Рішення

від 08.11.2011 по справі 12/102/5022-1495/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/102/5022-1495/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2011 р.Справа № 12/102/5022-1495/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Френдій Н.А. розглянув справу

за позовом Приватного малого підприємства "ПІК", вул. Монастирського, 42, м.Тернопіль, 46000             

до Спільного підприємства "Фірма Басарабія", вул. Монастириського, 42, м.Тернопіль, 46000              

про  визнання права власності на нерухоме майно

За участю представників від:

позивача : не з'явився;

відповідача : не з'явився;

Суть справи:

Приватне мале підприємство "ПІК" звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом до спільного підприємства "Фірма Басарабія" про визнання права власності на нерухоме майно  - корівник –верхній №2, що знаходиться по вул.. Польовій, 16, в с.Застав"я , Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідач 1 у листі №1110 від 10.05.2011р. повідомив, що подані позивачами для реєстрації документи не відповідали вимогам п. 3.5.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, а також договір оренди землі від 02.12.2005р. укладений тільки з СП "Ватра-тер", термін дії якого закінчився 01.10.2010р., що слугувало відмовою у проведенні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, крім того  просив суд слухати справу без представника бюро технічної інвентаризації.

        Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне:

         Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 1993 року між СП "Фірма Басарабія", (продавець), та ПМП "ПІК", (покупець), укладено договір купівлі-продажу приміщення, згідно з мовами якого продавець передав у власність покупця приміщення - корівник –верхній №2, що знаходиться в с.Застав"я , Тернопільського району, розміром 100х21м, одноповерхове, по акту прийому –передачі від 30.09.1993р., який підписано та засвідчено печатками сторін, а покупець відповідно до умов договору здійснив оплату за даний об'єкт нерухомого майна в сумі 4100,00грн., що підтверджується копією квитанцією ордера №174 від 30.09.1993р.

        Відповідно до п. 1.2. договору право власності на приміщення перейшло до покупця з моменту підписання договору, оплати належної до сплати суми та оформлення акту прийому-передачі, тобто 30.09.1993р.

договорі не передбачено, що він підлягає нотаріальному посвідчення.

       Договір нотаріально не посвідчений.

       Правовідносини сторін виникли під час дії Цивільного кодексу УРСР 1963р.

       Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод  обов'язкове  лише  у  випадках, зазначених у законі. Станом на день укладення даного договору закон не вимагав нотаріального посвідчення договорів купівлі продажу як рухомого так і нерухомого майна між юридичними особами.

        Відповідно до приписів пункту 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за N 157/6445, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

           Згідно приписів статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, і право власності на нерухоме майно.

        Приватне мале підприємство "ПІК" звернулося до Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації права власності на спірне приміщення.

         Втім, орган БТІ,  виготовивши інвентарну справу на нерухоме майно, яка знаходиться в матеріалах справи, відмовило позивачу в реєстрації права власності на спірне приміщення у зв'язку із невідповідністю наданих для реєстрації документів чинному законодавству та вимогам встановленим  Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, а саме: у договорі купівлі-продажу приміщення від 30.09.1993р. не вказано точної адреси об'єкту нерухомого майна.

         Позивач звернувся до відповідача з заявою (лист від 11.10.2011р.) про внесення в договір купівлі-продажу приміщення доповнень стосовно зазначення адреси об'єкту нерухомості, а саме: вул.. Польова, 16, в с.Застав"я , Тернопільського району Тернопільської області, - проте останній відповіді на дану заяву не надав, тим самим ухиляється від внесення в договір зазначених доповнень, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на спірний об'єкт в установленому законодавством України порядку.

         Знаходження спірного об'єкту за вказаною адресою підтверджується довідкою Баворівської сільської ради від 27.09.2011р. №627.

         Стаття 16 ЦК України передбачає, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.

         В даному випадку дії відповідача щодо ухилення від внесення в договір зазначених доповнень, слід розцінювати як невизнання права власності на спірне приміщення.   

Стаття 41 Конституції України зазначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Дане положення закріплено також і у статті 321 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

          У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно  до законодавства  повинні бути  підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись  іншими засобами доказування.

Відповідачем відповідно до вимог ст. 33, 34 ГПК України не надано суду доказів, які б свідчили про протилежне.

Законність та підстави набуття позивачем права власності на нерухоме майно, а саме: корівник –верхній №2, що знаходиться по вул.. Польовій, 16, в с.Застав"я , Тернопільського району Тернопільської області, підтверджується матеріалами справи, корівник –верхній №2, що знаходиться по вул.. Польовій, 16, в с.Застав"я , Тернопільського району Тернопільської області, а відтак позовні вимоги про визнання права власності на вказаний об'єкт нерухомості підлягають до задоволення.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд   

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати право власності на нерухоме майно  корівник –верхній №2, що знаходиться по вул. Польовій, 16, в с. Застав"я , Тернопільського району Тернопільської області за приватним малим підприємством "ПІК", вул. Монастирського, 42, м.Тернопіль,, код 21167425.

3.  Стягнути з Спільного підприємства "Фірма Басарабія", вул. Монастириського, 42, м.Тернопіль, код 14035404, на користь приватного малого підприємства "ПІК", вул. Монастирського, 42, м.Тернопіль,, код 21167425, -  102грн.00коп. в повернення сплаченого державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.   Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення  10 листопада 2011р. через місцевий господарський суд

 Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8727

Суддя                                                                                          Н.А. Френдій