Рішення

від 18.08.2008 по справі 47/251-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/251-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2008 р.                                                            Справа № 47/251-08

вх. № 6026/5-47

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Запорожець Д.І., директор;  відповідача - Тарасов А.Г. за довіренстю №08-11/4114/2-07 від 10.12.2007р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдінвестпреміум", м. Харків  

до   Харківської міської  ради, м. Харків  

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за Товариством з обмеженою  відповідальністю  „Голдінвестпреміум" право власності на нежитлові приміщення №№ XVIII, XVIIIа, XVIIIб підвалу загальною площею 96,0 м.кв.  у будинку літ. «А-3», місцезнаходження якого: м. Харків, вул. Сумська, 19.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, але відзив на позов та документи витребувані судом не надав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом було встановлено наступне.

Позивачем у 2008 році, за згодою мешканців будинку літ. „А-3" по вул. Сумській, 19 у м. Харкові, за власні кошти були виконані роботи по поліпшенню частини підвалу вказаного будинку, яка знаходилася у володінні та користуванні позивача.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленому 09.04.2008р. Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» на підставі проведеної технічної інвентаризації, результатом виконаних позивачем зазначених вище робіт, стали нежитлові приміщення підвалу №№ XVIII, XVIIIа, XVIIIб площею 96,0 м.кв. у будинку літ. „А-3" по вул. Сумській, 19 у м. Харкові.

Зважаючи на те, що зазначені приміщення перебувають у фактичному володінні та користуванні позивача, на протязі тривалого часу до позивача не надходило жодних відомостей, що б містили у собі претензії від третіх осіб (можливих власників) щодо цього майна, з чого можна зробити висновок про втрату інтересу можливого власника до цієї власності; а також, те що, в процесі виконані роботи по поліпшенню частини підвалу фактично була створена нова річ, тобто вартість реконструкції та створеної нової речі значно перевищила вартість первісної, позивач у позовних вимогах зазначає, що у нього виникло право власності на вказані нежитлові приміщення.

Однак, відповідач право власності позивача на спірні нежитлові приміщення не визнає, посилаючись на ту обставину, що вони не були належним чином прийняті до експлуатації.

Позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо реконструйованих та побудованого нежитлових приміщень. У цьому випадку позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися майном.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Відповідно до частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна, може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно з частиною 1 статті 331 ЦКУ право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів, є власником цієї речі.

Згідно з частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва.

Цією ж нормою також встановлено, що у разі, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття до експлуатації.

Згідно зі статтею 30-1 Закону України «Про планування та забудову територій» порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

На теперішній час порядок такого прийняття не визначений, а тому й факт прийняття або не прийняття об'єктів нерухомого майна до експлуатації як підстава для визнання права власності на таке нерухоме майно не відповідає вимогам закону.

Факт закінчення будівництва та можливість безпечної експлуатації спірних нежитлових приміщень підтверджується технічним висновком, виконаним ПОП «Білий ведмідь» (ліцензія: серія АВ № 195755).

Відповідно до розділу «Висновки та рекомендації» технічного висновку технічний стан будівельних конструкцій забезпечує несучу здатність, достатню для експлуатації приміщень, а спірні нежитлові приміщення відповідають будівельно-технічним, санітарним та протипожежним нормам.

Відповідно до статті 328 ЦКУ право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно п. 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна є, в тому числі, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 316, 321, 328, 331, 376, 386 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, ст. 75, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -      

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати за Товариством з обмеженою  відповідальністю  „Голдінвестпреміум" (код ЄДРПОУ 35073926) право власності на нежитлові приміщення №№ XVIII, XVIIIа, XVIIIб підвалу загальною площею 96,0 м.кв. у будинку літ. «А-3», місцезнаходження якого: м. Харків, вул. Сумська, 19.

Повний текст рішення підписаний 18.08.2008р.

Суддя