Постанова

від 28.08.2008 по справі 11/217-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/217-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2008                                                                                   Справа № 11/217-08  

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Неклеси М.П. (доповідач)

суддів: Павловського П.П, Швеця В.В.

при секретарі судового засідання: Пруднікової Г.В.

за участю представників сторін від:

позивача:  Чос Т.І. представник, довіреність №2  від 22.05.08;

відповідача:  Алєксеєв О.Є. представник, довіреність №б/н  від 01.07.08;

розглянувши матеріали апеляційної скарги селянського (фермерського) господарства “Рой” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2008р. по справі №11/217-08

за позовом селянського (фермерського) господарства “Агроінтер”, смт.Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області

до відповідача: селянського (фермерського) господарства “Рой”, с.Луб”янка Синельниківського району Дніпропетровської області

про стягнення 108 134 грн.12 коп.

ВСТАНОВИВ:

          У червні 2008р. В господарський суд Дніпропетровської області звернулось з позовом селянське (фермерське) господарство «Агроінтер»про стягнення з селянського (фермерського) господарства «Рой»суми основного боргу за користування автомобільної вагової, яка була надана останньому за договором оренди №11 від 01.12.2006р,  в розмірі 81900грн. (за несплачену орендної плати) та пені -12 251,34 грн, 3% річних –2457 грн, індексу інфляції –11 525 грн. 78коп. Загальна сума становить 108 134 грн. 12 коп. (з урахуванням зменшення позовних вимог позивач просив стягнути 101 776,28грн.)

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2008р. (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 81 900грн. основного боргу, 819 грн. держмита, 88,50грн. –витратна інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті

позовних вимог про стягнення пені -12 251,34 грн, 3% річних –2457 грн, індексу інфляції –11 525 грн. 78коп. - відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що договір оренди вагової нотаріально не посвідчений, як того вимагає стаття 793 ЦК України, тому згідно ст.220 цього Кодексу такий договір є нікчемним. Але, оскільки відповідач користувався ваговою, тому повинен відшкодувати плату за користування нею в розмірі 81 900грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на недоведеність цих обставин, які суд визнав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та припинити провадження у справі №11/217-08.

        У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що відповідач досі користується автомобільною ваговою позивача, отримуючи при цьому прибуток. Позивач погоджується з рішенням суду та просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції вірно визнав договір оренди нікчемним на підставі наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Пунктом 2 статті 793 Цивільного Кодексу України (станом на 01.12.2006р.) встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2006р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди автомобільної вагової №11. (а.с.12)

Відповідно до пункту 1.1 орендодавець надає в оренду орендарю вагову, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Георгієвка, вул.Агропромислова, 2б.

Строк дії договору складав 13 місяців –з 01.12.2006р. по 31.12.2007р. (пункт 1.3 Договору)

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В зв'язку з тим, що строк Договору складає 13 місяців, тобто більше одного року, він підлягав нотаріальному посвідченню.

Однак, сторони недотримали даної вимоги закону та нотаріально не посвідчили договір оренди вагової, на підставі чого договір оренди від 01.12.2006р. є нікчемним.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Нікчемні правочини недійсні вже в момент їх вчинення. Договір оренди вагової є нікчемним, оскільки його недійсність прямо встановлена законом.

На підставі чого спірний договір від 01.12.2006р. є нікчемним з моменту його вчинення, тобто з 01.12.2006р. який не породжує для сторін жодних прав та обов'язків.

Суд першої інстанції визнавши спірний договір оренди вагової нікчемним, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 81900грн. як несплачену орендну плату, посилаючись на ч.2 ст.216 ЦК України і пункт 3.1 Договору.

Проте, з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог колегія суддів не погоджується в зв'язку з наступним.

Пунктом 3.1 Договору оренди автомобільної вагової лише передбачено, що орендар (відповідач) отримує вагову та все обладнання в справному стані, без технічних ушкоджень, проте порядок та час прийому-передачі вагової сторони не визначили.

Відповідно до статті 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди повинно оформлятися відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором

Доказів, які б достеменно свідчили, що позивач в установленому законом порядку передав відповідачу майно, суду не надано, тоді як статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не укладали та не підписували акт-прийому передачі вагової, тому колегія суддів вважає, що договір оренди не виконувався жодною із сторін, оскільки майно не було передане в установленому законом порядку, орендна плата не нараховувалась позивачем та не сплачувалась відповідачем.

Відповідно до статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

Тобто, нікчемний правочин, виконання якого не почато жодною із сторін, не породжує юридичних наслідків.

Вимоги скаржника щодо припинення провадження по справі не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки спірний договір є недійсним з моменту його укладення, то стягнення з відповідача суму орендної плати за майно, яке він не отримував та яким не користувався є безпідставним, тому рішення господарського суду в цій частині слід скасувати і в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства “Рой” – задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2008р. по справі №11/217-08 – скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 81 900грн. основного боргу та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2008р. по справі №11/217-08 – залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                         М.П.Неклеса

Суддя                                                                                          П.П.Павловський

Суддя                                                                                             В.В.Швець