Постанова

від 29.08.2008 по справі 15/210-08 (н.р. 33/230-07)  

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/210-08 (н.р. 33/230-07)  

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2008 р.                                             Справа № 15/210-08 (н.р. 33/230-07)  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В.,  Могилєвкін Ю.О.,

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Коваля А.М. (директор), Уставицької В.М. (дов. б/н від 01.02.2007 р.)

відповідача -  Савченка М.І. (директор), Харченка О.В. (дов. № 2 від 20.09.2007 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Іноземного підприємства “Омбілік Інвестментс” (м. Харків) (вх. № 1801 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.07.08 р. по справі № 15/210-08 (н.р. 33/230-07)  

за позовом Іноземного підприємства “Омбілік Інвестментс” (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс Заповіт” (с. Сидоренкове, Валківського району, Харківської області)

про стягнення 38 711,23 грн., -

встановила:

У липні 2007 року Іноземне підприємство “Омбілік Інвестментс” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс Заповіт” про стягнення 38 711,23 грн., з яких:  1503,15 грн. пені, 29 155,00 грн. штрафу, 8 053,08 грн. упущеної вигоди за договором уступки вимоги, укладеним між Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Середою Олексієм Євгеновичем (кредитор) та Іноземним підприємством “Омбілік Інвестментс”(новий кредитор), відповідно до якого позивач по справі одержав право вимоги виконання ТОВ “Агрокомплекс Заповіт” (боржник) зобов'язань за договором купівлі-продажу № 17-0104, укладеним між кредитором та боржником 17.04.2006 р. та додатковою угодою № 1 до нього від 19.04.2006 р.  

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2007 року по справі № 33/230-07 позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 1 503,15 грн., суму штрафу у розмірі 29 155,00 грн., збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 8 053,08 грн., 387,11 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2007 року по справі № 33/230-07 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2007 року залишено без змін.

ТОВ “Агрокомплекс Заповіт” з постановою апеляційного господарського суду не погодилось, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 березня 2008 року по справі № 33/230-07 касаційну скаргу відповідача задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2007 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

10 червня 2008 року позивач надав уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача за договором купівлі-продажу №17-0104 від 17.04.2006 р. та додатковою угодою № 1 до нього суму пені у розмірі 1 503,15 грн., суму штрафу у розмірі 29 155,00 грн., збитки у розмірі 8 053,08 грн., державне мито у розмірі 387,11 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 липня 2008 року по справі № 15/210-08 /н.р. 33/230-07/ (головуючий суддя Лаврова Л.С., судді Пелипенко Н.М., Гребенюк Н.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Іноземного підприємства “Омбілік Інвестментс”. На думку заявника апеляційної скарги, суд при прийнятті оскаржуваного рішення порушив та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права; обставини, що мають значення для справи і які місцевий господарський суд визнав встановленими, є недоведеними; судом неповно з'ясовано обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а тому зазначене рішення є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, вважає, що відсутні правові підстави для її задоволення.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представників Іноземного підприємства “Омбілік Інвестментс” Коваля А.М. та Уставицьку В.М., які підтримали апеляційну скаргу, представників ТОВ “Агрокомплекс Заповіт” Савченка М.І. та Харченка О.В., які просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 17 квітня 2006 року між СПД-ФО Середою О.Є. (покупець) та ТОВ "Агрокомплекс Заповіт" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 17-0104 (надалі –Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався продати, а покупець - прийняти та оплатити цукровий буряк, що відповідає вимогам Державного стандарту 17421-82 в кількості та за цінами, що вказані в даному договорі.

Пунктом 5.1. Договору сторони передбачили, що покупець здійснює 100 % передплату за цукровий буряк (товар) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно з узгодженим графіком платежів.

Відповідно до пункту 3.1. Договору поставка товару здійснюється на складі продавця, кінцевий строк поставки –не пізніше 01.10.2006 р. Зміни щодо умов поставки повинні вноситися шляхом укладання додаткових угод до договору.

19 квітня 2006 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору (надалі –Додаткова угода) в якій визначили, що продавець компенсує покупцю процентну ставку із розрахунку 20 % річних цукровим буряком за ціною 195,00 грн. за одну тону в заліковій вазі. Строк погашення компенсації процентної ставки здійснюється у відповідності до пункту 3.1. договору до 01.10.2006 р. Відвантаження товару здійснюється як транспортом продавця, так і транспортом покупця за взаємною домовленістю сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 5.1. Договору   первісний покупець –СПД-ФО Середа О.Є. здійснив 100 % оплату за товар у розмірі 100 035,00 грн. на рахунок відповідача в обумовлений договором строк, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т. 1, а. с. 34-38). Отже, покупець свої зобов'язання за договором виконав повністю.

17 серпня 2006 року між СПД-ФО Середою О.Є. (кредитор) та Іноземним підприємством “Омбілік Інвестментс” (новий кредитор) був укладений договір уступки вимоги б/н, згідно з умовами якого позивач одержав право вимоги виконання відповідачем - ТОВ "Агрокомплекс Заповіт" договору купівлі-продажу № 17-0104 від 17.04.2006 р. в частині належного виконання зобов'язань за вищенаведеним договором, погашення заборгованості, сплати процентів, штрафних санкцій та інфляційних збитків за прострочення виконання зобов'язань за зазначеним договором.

Посилаючись на те, що ТОВ "Агрокомплекс Заповіт" не виконало в повній мірі умови договору купівлі-продажу № 17-0104 щодо поставки обумовленої кількості цукрового буряку, Іноземне підприємство "Омбілік Інвестментс" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного зобов'язання з поставки цукрового буряку, сплати процентів, штрафних санкцій та збитків за прострочення виконання зобов'язань за вказаним договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ  "Агрокомплекс Заповіт" 1 503,15 грн. пені, 29 155,00 грн. штрафу, 8 053,08 грн. збитків за договором уступки вимоги, господарський суд Харківської області виходив з того, що відповідач повністю виконав свої зобов'язання за договором, поставив позивачу товар на суму 100 051,26 грн., однак покупець не виконав повністю свої обов'язки по оплаті товару, остання оплата була ним здійснена 18.08.2006 р.

Згідно з пунктом 1 Додаткової угоди відповідач повинен компенсувати позивачу процентну ставку із розрахунку 20 % річних цукровим буряком за ціною 195,00 грн. за одну тону в заліковій вазі. Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди строк погашення компенсації процентної ставки встановлено до 01.10.2006 р., однак сторони не узгодили, що день одержання цієї суми від покупця є умовою для нарахування процентів. Крім того, сторони не визначили предмет компенсації процентної ставки, що також свідчить про те, що сторони не дійшли згоди щодо встановлення обов'язку продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. До того ж, операція по компенсації процентної ставки, як це зазначено у договорі, за стандартом бухгалтерського обліку (П(с)БО 31 "Фінансові витрати" не передбачена. Невірним є і представлений позивачем розрахунок суми компенсації процентної ставки.

При цьому, місцевий господарський суд зауважив, що відповідач за додатковою угодою не повинен був надавати позивачу компенсацію процентної ставки 20 % відповідною поставкою цукрового буряку, що дорівнює 41,38 тонам в заліковій вазі при базовій цукровості 16 % за ціною в заліковій вазі без ПДВ на суму 8 069,34 грн.

Ухиляючись від належного виконання погодженого з відповідачем графіку вивезення бурякосировини, як обов'язкового елементу зустрічного виконання зобов'язань, саме позивач сприяв простоям навантажувача i працівників відповідача у викопаного на полях буряка, про що складено відповідні акти та направлено листи і телеграми (т. 1, а. с. 105-129, 146-148, 150, 151). Всі транспортування товару свідчать про те, що покупець знав про місце розташування партій товару i вивозив його.

Разом з тим, сума збитків, яку просить стягнути позивач є необґрунтованою та базується на умовному припущенні про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин. Позивач не довів належними доказами наявність самих збитків, винність відповідача, у зв'язку з чим на підставі статей 219 Господарського кодексу України, статті 22 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) суд першої інстанції відмовив у їх стягненні.

Однак з викладеними вище висновками господарського суду колегія суддів не може погодитись, зважаючи на їх передчасність.

Слід зауважити, що суд першої інстанції невірно дійшов до висновку, що сторони не дійшли згоди щодо встановлення обов'язку покупця сплачувати проценти на суму попередньої оплати, а отже відповідач не повинен був надавати позивачу компенсацію процентної ставки 20 % відповідною поставкою цукрового буряку.  

Відповідно до частини 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, вищенаведеними нормами законодавства закріплено загальне правило про сплату процентів за користування чужими грошовими коштами. При цьому цивільне законодавство залишає за сторонами право визначення у договорі розміру цих процентів та особливості їх сплати.

Як правомірно вказує позивач, а також підтверджується матеріалами справи, відповідачем було запропоновано позивачу графік продажу цукрового буряку, в якому останній визначив належний до поставки цукровий буряк у кількості 550,00 тон в заліковій вазі, тобто з урахуванням додаткової кількості цукрового буряку в якості компенсації процентів.

Отже, умови щодо сплати процентної ставки були погоджені сторонами у додатковій угоді № 1 від 19.04.2006 р. до договору купівлі-продажу № 17-0104 і підтверджені відповідачем у графіку продажу цукрового буряку та базуються на положеннях чинного законодавства.

Згідно з пунктом 1 Додаткової угоди продавець компенсує покупцю процентну ставку із розрахунку 20 % річних цукровим буряком за ціною 195,00 грн. за одну тону в заліковій вазі. Відповідно до пункту 2 зазначеної угоди строк погашення компенсації процентної ставки до 01.10.2006 р. Таким чином, сторони передбачили право покупця на отримання процентів за користування чужими грошовими коштами та встановили розмір цих процентів і форму розрахунків - цукровим буряком. Зокрема, сторони передбачили строк погашення компенсації процентної ставки до 01.10.2006 р., цей строк співпадає з кінцевим строком поставки товару за договором купівлі-продажу.

Враховуючи наведене, відповідач за додатковою угодою мав здійснити позивачу компенсацію процентної ставки 20 % відповідною поставкою цукрового буряку, що дорівнює 41,38 тонам в заліковій вазі при базовій цукровості 16 % за ціною в заліковій вазі без ПДВ на суму 8 069,34 грн.

При цьому слід зауважити, що взагалі відповідач до 01.10.2006 р. з урахуванням 20 % річних повинен був здійснити поставку позивачу цукрового буряку у кількості 554,38 тон в заліковій вазі при базовій цукровості 16 % на загальну суму 108 104,34 грн. на складі продавця.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 664 ЦК України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення умов договору відповідач станом на 01.10.2006 р. поставив позивачу 195,422 тон цукрового буряку в заліковій вазі на суму 38 383,80 грн., 26.09.2006 р. - 18,710 тон в заліковій вазі на суму 3892,80 грн., 28.09.2006 р. - 135,481 тон в заліковій вазі на суму 27 079,94 грн., 30.09.2006 р. - 16,995 тон в заліковій вазі на суму 3 204,58 грн., 01.10.2006 р. - 24,236 тон в заліковій вазі на суму 4 806,48 грн. У подальшому відповідач здійснював поставки товару наступним чином: 02.10.2006 р. - 33,782 тон в заліковій вазі на суму 6 752,01 грн., 05.10.2006 р. - 11,851 тон в заліковій вазі на суму 2 368,66 грн., 11.10.2006 р. - 8,666 тон в заліковій вазі на суму 1 689,87 грн., 26.10.2006 р. - 81,079 тон в заліковій вазі на суму 15 936,89 грн., 05.11.2006 р. - 51,716 тон в заліковій вазі на суму 10 003,94 грн., 07.11.2006 р. - 79,753 тон в заліковій вазі на суму 15 427,42 грн., 22.11.2006 р. - 46,370 тон в заліковій вазі на суму 8 888,67 грн. Загальна сума товару, який поставив відповідач, складає 100 051,26 грн. Отже, відповідачем в порушення умов договору було недопоставлено товару на загальну суму 8 053,08 грн.

Як вже зазначалося вище, відповідно до пункту 3.1. Договору місцем поставки цукрового буряку є склад відповідача. Зміни до зазначеного пункту договору у відповідності до статті 651 ЦК України сторонами не вносилися. Однак всупереч даним умовам договору, відповідач своїми телеграмами запропоновував позивачу отримувати товар із різних полів, які не належали відповідачу. Тобто, в порушення пункту 3.1. договору відповідач фактично здійснював постачання товару з визначених ним полів.  При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що ці поля належать відповідачу і є його складами. Про всі місця поставок та їх місцезнаходження відповідач завчасно не повідомляв позивача. Доказів про вручення позивачеві карти полів, чи інших місць поставок товару в матеріалах справи не міститься.

При цьому колегія суддів зазначає, що стаття 664 ЦК України пов'язує виконання продавцем обов'язку передати товар з моментом, коли товар готовий до передання покупцеві в належному місці. Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі (частина 1 статті 532 ЦК України), і якщо місце виконання зобов'язання визначено у договорі, саме це місце вважається належним.

Слід зазначити, що у графіку продажу цукрового буряку, який мав відбуватись в період з 21.09.2006 р. по 30.09.2006 р. включно, відповідач зазначив про те, що місце та час відвантаження цукрового буряка погоджується в письмовому виді напередодні дня відвантаження, однак такого письмового погодження між сторонами не було.

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тій обставині, що в порушення умов графіку поставок відповідач належним чином не надсилав позивачу письмових повідомлень про час та місце завантаження та кількість відповідної партії товару, напередодні поставок згідно умов графіку. Як вбачається із матеріалів справи після погодження заміни кредитора відповідачем було здійснено на користь позивача 11 поставок товару, при цьому відповідач направив позивачеві дві телеграми, а саме 23.09.2006 р. про передачу 100 тон буряка згідно графіку, починаючи з 25.09.2006 р., с. Дмитрівка, поле № 2 та 25.09.2006 р. про продаж 100 тон 26.09.2006 р., с. Дмитрівка, поле № 2, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач виконав належним чином свої зобов'язання у відповідності до договору та додаткової угоди. Належних доказів надсилання на адресу позивача інших повідомлень про місце та час отримання у запропонованому періоді решти кількості буряку відповідач не представив.

Також в матеріалах справи не міститься письмових доказів, які свідчать про те, що позивач відмовився від прийняття належного виконання, запропонованого відповідачем.

Згідно зі статтею 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Але відповідач не надав суду і в матеріалах справи відсутні докази наявності у власності відповідача відповідної кількості цукрового буряку на час, коли він повинен був його передати позивачу.

Місцевий господарськи          й суд при винесенні оскаржуваного рішення не прийняв до уваги той факт, що відповідач не підтвердив належними документами те, що порушення терміну поставки цукрового буряку сталося з вини позивача, а також не надав докази того, що останній будь-яким чином перешкоджав або уникав прийняття цукрового буряку від відповідача.

Суд першої інстанції дав неправильну правову оцінку актам за яким відповідач підтверджує факт наявності достатньої кількості буряку на полях та відсутності наданого позивачем автотранспорту.

Згідно з пунктом 4 Додаткової угоди відвантаження товару здійснюється як транспортом продавця так і транспортом покупця за взаємною згодою сторін. Отже, відповідач мав здійснювати відвантаження товару своїм транспортом, тобто належним чином здійснювати свій обов'язок незалежно від забезпечення позивачем власного транспортування товару.

Твердження відповідача про ненадання позивачем автотранспорту спростовується договором доручення № ПТ-10/106 від 25.09.2006 р., договором перевезення вантажу б/н від 27.09.2006 р. договором комісії від б/н від 05.11.2006 р., копіями товарно-транспортних накладних серії ТТН № 007402 від 25.09.2006 р.,  № 007401 від 25.09.2006 р., № 009590 від 28.09.2006 р., № 009589 від 28.09.2006 р.,  № 009588 від 28.09.2006 р., № 009587 від 28.09.2006 р., № 009586 від 28.09.2006 р.,  № 009585 від 28.09.2006 р., № 009584 від 28.09.2006 р., № 009583 від 28.09.2006 р.,  № 009582 від 28.09.2006 р., № 009581 від 28.09.2006 р., № 009580 від 28.09.2006 р.,  № 009578 від 28.09.2006 р. № 009577 від 28.09.2006 р., № 009576 від 28.09.2006 р.,  № 009589 від 28.09.2006 р., № 009592 від 30.09.2006 р., № 009591 від 30.09.2006 р., № 009594 від 01.10.2006 р., № 009593 від 01.10.2006 р., № 009597 від 02.10.2006 р., № 009596 від 02.10.2006 р., № 009595 від 02.10.2006 р., № 007403 від 05.10.2006 р., № 007405 від 11.10.2006 р., № 009004 від 25.10.2006 р., № 009003 від 25.10.2006 р., № 009002 від 25.10.2006 р., № 009001 від 25.10.2006 р., № 009015 від 05.11.2006 р., № 009014 від 05.11.2006 р., № 009014 від 05.11.2006 р., № 009013 від 05.11.2006 р., № 009012 від 05.11.2006 р., № 009011 від 05.11.2006 р., № 009023 від 22.11.2006 р., № 009024 від 22.11.2006 р., № 009025 від 22.11.2006 р., № 009022 від 22.11.2006 р., № 009021 від 22.11.2006 р., № 009006 від 22.11.2006 р., № 009005 від 22.11.2006 р.).

Відповідно до статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

В матеріалах справи відсутні належні докази якими підтверджено те, що позивач відмовився від належного виконання запропонованого боржником, в тому числі відсутні докази про направлення відповідачем повідомлень про передачу позивачу партій товару, передбаченого договором купівлі-продажу та додатковою угодою згідно умов графіку, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач виконав належним чином свої зобов'язання у відповідності до умов зазначеного договору купівлі-продажу та додаткової угоди до нього.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано застосував положення статті 219 Господарського кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази щодо неправомірної бездіяльності позивача.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 цього Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки та відшкодування збитків.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України, статті 623 ЦК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Аналогічна норма права міститься у статті 22 ЦК України.

Відповідно до частини 3 статті 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як зазначає позивач в апеляційній скарзі, він втратив інтерес до виконання відповідачем зобов'язання поставкою товару в натурі, і відповідно, вимагає відшкодування збитків у сумі 8 053,08 грн. Дана сума є реальними прямими збитками, які позивач зазнав через порушення відповідачем зобов'язання з поставки всього обсягу товару за договором купівлі-продажу та додатковою угодою.

Позивачем було сплачено первісному кредитору –СПД-ФО Середі О.Є. грошові кошти в розмірі 135 000,00 грн. за право отримати від відповідача поставку цукрового буряку за спірним договором в кількості 554,38 тон в заліковій вазі на суму 108 104,34 грн. Відповідач поставив товар в меншій кількості - 508,64 тон в заліковій вазі, отже сума недопоставки складає 8 053,08 грн. Таким чином, позивач втратив майно в сумі 8 053,08 грн., що пов'язано з грошовою сумою оплати позивачем за договором уступки вимоги та невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань на суму 8 053,08 грн.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. В матеріалах справи відсутні належні докази, що він вжив всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання, тобто відповідач не довів відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Щодо правомірності пред'явлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 6.2. договору купівлі-продажу №17-0104 за порушення строків поставки товару продавець сплачує покупцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент розрахунку за кожен день прострочення від суми сплаченого, але не поставленого товару. Період нарахування пені здійснюється з моменту отримання продавцем передплати.

Таким чином, відповідно до загальних засад відповідальності учасників господарських відносин, сторони у пункті 6.2. Договору передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором, шляхом застосування до правопорушника санкцій у вигляді сплати пені, що повністю відповідає вимогам розділу V Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 503,15 грн. пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, у пункті 6.2. Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення поставки більш ніж 10 банківських днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 50 % від суми недопоставленого товару.

Відповідач станом на 01.10.2006 р. поставив позивачу 195,422 тон цукрового буряку в заліковій вазі на суму 38 383,80 грн., станом на 16.10.2006 р. - 249,721 тон в заліковій вазі на загальну суму 49 794,34 грн. Сума непоставленого своєчасно позивачу товару, виходячи з якої відповідачу був нарахований штраф, склала 58310,00 грн. Із розрахунку позивача вбачається, що розмір штрафу від суми непоставленого вчасно цукрового буряку складає 29 155,00 грн.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 29 155,00 грн. є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла до висновку, що недостатнє з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права призвело до неправильного вирішення спору, що дає підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2008 р. по справі № 15/210-08 (н.р. 33/230-07).

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 580,67 грн. державного мита та 118,00 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Іноземного підприємства “Омбілік Інвестментс” задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11 липня 2008 року по справі № 15/210-08 (н.р. 33/230-07) скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Іноземного підприємства “Омбілік Інвестментс” задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс Заповіт” (63050, Харківська область, Валківський район, с. Сидоренкове, вул. 1 Травня, буд. 5, п/р 26000060013573 у ХГРУ "Приватбанк" м. Харків, код ЄДРПОУ 33651791, МФО 351533) на користь Іноземного підприємства “Омбілік Інвестментс” (61002, м. Харків, вул. Чернишевського, буд. 65, кв. 4, п/р 26008414496980 у філії "Слобожанське РУ ВАТ "Банк "Фінанси і кредит", код ЄДРПОУ 34015968, МФО 350697) пеню у розмірі 1503,15 грн., штраф у розмірі 29 155,00 грн., збитки у розмірі 8 053,08 грн., державне мито у розмірі 580,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Могилєвкін Ю.О.