприємства ”Віанна” м. Луганськ

на рішення

господарського суду

Луганської області

від

17.07.2011р. (повний текст складено та підписано 19.07.2011р.)

у справі

№ 1/62/2011 (суддя Н.М. Зюбанова)

за позовом

Приватно Приватного підприємства ”Віанна” м. Луганськ

до відповідачів

1.Брянківського   територіального медичного об‘єднання    

  м. Брянка Луганської області

2.Брянківської міської ради Луганської області           

3.Виконавчого комітету Брянківської міської ради   

  Луганської області

за участю

про

Прокуратури Луганської області

стягнення 403 877 грн. 79 коп.

ВСТАНОВИВ:

          У травні 2011 року приватне підприємство ”Віанна” м. Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідачів: 1- Брянківського територіального медичного об‘єднання м. Брянка Луганської області, 2- Брянківської міської ради Луганської області, 3 - виконавчого комітету Брянківської міської ради у якій просило стягнути з відповідача 1 - Брянківського територіального медичного об‘єднання м. Брянка Луганської області борг  в сумі 404 484грн.04коп., який складається з:

- витрат понесених позивачем на природний газ використаний для опалення Брянківського територіального медичного об‘єднання в сумі 183 728грн.46коп. за договором на постачання природного газу № 06/09-951 БО-20 від 23.09.2009р. що укладений з ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»й листа ПАТ «Луганськгаз»№ 4327 від 16.05.2011р.;

- витрат позивача на оплату послуг ПНВП «Промтехналадка»за укладеним між ними договором  № 130 від 22.06.2009р., які були надані задля монтажу систем опалення, газових та водяних систем, необхідних для надання Брянківському ТМО теплової енергії в сумі 205 776грн.00коп.;

- боргу за договором про постачання теплової енергії № 14/101 від 16.03.2010р., укладеним з Брянківським ТМО, що виник внаслідок несплати  Брянківським ТМО грошових коштів за приєднане теплове навантаження за 10 днів червеня 2010р. в сумі 10 949грн.27коп.

- суми пені у розмірі 1 491грн.48коп;

- суми  індексу інфляції у розмірі 2 254грн.45коп.;

- суми 3% річних у розмірі 284грн.38коп.

       В процесі розгляду справи судом першої інстанції, позивач заявою про збільшення позовних вимог фактично зменшив вимоги  шляхом  перерахування пені, індексу інфляції та 3% річних, у зв’язку з чим позовні вимоги стали становити суму у розмірі 403877грн.79 коп., з яких:

- витрати понесені позивачем на природний газ використаний для опалення Брянківського територіального медичного об‘єднання в сумі 183 728грн.46коп. за договором на постачання природного газу № 06/09-951 БО-20 від 23.09.2009р. що укладений з ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»й листа ПАТ «Луганськгаз»№ 4327 від 16.05.2011р.;

- витрати позивача на оплату послуг ПНВП «Промтехналадка», за укладеним між ними договором  № 130 від 22.06.2009р., які були надані задля монтажу систем опалення, газових та водяних систем, необхідних для надання Брянківському ТМО теплової енергії в сумі 205 776грн.00коп.;

- борг за договором про постачання теплової енергії № 14/101 від 16.03.2010р., укладеним з Брянківським ТМО, що виник внаслідок несплати  Брянківським ТМО грошових коштів за придбане теплове навантаження за 10 днів червеня 2010р. в сумі 10 949грн.27коп.

- сума пені у розмірі 1 784грн.41коп;

- сума  індексу інфляції у розмірі 1 298грн.58коп.;

- сума 3% річних у розмірі 341грн.07коп.

       Рішенням господарського суду Луганської області від 14.07.2011р. у задоволенні позову приватного підприємства ”Віанна” до Брянківського територіального медичного об‘єднання про стягнення 10949грн.27коп. боргу з оплати приєднаного теплового навантаження, 1784грн.41коп.  - пені, 1298грн.58коп. -  індексу інфляції, 341грн.07коп. -  3 % річних  та 389504грн.46коп. –витрат   -   відмовлено.

        Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 14.07.2011р. у справі № 1/62/2011 позивач - приватне підприємство ”Віанна” м. Луганськ подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить  рішення суду від 14.07.2011р. у справі № 1/62/2011 скасувати, як таке що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

        Ухвалою від 11.08.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було  порушено апеляційне провадження.

        Представник позивача у судовому засіданні 27.09.2011р. доводи  апеляційної скарги  підтримав.

        Представник відповідача 1 у судовому засіданні 27.09.2011р. надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 14.07.2011р. у справі № 1/62/2011 –без змін.

        Представник від 2-го та 3-го відповідачів проти апеляційної скарги заперечив.

        Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги  і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

         Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 14.07.2011р. у справі № 1/62/2010 частковому скасуванню з огляду на наступне.  

           Як встановлено господарським судом Луганської області, 16.03.2010р. між приватним підприємством "Віанна" (Постачальник) та Брянківським територіальним медичним об‘єднанням (Споживач) було укладено договір про поставку теплової енергії № 14/101, за умовами якого позивач прийняв зобов‘язання поставляти теплову енергію споживачу, а відповідач –розраховуватись за неї у відповідності до умов розділу 3 договору, у т.ч. відносно плати за одиницю приєднаного теплового навантаження.

         Пунктом 8.2. договору  визначено, що договір діє з 01.03.2010р. до 31.03.2010р. та може бути пролонгований за згодою сторін шляхом  оформлення додаткової угоди.

Додатковою угодою № 1 без дати та додатковою угодою № 2 від 01.06.2011р. сторонами був продовжений строк дії договору до 10.06.2010р.

Згідно п. п. 3.1 договору оплата за поставлену теплову енергію здійснюється шляхом перерахування Споживачем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Період розрахунку з 15 числа попереднього місяця до 15 числа теперішнього місяця з наданням рахунку за поставку теплової енергії та акта здачі -  приймання наданих послуг по поставці теплової енергії.

Пункт  3.3.договору  встановлює, що згідно рішення виконавчого комітету Брянківської міської ради від 16.03.2010р. № 72 тариф на поставку теплової енергії, на момент укладання договору включає: річна плата за одиницю приєднаного теплового навантаження за 1  Гкал/рік складає 433 047,22грн. Без ПДВ, 519 656,66грн. - з ПДВ.; плата зо одиницю приєднаного теплового навантаження  за  1 Гкал/міс становить  36 087, 27грн. без ПДВ, 43 304,72грн. –з ПДВ, сплачується щомісячно  протягом року; в опалювальний сезон плата за 1 Гкал відпущеної теплової енергії складає 330,05грн. без ПДВ, 396, 06грн.- з ПДВ, сплачується в опалювальний сезон.

       Однак, в порушення умов договору за відповідачем залишилась несплаченою вартість приєднаного теплового навантаження за 10 днів червень 2010 року на суму 10949грн.27 коп.

        У відзиві на позовну заяву Брянківське ТМО заперечує проти вказаних вимог з посиланням на відсутність відповідного рахунку на суму боргу.

        Місцевим господарським судом у ході розгляду справи з’ясовано, що позивачем оформлювався до оплати рахунок-фактура від 22.06.10 № СФ-0000045 на суму 32847грн.80 коп., який було повернуто Брянківським ТМО з посиланням на невірний розрахунок, оскільки  позивачем не враховано при здійснені розрахунку кінцевого терміну дії договору 10.06.2010р.

       Відмовляючи в позовних вимогах в частині стягнення 10949 грн. 27 коп., суд першої інстанції зазначає, що оскільки  рахунок на суму 10949грн.27коп. позивачем взагалі не оформлювався, то не настали строки виконання грошового зобов‘язання по сплаті боргу на суму 10949грн.27коп. за приєднане теплове навантаження споживача та відповідно відсутні підстави для  нарахування пені, 3% та індексу інфляції.    

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

З огляду на встановлений у п. 3.1. договору період розрахунку та вимоги пункту  3.3. договору щодо здійснення плати за одиницю приєднаного теплового навантаження  щомісячно  протягом року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рахунок –фактура на оплату є документом, який містить тільки  платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати  грошові кошти; ненадання рахунку –фактури  не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку –фактури не звільняє відповідача від обов’язку сплатити вартість приєднаного теплового навантаження.

         В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач свої зобов’язання за договором по оплаті вартості приєднаного теплового навантаження не виконав, оплату у сумі 10 949грн.27коп. не здійснив.

Відтак, наявність за відповідачем суми боргу у розмірі 10 949грн.27коп. кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України,               

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

         Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факт наявності за ним заборгованості, тому борг за договором про постачання теплової енергії № 14/101 від 16.03.2010р., що виник внаслідок несплати Брянківським ТМО грошових коштів за приєднане теплове навантаження за 10 днів червеня 2010р. в сумі 10 949грн.27коп. підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 4.5. договору закріплює, у разі  порушення термінів оплати  за поставлену теплову енергію, Споживач зобов’язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п.  4.5. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі  подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку (т. 2 а/с 59) розмір пені становить 1 784грн.41коп. за період з 01.07.2010 по 14.06.2011 (за 349 днів).

       Згідно ч.6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В порушення вимог вищенаведеної статті позивачем нарахована пеню за 349 дні.

       З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1784,41грн. підлягають лише частковому задоволенню в сумі пені 868,44грн. за період 01.07.2010 по 29.12.2010р., тобто за 182 дні прострочки -  за наступним арифметичним розрахунком суду:

- облікова ставка НБУ у період з 01.07.2010 по 07.07.2010 –9,5%

  10 949, 27грн.*9,5%*2/100%*7днів/365днів = 39,90грн.;

- облікова ставка НБУ у період з 08.07.2010 по 09.08.2010 –8,5%

  10 949,27грн.*8,5%*2/100%*33дні/365днів = 168,29грн.;

- облікова ставка НБУ у період з 10.08.2010 по 29.12.2010 –7,75%

  10 949,27грн.*7,75%*2/100%*142дні/365днів = 660,26грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

          З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач  нарахував відповідачу  індекс інфляції  за період з лютого 2010р. по  січень 2011р. та 3% річних за період з 11.02.2010 по 01.03.2011 (за 383 дня).

Відповідно  до розрахунку (т. 1 а/с 59-60) індекс інфляції за період липень 2010р. – червень 2011р. становить 1 298грн.58коп., 3% річних за період 01.07.2010р. по 14.06.2011р.–341грн.07коп.

Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.

Суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині за їх законністю та обґрунтованістю.

        Що стосується решти вимог про стягнення 389504 грн. 46 коп. витрат, які складаються  з витрат понесених позивачем на природний газ використаний для опалення Брянківського територіального медичного об‘єднання в сумі 183 728грн.46коп. за договором на постачання природного газу № 06/09-951 БО-20 від 23.09.2009р. що укладений з ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»й листа ПАТ «Луганськгаз»№ 4327 від 16.05.2011р. та  витрат позивача на оплату послуг ПНВП «Промтехналадка», за укладеним між ними договором  № 130 від 22.06.2009р., які були надані задля монтажу систем опалення, газових та водяних систем, необхідних для надання Брянківському ТМО теплової енергії в сумі 205 776грн.00коп., які заявлені позивачем на підставі інвестиційного договору від 30.06.09 № 145-09, колегія суддів апеляційної інстанція зазначає наступне:

30 червня 2009 року між позивачем та Виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області був укладений Інвестиційний договір № 145-09. Згідно із цим договором позивач зобов’язався провести роботи по оптимізації теплозабезпечення об’єктів соціального призначення,         а саме: дошкільних навчальних закладів та медичних установ м. Брянка, зобов’язувався здійснити вибір виконавців послуг та робіт, спільно з якими виконати необхідні заходи щодо забезпечення виробництва тепла, подачі його споживачам, збору платежів за надані послуги, оплату спожитих енергоносіїв (газ, вода, електроенергія), а відповідач Виконавчий комітет Брянківської міської ради у межах своєї компетенції по договору зобов’язався забезпечити необхідні умови для реалізації позивачем інвестиційного договору.

На виконання умов інвестиційного договору № 145-09 від 30 червня 2009 року позивач за власні кошти придбав і змонтував мінікотельню, налагодив опалювальні системи тощо для забезпечення тепловою енергією відповідача Брянківське територіальне медичне об’єднання.

         Відповідач -  Брянківське територіальне медичне об’єднання отримувало теплову енергію у період з 23 грудня 2009 року по 28 лютого 2010 року від приватного підприємства «Віанна». Даний факт підтверджується наданими позивачем доказами: актами передачі –приймання природного газу (т. 1 а.с. 71-73), листом філії Стахановського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Луганськгаз»№ 4327 від 16.05.2011р., де зазначено розмір спожитого газу приватним підприємством «Віанна»для виробництва теплової енергії Брянківському територіальному медичному об’єднанню (т.1 а.с.74), технічною документацією на котельню позивача, за допомогою якої була вироблена теплова енергія (т. 1 а.с. 75-78).

Для надання теплової енергії відповідачу Брянківському територіальному медичному об’єднанню позивач витратив кошти за газ у сумі 183728 грн. 46 коп. та оплатив послуги ПНВП «Промтехналадка»з монтажу систем підводу води, газу у сумі 205776 грн. 00 коп., які позивачем заявлені до стягнення як збитки.

Відповідно до вимог статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.               

Однак, вказані суми, не  є збитками приватного підприємства «Віанна», оскільки договору на постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем Брянківським територіальним медичним об’єднанням у період з 23 грудня 2009 року  по 28 лютого 2010 року не існувало і жодних господарських зобов’язань між цими сторонами у вказаний період не було, а тому заявлена вимога позивача про стягнення збитків є безпідставною.

Частинами 1 та 2 статті 139 Господарського кодексу України визначено поняття майна як сукупності речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), котрі мають вартісне визначення, виробляються у процесі діяльності суб’єкта господарювання та можуть існувати у формі основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Поняття теплової енергії визначене ст. 1 Закону України «Про теплопостачання»від 02.06.2005 р. № 2633-ІV –товарна продукція, що виробляється на об’єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Тобто теплова енергія, надана Приватним підприємством «Віанна»Брянківському територіальному медичному об’єднанню, за змістом закону є майном.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зобов’язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: щоб мало місце набуття або збереження майна, щоб набуття або збереження було здійснено за рахунок іншої особи та за умови відсутності правової підстави для набуття або збереження майна.

У даному випадку наявні всі три умови. Це дає підстави дійти наступного висновку: Брянківське територіальне медичне об’єднання за рахунок приватного підприємства «Віанна»отримало майно (теплову енергію) за умови відсутності на те у даного відповідача правових підстав.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 р. № 1875-ІV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Однак, про що вже йшлося вище, позивач приватне підприємство «Віанна»та відповідач Брянківське територіальне медичне об’єднання договору про надання теплової енергії на період з 23 грудня 2009 року по 28 лютого 2010 року не укладали.

Таким чином, отримана Брянківським територіальним медичним об’єднанням у період з 23 грудня 2009 року по 28 лютого 2010 року від позивача приватного підприємства «Віанна» теплова енергія є, майном, що було набуте зазначеним відповідачем без достатніх правових підстав. Дане майно, що набуте Брянківським територіальним медичним об’єднанням у період з 23 грудня 2009 року по 28 лютого 2010 року від позивача -приватного підприємства «Віанна»без достатніх правових підстав, складається із вартості витраченого на роботу мінікотельні газу на суму 183728 гривень 46 копійок, а також із вартості виконаних ПНВП «Промтехналадка»і оплачених позивачем робіт, змістом яких є монтаж систем підводу води, газу на суму 205776 гривень.

        Заява позивача про уточнення позовних вимог, подана позивачем  до суду 14.07.2011р., згідно якої позивач просив стягнути з Брянківського територіального медичного об’єднання заборгованість  з оплати  приєднаного теплового навантаження  в сумі 10 949,27грн., пеню – 1 784, 41грн., індекс інфляції - 1 298, 58грн. та 3% річних –341, 07грн. та стягнути  з Виконавчого комітету Брянківської міської ради  завдану шкоду в сум і 389 504, 46грн., місцевий суд правомірно не прийняв до розгляду, оскільки за своєю суттю вона є такою, що змінює підстави позову після початку розгляду справи по суті, що суперечить вимогам  ст. 22 ГПК України.

         Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Луганської області від 14.07.2011р. у справі № 1/62/2011 підлягає частковому скасуванню в частині стягнення боргу за договором про постачання теплової енергії № 14/101 від 16.03.2010р., укладеним з Брянківським ТМО, що виник внаслідок несплати  Брянківським ТМО грошових коштів за придбане теплове навантаження за 10 днів червеня 2010р. в сумі 10 949грн.27коп., суми пені у розмірі 1 784грн.41коп., суми  індексу інфляції у розмірі 1 298грн.58коп. та суми 3% річних у розмірі 341грн.07коп. з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в сумі боргу за договором про постачання теплової енергії № 14/101 від 16.03.2010р., укладеним з Брянківським ТМО, що виник внаслідок несплати  Брянківським ТМО грошових коштів за придбане теплове навантаження за 10 днів червеня 2010р. у розмірі 10 949грн.27коп., суми пені у розмірі 868грн.44коп., суми  індексу інфляції у розмірі 1 298грн.58коп. та суми 3% річних у розмірі 341грн.07коп., а в решті вимог рішення господарського суду Луганської області від 14.07.2011р. у справі № 1/62/2011 підлягає залишенню без змін.

         Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з позовом до суду, витрати по сплаті витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу за подання позовної заяви  та державне мито при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на відповідача 1 відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства ”Віанна” м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 14.07.2011р. у справі № 1/62/2011 –задовольнити частково.

         Рішення господарського суду господарського суду Луганської області від 14.07.2011р. у справі № 1/62/2011 –скасувати  в частині відмови  у задоволенні позовних вимог в сумі  14 373, 33грн., з яких борг за договором про постачання теплової енергії № 14/101 від 16.03.2010р., укладеним з Брянківським ТМО, що виник внаслідок несплати  Брянківським ТМО грошових коштів за придбане теплове навантаження за 10 днів червеня 2010р. в сумі 10 949грн.27коп., пеня -   1 784грн.41коп.,  індекс інфляції - 1 298грн.58коп.; 3% річних - 341грн.07коп.

         Позовні вимоги приватного підприємства ”Віанна” м. Луганськпро стягнення з Брянківського територіального медичного об‘єднання м. Брянка Луганської області суми  14 373, 33грн., задовольнити частково в сумі 13 457, 36грн., з яких борг за договором про постачання теплової енергії № 14/101 від 16.03.2010р., укладеним з Брянківським ТМО, що виник внаслідок несплати  Брянківським ТМО грошових коштів за придбане теплове навантаження за 10 днів червеня 2010р. в сумі 10 949грн.27коп., пеня -   868грн.44коп.,  індекс інфляції - 1 298грн.58коп.; 3% річних - 341грн.07коп.

       В стягненні суми пені у розмірі 915грн.97коп. -  відмовити.

       В решті рішення господарського суду господарського суду Луганської області від 14.07.2011р. у справі № 1/62/2011 залишити  без змін.

       Стягнути з Брянківського територіального медичного об‘єднання (94105, м. Брянка Луганської області, вул. Доватора, б. 1,  код ЄДРПОУ 24043729) на користь приватного підприємства ”Віанна”  (91055, м. Луганськ, вул. Польського, б.6, кв. 2, код ЄДРПОУ 32139161) борг в сумі 10 949грн.27коп., пеня - 868грн.44коп., індекс інфляції –1298грн.58коп.; 3% річних - 341грн.07коп., витрати по сплаті державного мита за подання позову до суду в сумі 134грн.57коп., витрати по сплаті інформаційно –технічного забезпечення судового процесу в сумі 7грн.85коп., витрати  по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 665грн.42коп.

Зобов'язати господарський суд Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий          І.А.Бойко

Судді:          Н.В.Будко

          Т.Д.Геза                                                                                               

                                                                                                                                                                   Надруковано: 7  прим.

          1- позивачу

          3- відповідачам

                                                                                                                                                                   1-П-ра Луганської обл.

          1- у справу

                                                                                                                                                                   1 -ДАГС