Рішення

від 24.11.2011 по справі 3/94/5022-1471/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2011 р.

Справа № 3/94/5022-1471/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі < Список >  судді Турецького І.М.  , судді < заповнити при колегіальному розгляді >           

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрофіт" (код ЄДРПОУ 33406703) вул. В. Житомирська, 25/2, м. Київ; адреса для листування: вул. Василя Жуковського,  буд 22-А, м. Київ              

до відповідача   Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1) АДРЕСА_1              

про cтягнення заборгованості.

за участю представників сторін:   

від позивача:                    ОСОБА_3 –представник   за  довіреністю  №01/10/11 від 01.10.11р.

від відповідача:                    ОСОБА_4 –представник  за  довіреністю  №3964  від 15.11.2011р.  

          Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрофіт" звернулося   до  господарського суду  Тернопільської області   з  позовною  заявою до  відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення  34 112 грн. 02 коп.  заборгованості , 2607 грн. 47  коп.  пені , 886 грн. 92  коп.  індексу  інфляції,  594 грн. 39  коп.   3% річних ,  всього на суму  38200 грн. 80 коп.

          Судові витрати покласти на  відповідача.

Відповідач  своїм конституційним правом на захист   скористався . Явку у призначене судове засідання свого представника  забезпечив,  письмового  відзиву  на  позовну заяву  суду не надав,  проте, у  судовому  засіданні  в усній  формі позовні  вимоги  визнав   повністю у  розмірі 38200 грн. 80  коп.   ,  про  що  свідчить  формуляр (протокол) судового засідання  від 24.11.2011р.

Крім  того ,    представник  відповідача у  судовому  засіданні в усній  формі   заявив  клопотання   про  розстрочку   виконання  рішення,  в порядку  ст.. 121  ГПК України.

Ухвалою суду від 10.11.2011р. розгляд справи №3/94/5022-1471/2011 , в порядку  ст. 77 ГПК України  , відкладався   на  24.11.2011р. на 10:20 год.

У розпочатому судовому засіданні представникам сторін  роз’яснено  їх процесуальні  права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу  , в порядку ст. 81-1 ГПК України , не   здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

20 жовтня 2008  року   Товариство   з  обмеженою  відповідальністю  "Торговий  дім "Агрофіт",  як Постачальник   та  фізична  особа  -  підприємець   ОСОБА_2   , як  Покупець ,  уклали  між  собою  договір   поставки  №75,   відповідно  до  умов   якого   Постачальник  продає  , а  Покупець    купує  і  оплачує   на  умовах    і в порядку  визначеному  даним Договором, товари     непродовольчої  групи в асортименті, кількості  та  за  цінами,  вказаними  в додатках   або  накладних, які є   невід’ємною  частиною   даного  Договору.  (п.1.1. Договору).

Датою   поставки  є  момент   підписання  уповноваженими   представниками сторін   видаткової  накладної  , яка   засвідчує   момент  передачі    товару   від  постачальника   до  покупця. (п.1.3. Договору).

Відповідно   до  п.5.1., п.5.2., п.5.3., п.5.4., п.5.5. Договору  ,  встановлено  , що   ціна  за одиницю    товару і  вартість  кожної  окремої    товарної   партії  попередньо  узгоджується   сторонами   ,  а  потім    фіксується   Постачальником    у  видатковій    накладній .  Вартість  товарної партії   включає    в себе   вартість   товарів   , які  входять   до  неї , вартість їх   упаковки , маркування  ,  навантаження   на  транспорт  ,  вартість   доставки    товарної  партії   ,  а  також  податок  на  додану  вартість.  Розрахунки   за  товарну  партію   здійснюється   покупцем    в  безготівковому  порядку. Оплата   здійснюється  в національній    валюті   України. Датою   виконання   зобов’язання   покупця   з оплати   товарної   партії вважається   дата  поступлення  грошових  коштів     у розмірі    вартості   товарної   партії  на   банківській  рахунок  Постачальника. Загальна  вартість    кожної   відвантаженої   товарної   партії    зазначається    у накладній.  Оплата  вартості   товарної  партії  здійснюється   Покупцем    в наступному  порядку: - 10, 20, 30 дня  поточного   місяця   у разі  якщо  Покупцем   було реалізовано   до вищевказаних  чисел   поставлений   йому  товар   третім особам . У разі   якщо   вищевказані  числа   припадають на  вихідний   або  неробочий   день,  то  днем   оплати   вважається   перший   наступний   за ним  робочий  день.

Згідно п. 5.7. Договору  ,  по  закінченню    90 календарних  днів  з  моменту   передачі товарної партії Покупцю  останній  має  право  повернути  товар , який   не  був   реалізований    Покупцем   третім  особам,  про що  складається   накладна   на   повернення   . У разі  повернення  товару  згідно   положень даного  пункту  , який   було  оплачено   Покупцем   , останній   вправі   на  власний  вибір  вимагати  повернення  сплачених   грошових  коштів    за  товар   ,  що  повертається    або  Покупець   замовляє   інший  товар на  сплачену суму  , на  що  Постачальник   дає   безвідкличну  згоду  підписавши   даний  договір  .  Продавець   зобов’язаний   здійснити   повернення  сплачених   Покупцем   грошових  коштів   за  товар ,  що  повертається   або  здійснити   заміну   товару   ,  що повертається   на  інший  товар  протягом  5   календарних   днів   з моменту   повідомлення  Продавця.

Даний  договір   набирає  чинності   з  моменту   його  підписання  сторонами  і  діє  до  31  грудня 2008 року   . В тому  випадку  , якщо   зобов’язання   за  даним  Договором  не  будуть   виконані    сторонами   або  однією  із  сторін    то дія  договору   продовжується   до  повного  виконання   зобов’язань    по  даному  договору.  В  тому  випадку   , якщо ні  одна  із сторін  не  повідомить  іншу   про  бажання   розірвати   договір   або змінити  його  умови  за 30   днів   до  закінчення  терміну   його  дії,  термін  дії   договору    продовжується   на  кожен  наступний    календарний    рік. ( п.7.1., п.7.2. Договору).

На виконання своїх договірних зобов'язань  Товариство   з  обмеженою  відповідальністю  "Торговий  дім "Агрофіт" поставило, а  фізична  особа  -  підприємець   ОСОБА_2   отримала   товари   на  загальну  суму 97 886  грн. 49 коп.,  що підтверджується  видатковими  накладними  , підписані повноважними представниками сторін та   скріплені   печатками юридичних  осіб  (знаходяться  в  матеріалах  справи).

Відповідачем   здійснена  часткова  оплата у  розмірі 35 619 грн. 00 коп.  ,   що  підтверджується  банківськими  виписками , а також  повернуто   товар  позивачу  на  загальну суму 28 155 грн.  47  коп.  ,  відповідно  до  п.5.7. Договору, про що  свідчить  довідка  Товариства з обмеженою  відповідальністю  "Торговий  дім  "Агрофіт"  №21/10/11  від 21.10.2011р.

Внаслідок   невиконання   відповідачем   належним  чином  своїх договірних   зобов‘язань  , станом на   момент  розгляду  справи   у суді  виникла  заборгованість   перед  позивачем  на суму 34 112 грн. 02 коп. , яка позивачу не сплачена.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як  вбачається із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки , згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України,   продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

16 грудня 2010 року позивачем  надіслано  відповідачу  претензію щодо   погашення  заборгованості  на суму  49 327 грн. 41  коп. ,  факт  отримання    підтверджується  повідомленням  про  вручення  поштового    відправлення (дата  вручення - 27.12.2010р.), яка залишена  без  відповідного   реагування .

Оцінивши наявні матеріали справи,  господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача  щодо стягнення з відповідача боргу на суму 34 112 грн. 02 коп.  , документально обґрунтовані і підлягають  задоволенню .

У відповідності  до п.6.2. Договору  , у  випадку   несвоєчасної   оплати    вартості   товарної партії  Покупець   зобов’язаний    сплатити  на  користь   Постачальника   штраф    у  розмірі    подвійної   облікової   ставки   НБУ  від суми   заборгованості   за  кожен    день   протермінування   платежу.

За несвоєчасну оплату за поставку  товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2607 грн. 47  коп. , яка  на день  розгляду  справи  позивачу не сплачена .

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.          Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.          Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання. (ст.549 ЦК України)

 Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. (ст. 550 ЦК України)

 Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст. 551 ЦК України)

Стаття 1 Закону  України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань»передбачає, що  платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За таких обставин, суд   вважає , що позовні вимоги щодо стягнення  пені у розмірі 2607,47 грн.,  документально  обґрунтованими  та  підлягають до задоволення.

В результаті несвоєчасної оплати за поставлений  товар   позивач нарахував відповідачу   суму  боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення –886 грн. 92 коп.  та 3 %  річних –594 грн. 39  коп. , які на день розгляду  справи позивачу не сплачені.

Відповідно  до  ст. 625  ЦК України , боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене ,  позовні вимоги позивача щодо стягнення  з відповідача  суми  боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення –886 грн. 92 коп.  та 3 %  річних –594  грн. 39  коп.,  документально обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Разом  з  позовними  вимогами позивач  , в порядку  ст. ст.. 66,  67 ГПК України  , просить   забезпечити  позов   шляхом  накладення   арешту   на  банківські    рахунки    ФОП ОСОБА_2    в обсязі   ,  достатньому  для  сплати   загальної   суми     заборгованості   , пені,   3% річних  ,  індексу   інфляції  , а також   відшкодування   судових  витрат   за  даним  позовом.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України , господарський  суд  за  заявою  сторони,  прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття  67  ГПК України  передбачає , що  позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Згідно  Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", (з наступними змінами та доповненнями), умовою  застосування  заходів  до  забезпечення  позову  є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заявник повинен обґрунтувати підстави для забезпечення позову поданням відповідних доказів з урахуванням зазначених вимог, передбачених статтею 33 ГПК України.

Однак,   позивачем до заяви про забезпечення позову  не долучено  доказів підтвердження   факту вчинення   відповідачем вказаних дій,  доводи позивача базуються на припущеннях  і  що  невжиття заходів до забезпечення позову  може ускладнити або  зробити  неможливим    виконання  рішення  суду ,  а відтак, суд вважає, що клопотання щодо  забезпечення позову , документально не обґрунтоване і задоволенню не підлягає.

У судовому  засіданні   представник  відповідача  в усній  формі  заявив  клопотання  про  розстрочку  виконання  рішення суду ,  про  що  свідчить  формуляр (протокол) судового  засідання  від 24.11.2011р.

За змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України,  при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, суд може за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за ініціативою суду у виняткових випадках, залежно від обставин справи відстрочити,  розстрочити  або змінити спосіб  та порядок виконання рішення;

Згідно Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.96р. “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України”, (з послідуючими змінами та доповненнями),  суд, на підставі статті 121 ГПК, має право відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання;

Відповідно до п.2 Роз’яснення, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Разом з тим, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

З огляду  на наведене , враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору   та  заперечення  представника  позивача  проти    розстрочки   виконання  рішення  суду  ,  беручи до уваги характер господарських правовідносин, що виникли між сторонами, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан та можливість настання негативних наслідків в першу чергу для стягувача при затримці виконання рішення господарського суду,  суд не вбачає достатніх підстав для задоволення даного  клопотання   , а тому  відмовляє  у його задоволенні,   як  документально  необґрунтоване.

Статтею 22 ГПК України,  передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати, в порядку ст.49 ГПК України , покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33 , 43, 49, 66, 67, 78, 82 –85, 121  ГПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549-551, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст.  173 , 193 ГК України ,  господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні  заяви позивача  про  забезпечення  позову  ,  відмовити.

2.          У задоволенні клопотання  відповідача про  розстрочку  виконання  рішення суду , відмовити.

3.          Позов задовольнити  .

4.          Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1) АДРЕСА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрофіт" (код ЄДРПОУ 33406703) вул. В. Житомирська, 25/2, м. Київ  - 34 112 грн. 02 коп.  основного  боргу, 886 грн. 92  коп.  втрат  від інфляції, 594  грн. 39 коп. - 3% річних,  2607  грн. 47  коп.   пені,  382 грн. 01 коп. в повернення  витрат по оплаті державного мита, 236 грн. 00  коп.  в повернення витрат по  оплаті інформаційно-технічного забезпечення  судового процесу .

5.          Наказ видати стягувачеві  після  набрання  судовим  рішенням  законної  сили.

6.          На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "28" листопада 2011  року  , через місцевий господарський суд.

7.          Рішення направити сторонам у справі.

 Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8920

Суддя                                                                                          І.М. Турецький