Рішення

від 21.11.2011 по справі 20/17-3764-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/17-3764-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2011 р.Справа  № 20/17-3764-2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр Теплопостачання”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лило ЛТД”

про стягнення заборгованості у сумі 26 444,11 грн.

                                                                                                                  Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились.

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр Теплопостачання” звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лило ЛТД”, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлене обладнання у сумі 26 444,11 грн., з яких 14 172,04 грн. основна заборгованість, 4 385,59 грн. індекс інфляції, 1 058,82 грн. 3% річних, 6 827,66 грн. пені, а також покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення ТОВ „Лило ЛТД” умов договору поставки від 03.08.2008р. № 03/10-08 в частині повної та своєчасної оплати за поставлене обладнання.

Ухвалою суду від 21.09.2011р. було порушено провадження у справі №20/17-3764-2011 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 24.10.2011р.

У судовому засіданні 24.10.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 24.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 21.11.2011р., у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та невиконанням ним вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також судом було зроблено запит про видачу витягу з ЄДР .

Відповідач –ТОВ „Лило ЛТД” про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судової ухвали на юридичну адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру (а.с.23), у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з вимогами статті 93 Цивільного кодексу України. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення було повернуте поштою із відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с.33-36), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр Теплопостачання” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Лило ЛТД” був укладений договір поставки №03/10-08, відповідно до п.1.1. якого, Постачальник зобов'язується на свій ризик та своїми силами здійснити постачання обладнання, виробів та матеріалів, згідно з умовами та термінами, зазначеними у договорі, а замовник зобов'язується прийняти обладнання та сплатити його вартість.

Відповідно до п. 12.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008р., а в частині розрахунків –до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з п.2.1. загальний обсяг, що постачається за цим договором, його номенклатура, одиниці виміру та ціни одиниць виміру визначаються сторонами у специфікації обладнання.

Відповідно до п.3.1. договору загальна вартість договору дорівнює вартості обладнання, що постачається за договором, та становить 77 220,00 грн.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору встановлено, що замовник перераховує постачальнику передоплату у розмірі 30% від загальної вартості обладнання, що становить 23 166,00 грн., шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 календарних дів з моменту укладання цього договору. Замовник здійснює оплату решти поставленого обладнання з урахуванням передоплати у розмірі 70% шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів від дня підписання сторонами видаткових накладних (актів) за умови відсутності претензій та зауважень замовника до якості поставленого обладнання.

Відповідно до п.п.6.2, 6.3., 6.4. постачальник зобов'язаний протягом 3 робочих днів інформувати (телеграмою, електронним зв'язком, факсом) замовника про готовність обладнання відвантаження. Протягом 7 робочих днів, від узгодженої дати, замовник зобов'язаний отримати обладнання на складі постачальника. Приймання обладнання оформлюється сторонами актами приймання-передачі обладнання згідно специфікацією обладнання (додаток 1 до договору) (видаткові накладні). Зазначені акти (накладні) сторони підписують одночасно з відвантаженням, та виконання інших умов договору щодо якості та комплектності обладнання.

Як свідчать матеріали справи, а саме видаткова накладна №1-2420 від 18.11.2008р. (а.с.11), позивач виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, передавши по вказаній накладній товар, а саме насосні станції «Світязь-2»та «Світязь-4»на загальну суму 77 220,00 грн.

Відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання відповідно до умов Договору виконав не у повному обсязі - лише на суму 63 047,96 грн., що підтверджується наданими позивачем виписками з рахунку (а.с.12-13). Наявність заборгованості, що склалася в результаті неповного виконання зобов'язання відповідачем у сумі 14 172,04 грн. (77220 грн. –(39 881,96 грн. + 23 166,00 грн.), і зумовила звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 14 172,04 грн.  відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр Теплопостачання” в цій частині цілком обґрунтованими.

Як свідчать матеріали справи, пунктом п. 9.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 9.3. у разі порушення термінів оплати за поставлене обладнання, замовник зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день затримки платежу.

Згідно з  п. 9.6. договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналізуючи позовні вимоги про стягнення пені, суд зазначає, що згідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі зазначеного позивачем на суму заборгованості відповідача у розмірі 14 172,04 грн., була нарахована пеня, за період з 19.12.2008р. по 15.06.2011р., яка становить за підрахунком позивача: - 6 827,66 грн. (а.с.18).

Приймаючи до уваги, що при перевірці судом розрахунку позивача встановлена його помилковість в частині розміру облікової ставки НБУ, судом, з урахуванням вказаних положень закону та договору, за допомогою системи „Ліга-Закон” було зроблено власний розрахунок пені, яка складає: 6 845,34грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

14172.0419.12.2008 - 15.02.2009590.066 %*548.30

14172.0416.02.2009 - 14.06.20091190.066 %*1108.91

14172.0415.06.2009 - 11.08.2009580.060 %*495.44

14172.0412.08.2009 - 07.06.20103000.056 %*2387.89

14172.0408.06.2010 - 07.07.2010300.052 %*221.32

14172.0408.07.2010 - 09.08.2010330.047 %*217.82

14172.0410.08.2010 - 15.06.20113100.042 %*1865.66

Разом з тим, оскільки позивачем вимоги про стягнення пені заявлені у розмірі 6 827,66 грн., суд задовольняє вказані вимоги в межах, заявлених позивачем.

Щодо вимог позивача про сплату 3 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми закону позивачем на суму заборгованості було нараховано 3% річних, які, згідно розрахунку позивача (а.с.16), перевіреного судом, становлять 1 058,82 грн., та підлягають стягненню з відповідача.  

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на суму заборгованості відповідача у розмірі 14 172,04 грн., було також нараховано індекс інфляції, у розмірі 18 557,63 грн.(а.с.17).

Однак, при перевірці вказаного розрахунку позивача, судом було встановлено його помилковість, у зв'язку з чим, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон”, в межах заявленого періоду (з 19.12.2008р. по 15.06.2011р.) (а.с.16), було зроблено власний розрахунок інфляційного збільшення.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

19.12.2008 - 15.06.201114172.041.2934152.4118324.45

Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 18324.45 грн.

З урахуванням викладеного позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр Теплопостачання” підлягають частковому задоволенню.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 262,28 грн. та на ІТЗ судового процесу в сумі 234,06 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лило ЛТД” (65009, м. Одеса, вул. С.Варламова, буд.30, код 20977062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр Теплопостачання” (03190, м. Київ, вул. Черняховського, буд.16/30, код 31777042) 14 172 /чотирнадцять тисяч сто сімдесят дві/ грн. 04 коп. заборгованості, 6 827 /шість тисяч вісімсот двадцять сім/ грн., 66 коп. пені, 4152 /чотири тисячі сто п'ятдесят дві/ грн. 41 коп. індексу інфляції, 1 058 /одну тисячу п'ятдесят вісім/ грн. 82 коп. 3% річних, 262 /двісті шістдесят дві/ грн. 28 коп. державного мита, 234 /двісті тридцять чотири / грн. 06 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 28.11.2011р.