Рішення

від 06.06.2008 по справі 34/64-08-1130

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2008 р.

Справа  № 34/64-08-1130

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Татарбунарська сукняна

фабрика"   

до відповідача  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

                           Товариства з

обмеженою відповідальністю "КЕДР" 

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи

                            ОСОБА_2

про визнання недійсним договору оренди

та виселення 

                                                        Суддя

Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали

участь представники:

від позивача: Орез В.П., діючий на

підставі довіреності №52 від 05.12.07р.;

від відповідачів: не з'явилися;

від

третьої особи: не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, відкрите акціонерне товариство "Татарбунарська сукняна

фабрика", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною

заявою до відповідачів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Товариства з

обмеженою відповідальністю "КЕДР", в якій просить визнати недійсним

договір оренди будівлі, укладений 20.07.2007р. між ТОВ "КЕДР" та

фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; усунути ВАТ "Татарбунарська сукняна

фабрика" перешкоди у здійсненні права користування його власністю -

нерухомим майном, розташованим за АДРЕСА_1, яке складається з частини їдальні

під літ."В" (приміщення №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7) загальною площею

236,8м2, шляхом виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з

приміщень №6, №7 цієї їдальні загальною площею 173,8м2.

В обґрунтування заявлених вимог

позивач послався на те, що 20.07.2008р. між товариством з обмеженою

відповідальністю „КЕДР” та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою

ОСОБА_2 був укладений договір оренди будівлі, будови (іншого об'єкта нерухомості),

відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове

володіння і користування одноповерхову будівлю, що стоїть окремо, з підсобними

(допоміжними) будовами, загальна площа якого 120м2, розташовану

за АДРЕСА_1, з метою розміщення магазину меблі. Проте внаслідок відсутності у

ТОВ „КЕДР” права на передачу в оренду майна, яке належить на праві власності

Відкритому акціонерному товариству "Татарбунарська сукняна фабрика",

на вимогу позивача 27.07.2007р. між ТОВ „КЕДР” та суб'єктом підприємницької

діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 укладено угоду про розірвання договору

оренди приміщення, відповідно до умов якої договір оренди приміщення загальною

площею 120м2, розташованого в м. Татарбунари по вул.В.Тура, 13, від

20.07.2007р., визнано розірваним за згодою сторін. Поряд з цим, позивач

зазначив у позові, що листом від 22.10.2007р. вих№75 (який 26.10.2007р.

отримано особисто ОСОБА_2 згідно повідомлення про вручення поштового

відправлення №287745), ТОВ „КЕДР” звернувся до суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 з проханням звільнити приміщення протягом

двох днів з моменту отримання цього листа.

За результатом перевірки з виходом

на місце, відповідно до акту від 06.03.2008р., складеного та підписаного

заступником директора ТОВ „КЕДР” -Бондаренко Валерієм Івановичем та

представником ВАТ „Татарбунарська сукняна фабрика” -Орез Валентином Павловичем,

діючим на підставі довіреності №52 від 05.12.2007р., також незацікавленими

третіми особами, встановлено, що фактично в частині будівлі під літ. „В”

(приміщення №№6, 7) загальною площею 173,8м2, за адресою

м.Татарбунари знаходиться фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (чоловік ОСОБА_2),

який займається реалізацією меблів, та обґрунтовує своє право користування

вказаним приміщенням існуванням договору оренди від 20.07.2007р., в якому у

якості орендаря зазначено його дружину суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичну особу ОСОБА_2, але проставлено підпис та печатку фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1.

Факт знаходження фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 (чоловіка ОСОБА_2) в частині будівлі під літ. „В”

(приміщення №№6, 7) загальною площею 173,8м2, за адресою АДРЕСА_1,

також підтверджується актом перевірки з виходом на місце від 02.04.2008р.

Товариство з обмеженою

відповідальністю "КЕДР" визнає позов у повному обсязі з підстав,

викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що договір оренди

будівлі, будови (іншого об'єкта нерухомості) від 20.07.2007р. укладено між ним

та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, та угодою від

27.07.2007р. про розірвання договору оренди приміщення, цей договір визнано

розірваним. При цьому, ТОВ „КЕДР” заперечує факт укладення договору оренди від

20.07.2007р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, але

представник відповідача в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та

витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справа розглядається в

порядку ст. 75 ГПК України.

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 21.03.2008р. залучено до участі у справі третю особу, яка

не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_2.

Третя особа в судові засідання не

з'явилася, пояснення по суті заявлених позовних вимог не надала.

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають

частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.33 Господарського

процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються

сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського

процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які

фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку

встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і

заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного

вирішення господарського спору.

Згідно до ст.36 названого Кодексу

письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що

мають значення для правильного вирішення спору між сторонами. Письмові докази

подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до ст.43 Господарського

процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм

внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді

в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона

обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є

обов'язковим.

У відповідності до ст. ст. 203, 215

Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в

момент вчинення правочину вимог законодавства.

Однак всупереч зазначених вимог, позивач

звернувшись до суду з вимогою про визнання недійсним на підставі ст.215

Цивільного кодексу України договору оренди будівлі від 20.07.2007р., укладеного

між ТОВ "КЕДР" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, не надав суду

оригінал оскаржуваного договору оренди будівлі, укладеного 20.07.2007р. між ТОВ

"КЕДР" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Таким чином, оцінюючи надані докази

в сукупності та приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги

в частині визнання договору оренди будівлі, укладеного 20.07.2007р. між ТОВ

"КЕДР" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 недійсним, є

необґрунтованими, не доведеними обставинами, на які позивач посилається, як на

підставу своїх позовних вимог, та є такими, що не підлягають задоволенню.

Поряд з цим, позивач просить суд

усунути ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика" перешкоди у здійсненні

права користування його власністю - нерухомим майном, розташованим за АДРЕСА_1,

яке складається з частини їдальні під літ."В" (приміщення №1, №2, №3,

№4, №5, №6, №7) загальною площею 236,8м2, шляхом виселення фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 з приміщень №6, №7 цієї їдальні загальною площею

173,8м2.

Право володіти майном здобувається

на підставах, не заборонених законом, зокрема з угод. Незаконним є володіння

чужим майном без законних підстав.

Конституцією України та статтею 319

Цивільного кодексу України гарантується право власника на свій розсуд володіти,

користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

У відповідності до вимог ст.321

Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути

протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.386

названого кодексу, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права

власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого

права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону

вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення

певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до вимог ст.387

вказаного кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка

незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на той факт, що між ВАТ

"Татарбунарська сукняна фабрика" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

не укладався договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за АДРЕСА_1,

а також інші цивільно-правові угоди, суд дійшов висновку, що відповідач -

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 незаконно, без відповідних правових підстав

користується майном ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика". Отже, ВАТ

"Татарбунарська сукняна фабрика", як власник вказаного майна, не може

здійснювати надані йому діючим законодавством права, тобто позбавлено права

самостійно, на свій розсуд розпоряджатись належним йому майном.

Доказів, спростовуючих викладене, а

саме, договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за АДРЕСА_1, а також

інші цивільно-правові угоди, 

відповідачем під час розгляду справи до господарського суду представлено

не було.

З огляду на викладене, а також

знаходження фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (чоловіка ОСОБА_2) в частині

будівлі під літ. „В” (приміщення №№6, 7) загальною площею 173,8м2,

розташованої за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується документами, наявними в

матеріалах справи, актом від 06.03.2008р., складеним та підписаним крім

представників сторін, також незацікавленими третіми особами - позовні вимоги

щодо усунення ВАТ "Татарбунарська сукняна фабрика" перешкод у

здійсненні права користування його власністю - нерухомим майном, розташованим за

АДРЕСА_1, яке складається з частини їдальні під літ."В" (приміщення

№1, №2, №3, №4, №5, №6, №7) загальною площею 236,8м2, шляхом

виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з приміщень №6, №7 цієї їдальні

загальною площею 173,8м2, підлягають задоволенню.

Згідно ст.44, 49 ГПК України слід

стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача витрати по

сплаті державного мита на суму 85грн. та витрати на ІТЗ судового процесу на

суму 59грн.

          Керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49,

82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И

В:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Зобов'язати фізичну особу-підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) усунути перешкоди Відкритому акціонерному

товариству "Татарбунарська сукняна фабрика" у здійсненні права

користування нерухомим майном, розташованим за АДРЕСА_1, яке складається з

частини їдальні під літ."В" (приміщення №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7)

загальною площею 236,8м2, шляхом виселення фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1 з приміщень №6, №7 цієї їдальні загальною площею 173,8м2.

3.Стягнути з фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 ((АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) на користь Відкритого

акціонерного товариства "Татарбунарська сукняна фабрика" (68100,

Одеська область, м.Ттарбунари, вул.Тура, 13; код 35240627) витрати по сплаті

державного мита на суму 85(вісімдесят п'ять)грн. та витрати на ІТЗ судового

процесу на суму 59(п'ятдесят дев'ять)грн.

      4.В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку

ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК

України

Суддя                                                                                      

Фаєр Ю.Г.