Рішення

від 08.12.2011 по справі 6/5007/130/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/5007/130/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" грудня 2011 р. Справа № 6/5007/130/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді < Поле для текста > 

                         судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

                         судді < Поле для текста > 

за участю представників сторін

від позивача Танський Ю.О. - директор;

від відповідача не з'явився.  

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН" (с.Насташка Рокитнянський район Київська область)  

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" (с.Сущани Олевський район Житомирська область)

про стягнення 7256,25 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 7256,25 грн. заборгованості за неналежне виконання договору купівлі-продажу №25 від 28.05.09р., з яких: 6560,00 грн. - основний борг, 534,86 грн. - пеня, 103,52 грн. - 3% річних, 57,87грн. - інфляційні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав довідку про стан заборгованості відповідача станом на 08.12.11р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.39).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для  повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Тому, беручи до уваги  те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами  згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАН" (позивач/продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся" (відповідач/покупець) було укладено договір купівлі-продажу №25 (а.с.18), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити їх, іменованих далі Товар.

Вартість товару становить 20000,00грн. Кількість, асортимент та якість товару наведені у специфікації (додаток №1 до цього договору), є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2. договору).

Конкретний асортимент, кількість та термін поставки товару наведений в специфікаціях до даного договору (п.3.1 договору).

Право власності на товар переходить до покупця з моменту його передачі та підписанням накладної і акту прийому-передачі товару (п.3.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 16560,00грн., що підтверджується накладними №65 від 02.06.09р. на суму 10350,00грн., №59 від 02.06.09р. на суму 6210,00грн. та відповідними довіреностями, що містяться в матеріалах справи (21,23,24,26).

Відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 10000,00грн., що підтверджується банківською випискою від 30.09.2009р., що міститься в матеріалах справи (а.с.29).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 6560,00грн.

У зв'язку з наявною заборгованістю за поставлений товар на суму 6560,00грн., позивач направив Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Полісся" претензію з вимогою сплатити заборгованість (а.с.27), яка залишена без  відповіді та задоволення.

За вказаних обставин Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАН" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача  534,86 грн. - пені, 103,52 грн. - 3% річних та 57,87грн. - інфляційних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 6560,00грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача, інфляційних, 3% річних та пені, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що договором купівлі-продажу №25 від 28.05.09р. відповідальність покупця у вигляді сплати пені за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором  не передбачена, позов в цій частині задоволенню не підлягає.  

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 6560,00грн. - основного боргу, 57,87 грн. - інфляційних та 103,52грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" (11016, Житомирська область, Олевський район, с.Сущани, вул.Набережна, 5, код 00845973)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН" (09633, Київська область, Рокитнянський район, с.Насташка, вул.Леніна, 1, код 31949655) - 6721,39грн. заборгованості, з яких: 6560,00грн. - основний борг, 103,52грн. - 3% річних, 57,87грн. - інфляційні, а також 102,00грн. сплаченого державного мита та 219,12грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено  12  грудня 2011 року.

Віддрукувати: < Поле для текста > 

1 - в справу

2 - відповідачу (рек.з повід.)

< Текст >