Рішення

від 08.12.2011 по справі 18/3032/11-18/2935/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/3032/11-18/2935/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        08.12.2011 р.                                                                      Справа №18/3032/11-18/2935/11

за позовом  Державного підприємства "Одеська залізниця", вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, Одеська область,65023

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта", проїзд Галузевий, 4, м. Кременчук, Полтавська область,39609

про стягнення збитків в сумі 920,62 грн.

та

за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця", вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, Одеська область,65023

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта", проїзд Галузевий, 4, м. Кременчук, Полтавська область,39609

про стягнення збитків в сумі 1061,52 грн.

                                        Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача:  Козятинський О.М.

від відповідача:   Дряхлов Є.О.

У провадженні господарського суду Полтавської області знаходиться справа № 18/3032/11 за позовом ДП "Одеська залізниця" до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" про стягнення збитків в сумі 920,62 грн., а також справа №18/2935/11 за позовною заявою ДП "Одеська залізниця" до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" про стягнення збитків в сумі 1061,52 грн.

     Відповідно до ст. 58 ГПК України  суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ,  у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

В даному випадку з матеріалів справ  18/3032/11 та  №18/2935/11 вбачається, що в них беруть участь ті ж самі сторони, справи є однорідними, підстави позовних вимог співпадають, а тому, враховуючи вимоги ст. 58 ГПК України, суд об'єднує зазначені справи, про що зазначає у рішенні.

 В судовому засіданні 08.12.2011 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст.85 ГПК України та повідомив термін виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 920,62 гривень збитків, що виникли внаслідок простою вагона - цистерни №74949926 під час усунення комерційного браку, а також позовна заява про стягнення 1061,52 гривень збитків, що виникли внаслідок простою вагона - цистерни №73955536 під час усунення комерційного браку, на підставі ст. 124 Статуту залізниць України.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судових  засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись, зокрема на те, що чинним законодавством передбачено обов'язок перевізника перед прийманням вантажу до перевезення переконуватися у відсутності дефектів вагон-цистерн  та відсутності течі вантажу; відсутність причинного зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) відповідача та настанням негативних наслідків для позивача; безпідставне нарахування позивачем збору за маневрові роботи та збору за зважування вагону та ін. (відзив на позовну заяву  №23ю/351 від 26.10.2011р. - арк.33-37 справи №18/2935/11, відзив №23ю/357 від 07.11.2011р. - арк.33-37 справи №18/3032/11).

У запереченнях до відзиву на позов позивач спростовує доводи відповідача.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши представників сторін, суд встановив:

19.04.2011р. зі станції Кагамлицька Південної залізниці відправлено вагон №74949926 з вантажем - паливо дизельне марки В, маса, визначена відправником - 59200 кг. Як вказує позивач, під час слідування даного вагону у складі вантажного поїзда через ст.Знамянка Одеської залізниці була виявлена різниця ваги брутто (різниця ваги складає 500 кг.), та виявлено витікання вантажу через нижній зливний прибор краплями 40-50 крапель на хвилину. Нижній зливний прибор опломбовано ЗПУ відправника К-424060; після піджимання кришки зливного прибору на 2 оберти витікання не зупинилося; вагон був відчеплений на неелектрофіковану колію, про що складено акт від 21.04.2011р. №12979 (арк.10 справи №18/3032/11).

Під постійним наглядом охорони було усунуто витікання шляхом докручування гвинта внутрішнього клапана горловини зливного прибору на 1,5 оберти; накладено дві пломби та передано під охорону; вагон відправлено на перевірку ваги, про що складено акт від 21.04.2011р. №12986 (арк.11 справи №18/3032/11). Вагон відправлено досильною накладною №41136094 на станцію Шпола.

Таким чином, позивачем встановлено,  що технічні несправності вагона-цистерни №74949926 відсутні, а причиною витікання вантажу є недокручування на півтори оберти гвинта штанги клапану нижнього зливного прибору та нещільне закручування кришки зливного прибору на 2 оберти, що зафіксовано в акті загальної форми від 21.04.2011р. №169.

З пояснень та розрахунків позивача вбачається, що в ході усунення витікання вантажу, яке сталося з вини вантажовідправника, Одеська залізниця понесла наступні додаткові витрати: плата за користування вагоном відповідно до п.1 розділу 5 «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги»- 3,00 грн., збір за маневрову роботу  згідно п.1.8 розділу 3 «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги»733,20 грн., збір за зважування  вагону згідно  роз.  3 «3бірника тарифів  на  перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги»94,20 грн., плата за охорону затриманого вантажу 90,22 грн., всього : 920,62 грн. Саме  цю суму позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, 10.04.2011р. зі станції Кагамлицька Південної залізниці відправлено вагон-цистерну №73955536 з вантажем - паливо дизельне марки В. Маса вантажу визначена відправником - 58350 кг. Вантаж слідував на станцію Шпола Одеської залізниці.

Під час слідування 11.04.2011р. вагону №73955536 у складі вантажного поїзду по відправці №43651249 через ст. Знам'янка Одеської залізниці при проходженні складу поїзда із вагоном №73955536 через тензометричні ваги виявлена різниця ваги брутто 1400 кг. Крім того, виявлено витікання вантажу через нижній зливний прибор. У зв'язку з цим вагон було відчеплено та передано під охорону з метою додаткового огляду, дані обставини зафіксовано в акті загальної форми ГУ-23 від 11.04.2011 №12231 (арк.10 справи №18/2935/11).

Про результати зважування вагону на тензометричних вагах повідомлено станцію відправлення телеграмою від 11.04.2011 №1849.

З метою запобігання витікання вантажу здійснено докручування гвинта клапана горловини зливного прибору, що зафіксовано в акті загальної форми від 11.04.2011   №12241 (арк.11 справи №18/2935/11). Комісійно встановлено причину витікання: недокручування на два оберти гвинта штанги клапану нижнього зливного пристрою та нещільне закручування кришки нижнього зливного пристрою, що зафіксовано 11.04.2011 в акті про технічний стан вагона (контейнера) №73955536 (арк.15 справи №18/2935/11).

При огляді котла цистерни після усунення витікання вантажу встановлено: механізм зачинення кришки нижнього зливного пристрою, сама кришка та гумова прокладка у справному стані та не мають слідів пошкодження або втручання. Відсутні сліди несанкціонованого доступу до вантажу також на котлі, заливній горловині та рігелі кришки завантажувального люка, про що зазначено в акті загальної форми від 12.04.2011  №169 (арк.12 справи №18/2935/11).

Вагон після перевірки маси вантажу відправлено досильною накладною №41029992.

З пояснень та розрахунків позивача вбачається, що в ході усунення витікання вантажу, яке сталося з вини вантажовідправника, Одеська залізниця понесла наступні додаткові витрати:

Плата за користування вагоном відповідно до п.1 розділу 5 «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги» - 28,44 грн.; збір за маневрову роботу згідно п.1.8 розділу 3 «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги»- 366,60 грн.; збір за зважування вагону згідно роз. З «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги»94,20 грн.; плата за охорону затриманого вантажу 476,90 грн., всього : 1061,52 грн. з ПДВ.

          Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 1982,14 грн. збитків.

        Суд, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

          Відповідно до частини другої статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні положення містять ч. 5 ст. 306 та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України.

          Відповідно до ст. 3, ч. 2 ст. 8 Закону України  № 273/96-ВР від 04.07.1996 р. "Про залізничний транспорт" (із змінами та доповненнями) законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України № 232/94-ВР від 10.11.1994 р. "Про транспорт" (із змінами та доповненнями), цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізниць та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

          Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 306 Господарського кодексу України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

          Як встановлено ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

          Порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів регламентуються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р.                № 457 (далі –Статут).

          Відповідно до статті 5 Статуту залізниць України наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 затверджено Правила оформлення перевізних документів.

          Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644 (із змінами та доповненнями) визначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

          Договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту оформлення перевізних документів і накладення в них календарного штемпеля станції відправлення. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального  огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу (пунктом 28 Правил приймання вантажів затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за № 861/5082 (із мінами та доповненнями).

          Частиною 2 статті 32 Статуту визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

          У статті 111 Статуту наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Відповідно до статті 110 Статуту залізниця може бути звільнена від відповідальності, якщо вона доведе й інші обставини, що свідчать про відсутність її вини.

          Пунктом 1.11.3 Правил перевезення небезпечних вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25 листопада 2008 р. № 1430 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2009 р. за № 180/16196 (із змінами та доповненнями) визначений перелік обов»язків перевізника небезпечних вантажів, а саме :

переконатися, що небезпечний вантаж, який надається до перевезення, відповідає цим Правилам;

переконатися, що перевізні документи, які надаються для перевезення, оформлені відповідно до цих Правил;

забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами та переконатися, що вагон, цистерна або контейнер, призначені для перевезення саме цих вантажів, не мають дефектів, тріщин, течі вантажу та відповідним чином обладнані та посвідчені;

переконатися, що термін чергового випробування цистерни, контейнера-цистерни не закінчився;

переконатися, що маркування, нанесені на транспортному засобі (вагоні, цистерні, контейнері, контейнері-цистерні тощо), відповідають цим Правилам;

перевозити та передавати вантажоодержувачу небезпечний вантаж у встановлений термін, забезпечуючи його належне зберігання під час перевезення;

у відповідних випадках здійснювати заходи фізичного захисту й охорону небезпечного вантажу;

забезпечувати проведення спеціального та технічного навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів;

надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та компетентним органам;

здійснювати в установленому порядку страхування відповідальності у разі настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів;

відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

          Розділом 6 Правил перевезення небезпечних вантажів визначаються вимоги до вагонів і контейнерів, які використовуються для перевезення небезпечних вантажів.                     Зокрема, абазом 6 пункту 6.2 вищезазначених Правил встановлено, що технічний огляд і визначення придатності кузовів спеціалізованих вагонів, контейнерів, а також їх арматури та обладнання  здійснюються відправником.

          Відповідно до статті 124 Статуту, за пошкодження і втрату вагонів, контейнерів на залізничних під'їзних коліях, у порту, на залізничній лінії, яка будується, під час навантаження або вивантаження засобами відправника або одержувача на станції, за пошкодження чи втрату знімних перевізних пристосувань (піддонів, строп, щитів, печей тощо), що належать залізниці, відправник, одержувач, порт, підприємство (організація) несуть матеріальну відповідальність перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди. Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.

          Як визначено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166  Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення : протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

          При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди) : за приписами ст. п. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

          Згідно ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до п. 3.7 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р.          № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (із змінами та доповненнями) якщо вантаж надійшов на станцію призначення у критому вагоні за справними пломбами чи запірно-пломбувальними пристроями відправника, але з відчиненими люками, цю обставину слід розглядати як одну з ознак несправності вагона, якщо Правилами або угодою залізниці з відправником не передбачено перевезення цього вантажу у вагоні з відкритими люками (наприклад, для вентилювання). Тому відповідно до статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо не доведе, що недостача виникла з вини відправника. Такими доводами можуть вважатися, зокрема, несправність запорів, що виключає можливість зачинення люку; відсутність ознак відкриття люку з зовнішнього боку вагона або та обставина, що за своїми габаритами вантаж не міг бути вилучений через люки, тощо. Усе це повинно знайти відображення у комерційному акті та в акті технічного стану вагона.

          Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. Форму таких актів визначено у Правилах складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України  від 08.07.2002 р. № 567/6855 (із змінами та доповненнями).

          Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були складені  акти загальної форми та акти про технічний стан вагону, в яких зафіксовано, що вагони-цистерни технічних несправностей не мають, втрата вантажу у зв'язку з технічними несправностями неможлива, витікання вантажу виникло з причини недокручування на два (півтора  у вагоні-цистерні №74949926) оберти гвинта штанги клапану нижнього зливного пристрою та нещільного закручення кришки нижнього зливного пристрою; механізм зачинення кришки нижнього зливного пристрою, сама кришка та гумова прокладка у справному стані та не мають слідів пошкодження або втручання; відсутні сліди несанкціонованого доступу до вантажу також на котлі, заливній горловині та рігелі кришки завантажувального люка.

          Дані акти складені відповідно до вимог Правил складання актів. На невідповідність вищезазначених актів установленій формі відповідач ні в запереченнях на позовну заяву, ні в судових засіданнях не посилався. Твердження відповідача про те, що даними актами засвідчено тільки факт витікання вантажу та визначення маси вантажу, без вказівок причин  такого витікання, спростовується вищенаведеним.

          У відзиві на позов №23ю/357 від 07.11.2011 (арк.33-37 справи №18/3032/11) відповідач посилається на протокол оперативної наради при начальнику станції Кагамлицька від 21.04.2011р., згідно якого вагон-цистерна №74949926 відправлялась зі станції Кагамлицька у справному технічному та комерційному стані, вини працівників станції у виявленні протікання  вантажу не вбачається, комерційна несправність буде встановлена після повернення та комісійного огляду цистерни ТОВ "Промсистема".

    Суд не приймає даний доказ як належний та допустимий доказ відсутності вини відповідача, оскільки, по-перше, протокол  підписаний невідомою особою (перед підписом начальника станції стоїть похила риска, яка свідчить про підписання документу не тією  особою, що вказана); по-друге, жодних доказів огляду вагону цистерни після її повернення, як це передбачено п.2 протоколу, відповідач суду не надав.

          У матеріалах справи є також Акт від 19.04.2011р. (арк.77 справи №18/2935/11), на який відповідач посилається у додаткових поясненнях №23ю/373 від 21.11.2011р. (арк.74-76 справи №18/2935/11). З даного акту вбачається наявність технічної несправності цистерни №73955536, а саме: несправності гумового ущільнювача кільця внутрішнього  клапана нижнього зливного пристрою, який не витримав гарантійного строку експлуатації після планового ремонту.

      Суд звертає увагу відповідача на те, що, по-перше, вказаний акт не може розцінюватися як належний доказ в розумінні статті 36 ГПК України (подана незавірена належним чином копія акту); по-друге, суд знову звертає увагу на те, що згідно положень чинного законодавства саме відправник зобов'язаний визначати придатність контейнерів, цистерн, контейнерів-цистерн та ін.  у комерційному та технічному плані для перевезення вантажу. Виявлення та засвідчення несправностей, які мали місце при перевезенні, уже після його здійснення, не звільняє відправника (відповідача) від відповідальності.

          Розрахунки заподіяних позивачу збитків  у вигляді плати за користування вагонами, збору за маневрову роботу, збору за зважування вагону, плату за охорону вантажу суд приймає як обґрунтований.

          Заперечення відповідачем позовних вимог судом не приймаються з огляду на викладене.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність повного складу правопорушення: недокручування відправником на два оберти гвинта штанги клапану нижнього зливного пристрою та нещільне закручування кришки нижнього зливного пристрою спричинило позивачу збитки в сумі 1061,52 грн. (вагон цистерна №73955536), а недокручування на півтора оберти гвинта штанги клапану нижнього зливного пристрою та нещільне закручування кришки нижнього зливного пристрою на 2 оберти - збитки у сумі 920,62 грн. (вагон-цистерна №74949926).  Вказані збитки  знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із протиправною поведінкою відповідача, останнім на доведено відсутність його вини у вказаному правопорушенні.

          Отже, позовні вимоги щодо стягнення завданих відповідачем збитків в розмірі  1982,14 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати  державного мита  та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись  ст.ст.33,36,43,49,82-85   ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Одеська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта"  про стягнення 1982,14 грн.  збитків задовольнити.

2. Стягнути з   товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" (39609, м. Кременчук, проїзд Галузевий,4, р/р 20628301370956 в ПАТ "Промінвестбанк" м. Кременчук, Полтавська обл., МФО 331144) на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" (65023, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська,19, р/р 26001000133 у філії АБ "Експрес-Банк" м. Одеса, ОКПО 01071338, МФО 328801, інд.код 01071315) 1982,14 грн. збитків, 204 грн. державного мита, 472,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                      Тимощенко О.М.

повне рішення складено 12.12.2011 року

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.  У  разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією