Рішення

від 07.12.2011 по справі 18/3221/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, те л. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2011 р. Справа №18/3221/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальніст ю "Полтаватехсервіс ХХІ В", вул .Половка, 66-Б. к.206, м.Полтава, 36034

до Відкритого акціонер ного товариства "Бурова комп анія "Букрос", вул.Монастирськ а,12, м.Полтава,36020

про стягнення 6 026,68 грн.

Суддя Тимченко Б.П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, до в. №1 від 02.06.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 , дов. № 691 від 21.11.2011р.

В судовому засіданні 07 .12.2011 року представникам сторін було оголошено вступну та ре золютивну частини рішення у відповідності до положень ст . 85 ГПК України.

Суть справи: розгляда ється позовна заява про стяг нення заборгованості у розм ірі 5720грн., 183,04грн. інфляційних т а 3% річних в сумі 123,64грн.

Позивач та його предста вник в судовому засіданні за явлені позовні вимоги підтри мує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач позов не виз нає, зазначає, що строк позовн ої давності для стягнення су ми боргу сплинув. Вважає, що по зивач не використав свого пр ава на звернення до суду для захисту порушеного права та стягнення з нього боргу у вст ановлений законом термін.

Розглянувши матеріали с прави, дослідивши подані док ази та заслухавши представни ка Позивача суд встановив , що

Товариство з обмеже ною відповідальністю "Полтав атехсервіс ХХІ В" (надалі Пози вач) та Відкрите акціонерне товариство "Бурова компанія "Букрос" (надалі Відповідач) т ривалий час підтримували гос подарські відносини, в силу я ких Позивач на умовах передо плати замовляв, а Відповідач поставляв на користь Позива ча будівельні матеріали.

Проте, відповідно до п ередоплати від 26.10.2007р. на суму 5720 грн. Відповідач поставку так і не здійснив.

Господарським визнаєт ься зобов' язання, що виника є між суб' єктом господарюва ння та іншим учасником (учасн иками) відносин у сфері госпо дарювання з підстав, передба чених Господарським кодекс ом України, в силу якого один с уб' єкт (зобов' язана сторон а, у тому числі боржник) зобов' язаний вчинити певну дію гос подарського чи управлінсько - господарського характеру н а корить іншого суб' єкта (ви конати роботу, передати майн о, сплатити гроші, надати інфо рмацію тощо), або утриматися в ід певних дій, а інший суб' є кт (управлена сторона, у тому ч ислі кредитор) має право вима гати від зобов' язаної сторо ни виконання її обов' язку (с т. 173 Господарського кодексу У країни).

Статтею 174 ГК України перед бачено, що господарські зобо в'язання можуть виникати з го сподарського договору та інш их угод, передбачених законо м, а також з угод, не передбаче них законом, але таких, які йом у не суперечать.

Статтею 175 Господарського к одексу України зазначено, що майнові зобов' язання, які в иникають між учасниками госп одарських відносин, регулюют ься Цивільним кодексом Укра їни з урахуванням особливост ей, передбачених Господарськ им кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватис я належним чином відповідно до умов договору та вимог цьо го Кодексу, інших правових ак тів, а за відсутності таких ум ов та вимог-відповідно до зви чаїв ділового обороту або ін ших вимог, що звичайно ставля ться. Одностороння відмова в ід зобов'язання або одностор оння зміна його умов не допус кається, якщо інше не встанов лено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.175 Госп одарського кодексу України майнові зобов' язання, які в иникають між учасниками госп одарських відносин, регулюют ься Цивільним кодексом Украї ни з урахуванням особливосте й, передбачених Господарськи м кодексом України.

У відповідності до ст.11 т а ст.509 ЦК України, в силу зобов' язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплати ти борг, а кредитор має право в имагати від боржника виконан ня його обов'язку, тобто сплат и боргу.

Ст. 1212 ЦК України встано влено, що особа, яка набула ма йно або зберегла його у себ е за рахунок іншої особи (пот ерпілого) без достатньої пра вової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана пов ернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, н а якій воно було набуте, згодо м відпала. Положення цієї гла ви застосовуються незалежно від того, чи безпідставне наб уття або збереження майна бу ло результатом поведінки наб увача майна, потерпілого, інш их осіб чи наслідком події. По ложення цієї глави застосову ються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна вла сником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язан ні;

4) відшкодування шкоди осо бою, яка незаконно набула май но або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вбачається з норм ви щезазначеного законодавств а, Законом, а саме ЦК України в изначено обов' язок відпові дача повернути позивачу майн о (грошові кошти).

Позивач вказує, що з мом енту передоплати 26.10.2007р. відпов ідач кошти не повернув, ніяки х дій щодо поставки товару не вчинив, тобто Позивач про сво є право звернутися до суду бу в обізнаний ще у 2007р.

Відповідач в своїй заяв і вих. № 688 від 18.11.2011р. просить суд в ідмовити в задоволенні позов них вимог, в зв'язку із спливо м строку позовної давності.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може зверн утися до суду з вимогою про за хист свого цивільного права та інтересу.

Загальна позовна давн ість встановлюється тривалі стю у три роки (ст. 257 ЦК України ).

Стаття 253 ЦК України вста новлює, що перебіг строку поч инається з наступного дня пі сля відповідної календарної дати або настання події, з яко ю пов'язано його початок.

Посилання Позивача на підписання сторонами акту з вірки взаєморозрахунків в се рпні 2010р. не береться судом до у ваги, оскільки підписання ак ту звірки взаємних розрахунк ів не може бути дією, яка свідч ить про визнання стороною св ого боргу у розумінні статті 264 ЦК України, оскільки сам по с обі акт звірки взаєморозраху нків є документом, що фіксує п роведені господарські опера ції та підписання акту звірк и розрахунку відповідачем не тягне за собою юридичних нас лідків для останнього. Акт зв ірки розрахунку не містить в олі Відповідача на готовніст ь оплатити борг.

Згідно ч.ч. 3 і 4 ст. 267 Цивіл ьного кодексу України, позов на давність застосовується с удом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесенн я ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування я кої заявлено стороною у спор і, є підставою для відмови у по зові.

На підставі викладеног о, з урахуванням встановлени х обставин, із яких видно, що у Позивача сплинув строк позо вної давності по зазначеній вимозі до Відповідача на с уму передоплати в розмірі 5720г рн., у задоволені позовних вим ог Позивача до Відповідача п ро примусове стягнення цих г рошових коштів слід повністю відмовити.

Крім того, Позивачем згі дно ст. 625 ЦК України Відповіда чу були нараховані збитки ві д інфляції в сумі 183,04гривень т а 3% річних в сумі 123,64гривень (роз рахунки в матеріалах справи) . Оскільки вказані вимоги пов 'язані з вимогою про стягненн я основного боргу, у задоволе нні якого суд прийшов до висн овку відмовити, то вимоги щод о стягнення інфляційних та 3% річних є необґрунтованими т а такими, що задоволенню не пі длягають .

Враховуючи наведені в ище встановлені обставини сп рави, положення законодавств а, суд відхиляє доводи позива ча у справі.

Згідно з пунктом 4 частин и третьої ст. 129 Конституції Ук раїни та ст. 33, ст. 34 Господарськ ого процесуального кодексу У країни, кожна сторона повинн а довести ті обставини, на які вона посилається як на підст аву своїх вимог і заперечень , докази подаються сторонами та іншими учасниками судово го процесу, господарський су д приймає тільки ті докази, як і мають значення для справи, о бставини справи, які відпові дно до законодавства повинні бути підтверджені певними з асобами доказування, не можу ть підтверджуватись іншими з асобами доказування.

Згідно положень ст. 4-3 ГП К України судочинство у госп одарських судах здійснюєть ся на засадах змагальності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відн осяться на позивача.

На підставі матеріалів с прави та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні по зову відмовити.

Суддя Б.П. Тимчен ко

Повний текст рішення склад ено 13.12.2011р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарськ ого суду набирає законної си ли після закінчення строку п одання апеляційної скарги, я кщо апеляційну скаргу не бул о подано. У разі подання апеля ційної скарги рішення, якщо й ого не скасовано, набирає зак онної сили після розгляду сп рави апеляційним господарсь ким судом.