Рішення

від 21.11.2011 по справі 24/17-3852-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

            

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2011 р.

Справа  № 24/17-3852-2011

за позовом  Приватного підприємства "ГЕНІР-буд";  

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАСТ ЛТД";  

про стягнення 303 912 грн.

                                                                                                               Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 –довіреність від 09.09.2011р.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Приватне підприємство "ГЕНІР-буд" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАСТ ЛТД" про стягнення 302 692,60 грн.

26.10.2011р. до господарського суду Одеської області від представнкиа позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути 303 912грн.

17.11.2011р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання з додатками.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, у судові засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 21.11.2011 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено позивачем у позовній заяві 31.08.2011р. платіжним дорученням №425 Приватне підприємство "ГЕНІР-буд" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "БЛАСТ ЛТД" 300 000грн. Грошові кошти в сумі 300 000грн. набуті Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛАСТ ЛТД" набуті безпідставно, оскільки договір між сторонами не укладався, Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛАСТ ЛТД" товар не поставлявся, послуги не надавалися, роботи не виконувалися.   

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу №176/09 про повернення безпідставно  отриманих коштів.

26.10.2011р. до господарського суду Одеської області від представнкиа позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 303 912грн.

17.11.2011р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання з додатками, відповідно до якого було додано платіжні доручення №1005 від 26.10.2011р.  на суму 50 000грн. та №1037 від 01.11.2011р. на суму 200 000грн., з яких вбачається, що відповідачем було повернено позивачу грошові кошти у розмірі 250 000грн. Також  наявний розрахунок процентів за користування грошовими коштами, відповідно до якого, за період з 01.09.2011р. по 01.11.2011р. відповідачу нараховано процентів у сумі 4 075,55грн., але позивачем не надано до господарського суду Одеської області уточнення позовних вимога або заяви про збільшення позовних вимог, тому даний розрахунок процентів не приймається до уваги господарським судом Одеської області.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів складає 50 000грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. При цьому, дане положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 09.06.2011р. по справі №5002-15/4167-2010 „Наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано Главою 83 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином. За приписами статті 1214 цього ж Кодексу особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші право чини. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.”

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Зазначена норма відповідає також положенням Господарського кодексу України, за нормами ст. 198 якого, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, Позикодавець  має  право  на  одержання  від  позичальника процентів від суми позики,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Розмір  і  порядок  одержання  процентів  встановлюються договором.  Якщо  договором  не встановлений розмір процентів,  їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного  банку України.

Розмір відсотків має встановлюватись на рівні, передбаченому законом, тобто в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка є орієнтиром ціни на гроші. Облікова ставка Національного банку України - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів (ст. 1 Закону України „Про Національний банк України").

Враховуючи, що законодавством визначено термін .виконання грошового зобов'язання щодо повернення помилкового переказу, в разі несвоєчасного його виконання статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена певна відповідальність. Так, згідно частини другої зазначеної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сума пені складає 3 912грн. Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 53 912грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати   складаються  з  судового  збору,  сум,  що підлягають сплаті за проведення  судової  експертизи,  призначеної господарським судом,  витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/78 від 04.03.1998р. «Про деякі питання застосуваня розділу VI Господарського процесуального кодексу України»витрати  позивачів  та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших  адвокатських  об'єднань  з  надання  правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних  підставах,  визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК  Відшкодування цих  витрат  здійснюється  господарським  судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального  підтвердження  витрат,  як-от  угоди  про надання послуг щодо  ведення  справи  у  суді  та/або  належно  оформленої довіреності,  виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення  або  іншого  документа,  який  підтверджує сплату відповідних послуг.

09.09.2011р. між Приватним підприємством "ГЕНІР-буд" (клієнт) та адвокатом Козловим Вячеславом Олександровичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №05/09-11, відповідно до умов якого, адвокат зобовязується надати правову допомогу щодо вирішення в судовому порядку майнового спору між Клієнтом та його боржником ТОВ «Бласт - ЛТД»щодо стягнення (повернення) безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 300 000грн. та стягнення процентів за користування грошовими коштами.

Відповідно д оп. 4.1. договору про надання правової допомоги №05/09-11 від 09.09.2011р. вартість послуг адвоката складає 15 000грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив адвокату 10 000грн. та 5 000грн., що підтверджується квитанціями від 21.09.2011р. та 22.09.2011р.

Оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "ГЕНІР-буд" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню у звязку з тим, що відповідачем було повернено позивачу грошові кошти у розмірі 250 000грн.  

Враховуючи вимоги ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 3039,13грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 236грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.   Позов Приватного підприємства "ГЕНІР-буд" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАСТ ЛТД"  про стягнення 303 912 грн. –задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАСТ ЛТД"  (65091, м. Одеса, вул Південна, 26, код ЄДРПОУ 20961931, р/р 26002000066500 в ПАТ «Укрсоцбанк»м. Київ, МФО 300023) на користь Приватного підприємства "ГЕНІР-буд" (54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 1-Р, код ЄДРПОУ 31192732, р/р 26006901026693 в філії ПАТ «ПУМБ»в м. Миколаєві, МФО 326126) –загальну заборгованість у сумі 53 912грн., яка складається з заборгованості з основного боргу у сумі 50 000 рн., 3 912грн. пені; витрати по сплаті державного мита у розмірі 3039,13грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 236грн.; витрат 15 000грн. сплачених за послуги адвоката.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

Суддя                                                                                           О.Ю.Оборотова  

Повний текст рішення виготовлено та підписано  24.11.2011р.