Рішення

від 08.12.2011 по справі 18/3108/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/3108/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        08.12.2011 р.                                                                      Справа №18/3108/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фабрика "Мода", м. Полтава

до  Товариство з обмеженою відповідальністю "Нік - Сен", м. Полтава,

про стягнення грошових коштів в сумі  19 125,79 грн.

                                        Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Курило Н.В.

від відповідача:  не з'явився

В судовому засіданні 08.12.2011 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення  у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про строк виготовлення повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 19 125,79 гривень, з яких -             17 070,76 гривень основного боргу, 1091,79 гривень пені,  962,78 гривень інфляційні за договором оренди нежитлового приміщення б/н від 01.03.2010 року.  

Відповідач  в судове засідання не  з'явився, ухвала суду, яка направлялась відповідачу за адресою: м. Полтава, вул.Фрунзе,54,кв.5 , повернулась до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання". Це свідчить про те, що відповідач за отриманням кореспонденції не з'являвся, а відтак, відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином.

У попередньому судовому засіданні представник позивача надав суду лист Управлінням з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.11.2011 року №116, з якого вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою: м. Полтава, вул.Фрунзе,54,кв.5.

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд  повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, закінченням строку розгляду справи,   справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами  на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали суд встановив, що 01.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фабрика "Мода" (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нік - Сен" (надалі - відповідач) було укладено договір оренди (найму) не житлового приміщення б/н  (надалі договір).

У відповідності до п.1.1. договору, позивач  взяв на себе зобов'язання передати відповідачу  в строкове платне володіння та користування частину нежитлового приміщення розташованого на першому та другому поверсі трьохповерхового будинку основною площею 410,6 кв.м. (1 поверх - торговою площею 200,4 кв.м., підсобною площею 158,7 кв.м. та складською площею 3,2 кв.м.; та частину 2-го поверху площею 48,3 кв.м.) за адресою м. Полтава, вул.  Раїси Кириченко, 1.

Відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти це нежитлове приміщення в строкове платане  володіння та користування, використовувати його з метою визначеною п. 1.3 розділу 1 договору  та своєчасно сплачувати за користування приміщенням (орендну плату) та плату за користування теплоенергією, за використану електроенергію та плату за водопостачання та водовідведення.

01.03.2010 р. на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння та користування вищезазначене приміщення про що був підписаний сторонами  акт приймання - передачі.

Умовами договору (розділ 3 договору) визначено, що плата за один місяць користування частиною нежитлового приміщення площею 410,6 кв.м. становить 10,00 грн. за 1 (один) кв.м. без врахування ПДВ та комунальних послуг: теплоенергії, електроенергії, водопостачання та водовідведення, вивозу сміття та інше. Розмір плати за користування приміщенням за кожний наступний  місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за користування приміщенням за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Також наймач (відповідач) сплачує наймодавцю (позивач) свою частину витрат за користування теплоенергією, електроенергією та за водопостачання (п.п. 3.1. - 3.4.).

Сторони в п. 3.2. договору визначили, що  встановлена плата за користування нежитловим  приміщенням сплачується в грошовій формі в порядку попередньої оплати за розрахунковий місяць не пізніше п'ятого числа поточного місяця. Плата за користування електроенергією, теплоенергіею та за водопостачання сплачується на розрахунковий рахунок позивача  до 25 числа поточного місяця.

01.05.2010р. сторони підписали додаткову до вищезазначеного договору, якою внесли зміни  до вищезазначеного договору в частині плати за користування приміщенням, домовившись, що з 01.05.2010 р. по 30.09.2010 р. позивач не буде нараховувати плату за наймане приміщення, в зв'язку з його ремонтом. А з 01.10.2011 р. плата за найм приміщення буде нараховуватися в попередньому розмірі. Плата за комунальні послуги нараховується відповідно до договору, розрахунку та діючих цін і тарифів в повному обсязі.

01.04.2011р. сторони підписали додаткову угоду до вищезазначеного договору, якою визначили,  що з 01.04.2011 р. плата за один місяць користування приміщенням площею 410,6 кв.м. становить 6,03 грн. за 1 (один) кв.м. площі, без врахування ПДВ та комунальних послуг: теплоенергії, електроенергії, водопостачання та водовідведення, вивозу сміття та ін. Наймач (відповідач) також зобов'язався додатково сплачувати щомісячно відшкодування за оренду землі в сумі 1000,00 грн. Одночасно цією угодою було продовжено дії договору оренди (найму) нежитлового приміщення від 01.03.2010 р. до 01.05.2011 р.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору найму (оренди)  згідно якого, в силу ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Взятих на себе за договором  та додатковими угодами зобов'язань відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 01.09.2011 року  у нього виникла заборгованість в сумі  17 070,76 гривень (розрахунок заборгованості  в мат. справи).

В матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 01.05.2011 року ( арк. справи 48), за яким сума боргу  відповідача на той час становила                     17 070,76 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом  в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

При цьому, суд  вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання  вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів  сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 8.3. договору сторони встановили що у разі несвоєчасної оплати платежів, визначених п. 3.1. цього договору, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,5% за кожен день від суми простроченого платежу.

На підставі вище викладеного позивачем  нараховано відповідачу  за порушення умов договору  в частині оплати платежів, визначених п. 3.1.  договору пеню у розмірі 1091,69 грн.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перераховано розмір пені, заявленої до стягнення, з використанням калькулятора в програмі "Ліга:Закон Еліт". За розрахунками суду, стягненню з відповідача підлягає 965,04 грн. пені, тобто, позовні вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє частково.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 962 грн. інфляційних.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті  ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах  здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення  17 070,76 гривень основного боргу, 965,04 гривень - пені, 962,78 гривень - інфляційних    обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись  33,43,49,75,82-85  ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.  Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Нік - Сен" (м. Полтава, вул.Фрунзе,54,кв.5, 36000, код ЄДРПОУ 30547686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фабрика "Мода" (м. Полтава, вул. Раїси Кириченко,1, 36039, р/р 26006174633001 в ПРУ КБ "Полтава-Банк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 03056395) 17 070,76 гривень основного боргу, 965,04 гривень - пені, 962,78 гривень - інфляційних, 181,80 гривень державного мита, 234,00 гривень витрат   на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.

          Суддя                                                                      Тимощенко О.М.

Повне рішення   складено 12.12.2011 року

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.  У  разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією