Рішення

від 07.12.2011 по справі 5015/6008/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/6008/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          07.12.11                                                                                  Справа№ 5015/6008/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Самсонюк Т.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Малого приватного підприємство “Ірена”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волмакс Плюс”, м. Львів про стягнення 78120 грн. 04 коп.

В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство “Ірена”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волмакс Плюс”, м. Львів про стягнення 78120 грн. 04 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 17.10.2011 р. призначив справу до розгляду на 02.11.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався 23.11.2011 р., 07.12.2011 р.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становить 60631 грн. 02 коп. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача вартість поставленого та неоплаченого товару в сумі 60631 грн. 02 коп., а також пеню в розмірі 2422 грн. 21 коп., інфляційні втрати в розмірі 60 грн. 63 коп., проценти за користування чужими коштами в розмірі 15006 грн. 18 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 17.10.2011 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 07.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30 червня 2011 р. між МПП “Ірена” (позивач) та ТзОВ “Волмакс Плюс” (відповідач) було укладено договір №41 купівлі-продажу.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався надати, а отримувач (відповідач) зобов'язувався прийняти та оплатити на умовах і на протязі терміну дії цього договору нафтопродукти.

Позивач 5 липня 2011 р. поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 78631 грн. 02 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000998 від 05.07.2011 р. та довіреністю на отримання ТМЦ №10 від 05.07.2011 р. (оригінали накладної та довіреності оглянуті в судовому засіданні, належно завірені копії долучені до матеріалів справи).

Пунктом 4.2. договору №41 купівлі-продажу від 30.06.2011 р. передбачено, що умови оплати - 100% передоплата за кожну партію товару або за домовленістю сторін в термін до 3 банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 60631 грн. 02 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.  

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 4.5. договору №41 купівлі-продажу від 30.06.2011 р., у випадку затримки оплати більше ніж на 3 банківські дні отримувач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен прострочений банківський день.

Частиною 1 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.5. договору №41 купівлі-продажу від 30.06.2011 р. передбачено, що у випадку не перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок постачальника за поставлений товар протягом 3 календарних днів з дати поставки, покупець сплачує постачальнику за першою його вимогою відсотки за користування товарним кредитом із розрахунку 0,25% в день, виходячи з вартості несплаченого або несвоєчасного товару за весь період користування

З врахуванням цих положень, а також вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 2422 грн. 21 коп., інфляційні втрати в розмірі 60 грн. 63 коп., а також проценти за користування чужими коштами в розмірі 15006 грн. 18 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 60631 грн. 02 коп. основного боргу, 2422 грн. 21 коп. пені, 60 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 15006 грн. 18 коп. процентів за користування чужими коштами.  

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волмакс Плюс”, м. Львів, вул. Городоцька, 174 (ідентифікаційний код 37123685) на користь Малого приватного підприємство “Ірена”, м. Львів, вул. Водогінна, 2 (ідентифікаційний код 13807069) 60631 грн. 02 коп. основного боргу, 2422 грн. 21 коп. пені, 60 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 15006 грн. 18 коп. процентів за користування чужими коштами, 781 грн. 20 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

          Суддя                                                                                             Мазовіта А.Б.