Постанова

від 11.10.2006 по справі 35/583-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

11 жовтня 2006 р.                                                                                  

№ 35/583-05 

Вищий господарський 

суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Полякова Б.М.

суддів:

Катеринчук Л.Й. Ткаченко

Н.Г.            

розглянувши касаційну скаргу

Фермерського  господарства Строгого Олександра Федоровича

на  постанову

Харківського апеляційного

господарського суду від 05.04.2006

у справі  господарського суду

№ 35/583-05 Харківської

області

за позовом

Фермерського  господарства Строгого Олександра Федоровича

до   третя 

особа,  яка не заявляє

самостійних  вимог

1.          ДАК “Національна мережа аукціонних

центрів” в особі філії “Харківський 

аукціонний центр” 2.         

ВАТ ВКО “Меркурій”  в особі

ліквідатора ОСОБА_1  суб'єкт

підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2

про

визнання  недійсними прилюдних торгів

в судовому

засіданні взяли участь  представники :

від позивача

Зуєва Д.С., доруч. №1юр від

15.09.2005

від відповідача-1

від відповідача-2 від третьої особи

Цветков О.В., доруч. №407-2 від

09.10.2006 не з'явився ОСОБА_3, доруч.31.03.2005

В С Т А Н О В

И В:

У вересні 2005 Фермерське

господарство Строгого О.Ф.(далі: «Господарство») звернулося з позовом до

Державної Акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів»в особі

Філії «Харківський аукціонний центр»(далі: «Центр») та Відкритого акціонерного

товариства виробничо-комерційне об'єднання «Меркурій»(далі: «Товариство») про

визнання недійсними прилюдних торгів з продажу нежитлової будівлі (магазину) за

адресою Харківська обл., м. Зміїв, АДРЕСА_1, які були проведені Центром

24.01.2005 та протоколу аукціону по лоту НОМЕР_2. Третьою особою без

самостійних вимог на боці другого відповідача було залучено суб'єкта

підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_2

          Рішенням господарського суду

Харківської області від 19.12.2005 зі справи № 35/585-05 (суддя Швед Е.Ю.)

позов задоволено: в задоволенні клопотання Товариства та суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи відмовлено;

визнано недійсними прилюдні торги з продажу нежитлової будівлі (магазину) за

адресою: Харківська область, м. Зміїв, АДРЕСА_1, які були проведені Центром

24.01.2005 та протокол по лоту 11; з Центру на користь Господарства стягнуто

державне мито у сумі 85, 00 грн. та 

витрати на  інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу у сумі 118, 00 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського

суду Харківської області від  19.12.05 зі

справи Товариство звернулося до Харківського апеляційного господарського суду

зі скаргою, в якій просить  рішення суду

першої інстанції  від 19.12.2005 зі

справи скасувати та прийняти нове рішення, яким 

відмовити позивачу у задоволенні позову, наполягаючи, що рішення

прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема,

ст.ст. 24, 25, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника

або  визнання його банкрутом”, ст.ст. 16,

20 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу

приватизацію)”.

         Постановою Харківського апеляційного

господарського суду від 05.04.2006 

(колегія суддів у складі: головуючий 

суддя Карбань І.С., судді Бабакова Л.М., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу

задоволено: рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2005 зі

справи скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

          Не погоджуючись з винесеною

постановою апеляційної інстанції від 05.04.2006 

Господарство звернулося до Вищого 

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить

постанову апеляційної інстанції зі справи скасувати, рішення господарського

суду Харківської області від 19.12.2005 

залишити без змін, мотивуючи це порушенням норм матеріального права, а

саме ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом»та Порядку продажу активів у рахунок  погашення 

податкового боргу боржника в процедурах банкрутства затвердженого

Наказом Міністерства  економіки України

від 07.06.2001 № 123 зі змінами  і

доповненнями від  16.04.2004 3 147, ст. 7

Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших

обов'язкових платежів».

        Колегія 

суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному

порядку постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних

обставин справи перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм

матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга

підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

               Відповідно до частини 1 статті 1

Господарського  процесуального кодексу

України право на звернення до 

господарського суду  мають

підприємства установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі

іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення

юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта

підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), згідно з

встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або

оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття

передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

               За приписами статті 24

Господарського  процесуального кодексу

України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття

рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі в

справі іншого відповідача. Про залучення іншого відповідача чи заміну

неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

             Як встановлено судами, постановою

господарського суду Харківської області від 08.09.2004 зі справи № Б-48/84-04

Товариство  визнано банкрутом та відкрито

ліквідаційну процедуру, у ході якої згідно даних Зміївського БТІ виявлено у

власності боржника нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, м. Змієва.

Ліквідатор Товариства здійснив реалізацію зазначеної будівлі з публічних

торгів. Право власності Товариства на будівлю оспорюється Господарством.

         23.12.2004 в газеті «Прем'єр»№299

(2534) було надруковано оголошення про проведення прилюдних торгів з продажу

нежитлової будівлі (магазин) за адресою: 

Харківська область, м. Зміїв, АДРЕСА_1, 

що належить ВАТ ВКО «Меркурій», код ЄДРПОУ 01563136 (том 1, а.с.21).

                 24.01.2005 Центром було

проведено  прилюдні  торги з продажу нежитлової будівлі (магазин)

за адресою: Харківська область, м. Зміїв, АДРЕСА_1 та складено Протокол  аукціону по лоту 11 (том.1 а.с.22). Судами

встановлено, що переможцем аукціону по лоту НОМЕР_2 стала ОСОБА_2, паспорт

НОМЕР_1виданий Харківським РВ УМВС України 20.06.1996.

                 Матеріалами справи

підтверджується відсутність доказів на обґрунтування правового статусу ОСОБА_2,

як суб'єкта підприємницької діяльності на момент проведення публічних торгів.

Попередніми судовими інстанціями не

перевірено правового статусу ОСОБА_2, як суб'єкта підприємницької діяльності на

момент набуття спірного майна з публічних торгів, що має істотне значення для

визначення підсудності зазначеного спору господарським судам України відповідно

до приписів статті 1 ГПК України.

Разом з тим, судам слід прийняти до

уваги наступне.

Відповідно до статей 203, 215, 216

Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент укладення спірного

правочину визначено загальні правила недійсності правочинів та зобов'язання

повернути другій стороні все одержане за недійсним правочином, а при

неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах.

За змістом статті 388 Цивільного

кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не

мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати

(добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача

лише у разі якщо майно було загублене власником, або особою, якій він передав

майно у володіння, було викрадене у власника або особи, якій він передав майно

у володіння, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було

продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відтак, права особи, яка вважає

себе власником майна не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання

недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто із застосуванням

правового механізму, встановленого статтею 216 Цивільного кодексу України,

незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи

можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову в порядку статті 388

Цивільного кодексу України.

Зазначені приписи матеріального

права суду слід прийняти до уваги за умови визначення підсудності даної справи

господарським судам України .

          Згідно з частиною другою ст. 1117

ГПК касаційна  інстанція не має

права  встановлювати або вважати

доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові

господарського суду чи відхилені ним, вирішувати  питання про достовірність того чи іншого

доказу, про перевагу одних доказів над 

іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких  обставин, колегія суддів Вищого

господарського суду України дійшла висновку про невідповідність судових актів у

справі нормам матеріального і процесуального права, їх скасування та

направлення справи на новий судовий.

Під час нового розгляду справи суду

необхідно всебічно і повно  перевірити

доводи, на  яких ґрунтуються   вимоги і заперечення  сторін, встановити правовий статус набувача

майна за спірною угодою, його роль  як

учасника у спірному правовідношенні, залежно від встановлених обставин,

прийняти рішення  про можливість розгляду

спору господарськими судами України, а відтак, вирішити його по суті.

Керуючись  статтями 1119 -11112 ГПК

України, Вищий господарський суд України      

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну  скаргу Фермерського  господарства Строгого Олександра Федоровича

зі справи № 35/583-05 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від

05.04.2006 скасувати, Справу  № 35/583-05

направити  на новий  судовий 

розгляд   до  господарського суду  Харківської 

області.

Головуючий                                                                          

Б. Поляков

Судді                                                                                               Л.

Катеринчук 

            Н. Ткаченко